Рішення

від 13.07.2015 по справі 915/855/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Справа № 915/855/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс", вул. Кагатна, 1, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 31613581)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 04050 (ІПН НОМЕР_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Форсайт", вул. Новозаводська, 19, а/с 200, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 38967403)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор", вул. Радистів, 2, Амур-Нижньодніпровський район, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49000 (код ЄДРПОУ 31959328)

про стягнення шкоди за втрачений вантаж у сумі 62 000 грн. та 10 100, 05 грн. - збитків

за участю представників сторін:

від позивача ТзОВ "Агро-Юг-Сервіс": Важеніна Світлана Анатоліївна, довіреність від 03.06.2015 року;

від позивача ТзОВ "Агро-Юг-Сервіс": Погорєлова Анастасія Павлівна, довіреність від 03.06.2015 року;

від відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: представник не з'явився;

від відповідача ТзОВ "Агро Форсайт": представник не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТзОВ "Фактор": представник не з'явився.

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Форсайт" про:

- стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" шкоди у розмірі вартості втраченого вантажу у сумі 62 000 грн. та 10 100, 05 грн. - збитків;

- стягнення у солідарному порядку з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Форсайт" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" шкоди у розмірі вартості втраченого вантажу у сумі 62 000 грн. та 10 100, 05 грн. - збитків.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.05.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор". Розгляд справи в судовому засіданні призначено на 10.06.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2015 року відкладено розгляд справи на 01.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2015 року відкладено розгляд справи на 13.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.07.2015 року прийнято відмову позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31613581) від позову в частині всіх позовних вимог до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Форсайт" (код ЄДРПОУ 38967403) та припинено провадження у справі в частині всіх позовних вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31613581) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Форсайт" (код ЄДРПОУ 38967403) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні 13.07.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача позовні вимоги (з урахуванням заяви про часткову відмову від позову) підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили суд стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" шкоди у розмірі вартості втраченого вантажу у сумі 62 000 грн. та 10 100, 05 грн. - збитків. В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили наступне.

20.08.2014 року між ТзОВ "Агро-Юг-Сервіс" (позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач, перевізник) було укладено Договір-заявку № 200814, відповідно до умов якого відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання по перевезенню автомобільним транспортом вантажу: 20 тон борошна 1 сорту, по маршруту м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1 - Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, 1, одержувач вантажу: ТзОВ "Фактор".

20.08.2014 року автомобіль VOLVO0 НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_7 прибув до позивача для завантаження та здійснення перевезення вантажу. В цей же день позивачем здійснено навантаження вантажу на поданий автомобіль - 20 тон борошна пшеничного на загальну суму 62000 грн. 00 коп.

Замовником в свою чергу виписані наступні документи, які підтверджують передачу вантажу водію відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 для перевезення, а саме: видаткова накладна № 1220 від 20.08.2015 року та товарно-транспортна накладна № 00000521 від 20.08.2014 року.

Однак, вантаж третьою особою ТзОВ "Фактор" не отримано, що завдало позивачу шкоду у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 62 000 грн.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані положеннями ст. 909, 924 ЦК України, ст. 308, 314 ГК України та умовами договору-заявки.

Крім того, 13.02.2014 між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» було укладено кредитний договір № 16114-46.1. Кошти на виготовлення партії борошна, яке було втрачене відповідачем 1, є кредитними. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позивачу встановлено банком процентну ставку за користування кредитними коштами в розмір 31 %. Загальна сума відсотків, що сплачена позивачем банку за кошти, залучені на виробництво втраченої відповідачем 1 партії борошна становить 10 100,05 грн., що підтверджується розрахунком. Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 2 ЦК України представники позивача зазначили, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТзОВ "Фактор" подано суду письмовий відзив на позовну заяву з додатками (арк. 39-52), в якому третя особа зазначила, що між ТзОВ «Фактор» (покупець) та ТзОВ «Агро-Юг-Сервіс» (постачальник) 08.04.2014 року було укладено Договір поставки № 0304/14, на підставі якого ТзОВ «Агро-Юг-Сервіс» постачало ТзОВ «Фактор» борошно пшеничне 1 ґатунку.

Поставки відповідно до умов договору здійснювалися на підставі узгодженої між сторонами специфікації № 6 від 14.08.2014 року. Партія борошна за видатковою накладною № 1220 від 20.08.2014 року, товарно-транспортною накладною № 00000521 від 20.08.2014 року ТзОВ «Фактор» не отримувало.

В письмовому відзиві на позов третя особа просила суд розглянути справу без участі представника ТзОВ "Фактор" (арк. 39). Клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи судом розглянуто та задоволено.

Відповідачі Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ТзОВ "Агро Форсайт" та третя особа ТзОВ "Фактор" явку повноважних представників в судове засідання 13.07.2015 року не забезпечили.

Ухвали господарського суду Миколаївської області, направлені на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 04050 повернуті до суду поштовою установою з відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (арк. 55-57, 73-76).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є АДРЕСА_1, 04050 (арк. 13)

Ухвали господарського суду Миколаївської області, направлені на адресу відповідача ТзОВ "Агро Форсайт", вул. Новозаводська, 19, а/с 200, м. Миколаїв, 54028 отримані відповідачем, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (арк. 58, 68).

Ухвали господарського суду Миколаївської області, направлені на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор", вул. Радистів, 2, м. Амур-Нижньодніпровський район, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49000, отримані останнім, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. 32).

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином усіх учасників процесу про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" (позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач, перевізник) було укладено Договір-заявку № 200814 (арк. 8).

Відповідно до п. 2.2 Договору-заявки строк дії договору-заявки закінчується після виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.1 Договору-заявки № 200814 замовник забезпечує завантаження/ відвантаження транспортного засобу протягом 12 годин з моменту подачі транспорту.

Відповідно до п. 1.4 Договору-заявки № 200814 перевізник забезпечує подачу транспортного засобу та доставку вантажу в строки, за адресою та на умовах згідно даного Договору-заявки.

Умовами Договору-заявки сторони погодили:

- транспорт - автомобіль VOLVO0 НОМЕР_2;

- водій - ОСОБА_7;

- маршрут: м. Миколаїв, вул. Кагатна, 1 - Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, 1;

- вантаж - борошно І сорту;

- вага, об'єм вантажу - 20 тон;

- дата завантаження - 20.08.2014 року;

- одержувач вантажу: ТзОВ "Фактор".

Відповідно до п. 1.5 Договору-заявки № 200814 перевізник зобов'язується забезпечити правильне оформлення документів, які свідчать про передачу вантажу одержувачу: видаткову накладну на товар; товарно-транспорту накладну.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Судом встановлено, що 20.08.2014 року автомобіль VOLVO0 НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_7 прибув до позивача для завантаження та здійснення перевезення вантажу. Відповідно до свідоцтва про технічну реєстрацію транспортного засобу власником вантажного автомобілю VOLVO0 НОМЕР_2 та напівпричепу НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (арк. 12). В цей же день позивачем здійснено завантаження вантажу на поданий автомобіль - 20 тон борошна пшеничного на загальну суму 62000 грн. 00 коп.

Замовником ТзОВ «Агро Юг Сервіс» в свою чергу виписані наступні документи, які підтверджують передачу вантажу водію відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 для перевезення, а саме:

- видаткова накладна № 1220 від 20.08.2015 року, в який зазначено кількість відвантаженого вантажу 20 тонн та його вартість 62000 грн. (арк. 9);

- товарно-транспортна накладна № 00000521 від 20.08.2014 року, в якій зазначені автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_3, автомобіль VOLVO0 НОМЕР_2 та напівпричіп НОМЕР_2, прізвище водія - ОСОБА_7, кількість вантажу та його вартість, вантажоотримувача - ТзОВ "Фактор", підстава для перевезення - договір-заявка № 200814 від 20.08.2014 року, видаткова накладна № 1220 від 20.08.14 року. В товарно-транспортній накладній є підпис водія в отриманні вантажу (арк. 10-11).

Однак, вантаж третьою особою ТзОВ "Фактор" (вантажоодержувачем) не отримано, що завдало позивачу шкоду у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 62 000 грн. та стало підставою для звернення до суду із позовом.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 ГК України про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до п. 1.6 Договору-заявки № 200814 перевізник зобовязується відшкодувати замовнику шкоду, спричинену в результаті нестачі, бою, псування, пошкодження вантажу. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 шкоди у розмірі вартості втраченого вантажу у сумі 62 000 грн., оскільки суду не подано доказів належного виконання відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 взятого на себе зобов'язання щодо здійснення перевезення та доставки вантажу вантажоодержувачу, як і не подано доказів відшкодування вартості вантажу. Будь-яких доказів, як б підтверджували відсутність вини перевізника у втраті вантажу суду також не подано. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 шкоди у розмірі вартості втраченого вантажу у сумі 62 000 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 10 100, 05 грн. - збитків, то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, позивач в обґрунтування позовних вимог в цій частині зазначив, що 13.02.2014 між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» було укладено кредитний договір № 16114-46.1. Кошти на виготовлення партії борошна, яке було втрачене відповідачем 1, є кредитними. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позивачу встановлено банком процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 31 %. Загальна сума відсотків, що сплачена позивачем банку за кошти, залучені на виробництво втраченої відповідачем 1 партії борошна становить 10 100,05 грн., що підтверджується розрахунком (арк. 17-24).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ч. 1-3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Системний аналіз ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 10 100, 05 грн. - збитків, оскільки:

-по-перше, як вбачається з умов кредитного договору № 16114-46.1 від 13.02.2014 року ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів (п. 1.1.3 Договору) (арк. 17), тобто використання кредитних коштів для виробництва товару (борошна) є власною господарською діяльністю позивача та не свідчить про завдання йому збитків;

- по-друге, відсутній причинний зв'язок між вищевказаними витратами позивача (сплата банку відсотків за кредитом, який був оформлений, як вказує позивач, для виробництва борошна) та діями відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо втрати вантажу;

- по-третє, відсутня вина відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Враховуючи вищевикладене, в цій частині позову слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 04050 (ІПН НОМЕР_1) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс", вул. Кагатна, 1, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 31613581):

- 62 000 грн. (шістдесят дві тисячі грн. 00 коп.) - шкоди у розмірі вартості втраченого вантажу;

- 1 571, 04 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна грн. 04 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг-Сервіс" 10 100, 05 грн. (десять тисяч сто грн. 05 коп.) - збитків.

Судовий збір в розмірі 255, 96 грн. (двісті п'ятдесят п'ять грн. 96 коп.) покласти на позивача у зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення збитків.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 20.07.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш