Постанова

від 02.04.2009 по справі 14/292-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 02 квітня 2009 р.                                                                                   

№

14/292-08 

Вищий

господарський  суд України у складі

колегії суддів:

Кочерової

Н.О., - головуючого,

Мамонтової

О.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши

матеріали касаційної скарги

ОСОБА_1

на

постанову та  на рішення

Харківського

апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року  господарського суду Сумської області від

07.11.2008 року

у

справі господарського суду

Сумської

області

за

позовом

ОСОБА_1

до

ТОВ

"Ремвзуття"

третя

особа

ОСОБА_2

про

визнання

недійсним установчого договору

В засіданні взяли участь представники:

-

позивача:

ОСОБА_3,

-

відповідача: -

третьої особи:

не

з"явився, ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

У

травні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до ТОВ

"Ремвзуття" про визнання недійсним рішення зборів учасників

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття", оформленого

протоколом № 2 від 06.12.1994 року про прийняття установчого договору та

затвердження статуту ТОВ "Ремвзуття"; визнання недійсним установчого

договору про створення ТОВ "Ремвзуття" та статуту ТОВ

"Ремвзуття", затверджених вказаним рішенням.

У

липні 2008 року позивач подала заяву про доповнення позовних вимог, відповідно

до якої просила суд визнати недійсними рішення зборів учасників ТОВ

"Надія", установчий договір ТОВ "Ремвзуття" та зміни до

нього, статут ТОВ "Ремвзуття" та зміни до нього, оформлені протоколом

№ 2 від 06.12.1994 року; визнати чинним рішення зборів учасників ТОВ

"Ремвзуття" за протоколом № 4 від 15.12.1997 року в частині відміни

рішення зборів учасників ТОВ "Надія", оформленого протоколом № 2 від

06.12.1994 року.

Рішенням

господарського суду Сумської області від 07.11.2008 року у задоволенні позовних

вимог відмовлено.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року рішення

місцевого господарського суду від 07.11.2008 року залишено без змін, а

апеляційну скаргу -без задоволення.

Не

погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу,

в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від

19.01.2009 року та рішення місцевого господарського суду від 07.11.2008 року

скасувати; прийняти нове рішення, яким визнати недійсними установчий договір і

зміни  до нього, статут і зміни до

статуту ТОВ "Ремвзуття", затверджених зборами учасників ТОВ

"Надія" та оформлених протоколом № 2 від 06.12.1994 року.

В

обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми

матеріального права та процесуального права, що призвело до прийняття

незаконних судових рішень.

Судова

колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність

застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як

вбачається з протоколу зборів учасників ТОВ "Надія" № 2 від

06.12.1994 року, на порядку денному зборів учасників ТОВ "Надія" було

вирішення чотирьох питань: підведення підсумків роботи ТОВ "Надія" за

третій квартал 1994 року, виплата дивідендів за цей період, зміна назви ТОВ

"Надія" та повернення до старої -ТОВ "Ремвзуття", прийняття

до складу правління товариства ОСОБА_4

За

результатами проведення загальних зборів 06.12.1994 року, окрім вирішення

питань, визначених порядком денним, було прийнято рішення про підготовку та

здачу на державну реєстрацію установчих документів ТОВ "Ремвзуття".

Розпорядженням

Голови виконкому Сумської міської ради народних депутатів № 71-а від 23.02.1995

року було зареєстровано статут, затверджений зборами учасників ТОВ

"Надія" від 06.12.1994 року.

Судами

попередніх інстанцій на підставі посвідчувального напису державного нотаріуса

Бойка Л.М. № 4-4273 від 27.12.1994 року встановлено, що оспорюваний статут

підписаний 77 учасниками ТОВ "Ремвзуття". Судами також встановлено,

що цим же складом учасників укладений оспорюваний  установчий договір.

Відмовляючи

у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій вказали на

те, що позивачем оспорювані установчі документи підписані, що свідчить про

наявність її згоди зі змістом вказаних документів. Окрім того, судами

зазначено, що підписання оспорюваних позивачем документів усіма учасниками ТОВ

"Надія" свідчить про погодженість цих дій та намагання досягти такого

юридичного наслідку, як проведення державної реєстрації статуту ТОВ

"Ремвзуття".

При

цьому, судами обох інстанцій вказано про те, що збори учасників ТОВ

"Надія" та документи, затверджені цими зборами, є правомірними, а

позивачем не доведено наявності фактів порушення Закону України "Про

господарські товариства" при прийнятті оскаржуваних установчих документів

та змін до них.

Проте,

з вказаними висновками судів попередніх інстанцій погодитись неможливо з огляду

на те, що вони суперечать наявним матеріалам справи.

Зокрема,

як вірно встановлено перевіркою, проведеною 19.12.1997 року Сумською філією

Аудиторської фірми "Укооп.Аудит", при прийнятті оскаржуваних

установчих документів ТОВ "Ремвзуття" було допущено значні порушення

діючого законодавства.

При

цьому, 15.12.1997 року загальними зборами учасників ТОВ "Ремвзуття"

визнано існування вказаних порушень; рішенням цих зборів, оформленим протоколом

№ 4, встановлено, що ніяких зборів учасників товариства до квітня 1997 року не

проводилось, відтак, скасовано у тому числі протокол № 2 зборів учасників ТОВ

"Надія" від 06.12.1994 року.

За

таких обставин, матеріалами справи спростовується висновок судів обох інстанцій

щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання недійсними установчих

документів ТОВ "Ремвзуття" та змін до них, оскільки, вказані

документи дійсно були затверджені рішенням зборів учасників правонаступника

відповідача, які фактично не проводились.

Проте,

не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині визнання

правомірними зборів учасників ТОВ "Надія" від 06.12.1994 року та

установчих документів, затверджених цими зборами, колегія суддів касаційної

інстанції погоджується з тим, що ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх

прав поза межами встановленого діючим законодавством строку позовної давності.

Статтею

71 ЦК УРСР встановлено 3-річний загальний строк для захисту права за позовом

особи, право якої порушено.

Згідно

зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня

виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася

або повинна була дізнатися про порушення свого права.

З

матеріалів справи вбачається, що позивачка дізналась про порушення свого права

06.12.1994 року, але в межах трирічного строку не скористалась своїм правом на

захист порушеного права та звернулась до суду з вимогами про визнання

недійсними установчих документів лише у травні 2008 року.

Відповідно

до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього кодексу

про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких,

встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим

кодексом.

Враховуючи,

що строк позовної давності сплив у грудні 1997 року, а позивачка пропустила цей

строк без поважних причин, судова колегія погоджується з висновками попередніх

інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі статті 80 ЦК

УРСР.

При

цьому, безпідставними є твердження скаржника про необхідність застосування

пункту 3 статті 267 ЦК України, згідно якої позовна давність застосовується

судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення,

оскільки, навіть якщо припустити, що у грудні 1997 року відбулось переривання

перебігу строку позовної давності, строк пред'явлення позову сплив до набрання

чинності ЦК України.

Окрім

того, з матеріалів справи вбачається, що про застосування наслідків спливу

позовної давності заявила третя особа, а згідно з частиною 4 статті 27 ГПК

України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються

процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на

зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних

вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Твердження

скаржника про прийняття рішення місцевим господарським судом не тими суддями,

які входили до складу колегії, що розглянула справу, правомірно спростовані

судом апеляційної інстанції, оскільки не відповідають наявним матеріалам

справи.

          Оскільки, суди попередніх інстанцій

дійшли обгрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні позовних

вимог, через пропуск позивачем строку позовної давності, тому судова колегія

вважає за можливим залишити дані судові рішення без змін з підстав зазначених у

даній постанові.    

Враховуючи

вищевикладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу залишити без задоволення.

Постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року та рішення

господарського суду Сумської області від 07.11.2008 року у справі №

14/292-08  залишити без змін.

Головуючий                                                                                Н.О.Кочерова

Судді:                                                                                         

О.М.Мамонтова

М.М.Черкащенко