Рішення

від 14.07.2015 по справі 916/1798/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2015 р.Справа № 916/1798/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Літвак О.М. (посвідчення № 031677 від 26.01.2015р.),

від ОМР - Чернова Г.А. (довіреність № 223/исх-гс від 11.06.2015р.),

від ТОВ „Експортно-імпортна компанія" - Гладишева О.О. (довіреність б/н від 08.06.2015р.),

від ДКВ ОМР - Польщина Т.Л. (довіреність № 01-36/70 від 05.06.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 3 677 177,84 грн.

встановив:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" (ТОВ „Експортно-імпортна компанія") про стягнення збитків у розмірі 3 677 177,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на те, що згідно акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.09.2014р., затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.02.15р. № 45, встановлено, що станом на 01.09.2014р. ТОВ „Експортно-імпортна компанія") не виконано вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 5,88 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4. Таким чином, відповідач використовує зазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів, в порушення приписів ст.ст. 125, 126 ЗК України. На підставі розрахунку розміру збитків, комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам та землекористувачам визначено, що розмір збитків, нанесених територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття відповідачем та використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, складає 3 677 177,84 грн.

З посиланням на норми ст. 12, ч.2 ст.83, ст. 156, ст.157 Земельного кодексу України, норми Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р. (надалі - Порядок №284), ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, заступник прокурора просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2015р. порушено провадження у справі № 916/1789/15 за даним позовом, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, розгляд справи призначено на 17.06.2015р.

17.06.2015р. від ТОВ „Експортно-імпортна компанія" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15389/15), відповідно до якого відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на наступне.

Відповідач зазначає на безпідставність застосування до спірних правовідносин Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., оскільки при визначенні розміру збитків згідно зазначеного Порядку відсутня така ознака, як тимчасове зайняття відповідачем земельної ділянки площею 5,88 га по вул. Аеропортівська, 4 у м. Одесі, з огляду на те, що набуття ТОВ „Експортно-імпортна компанія" права власності на нежилі будівлі та споруди, що підтверджуються свідоцтвом на право власності від 21.04.2004р., зумовило набуття права користування земельною ділянкою згідно ст. 120 Земельного кодексу України.

Рішенням Одеської міської ради № 775-VІ від 29.04.2011р. „Про надання дозволу ТОВ „Експортно-імпортна компанія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 5,88 га за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4 для експлуатації й обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом" надано дозвіл ТОВ „Експортно-імпортна компанія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 5,88 га за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, для експлуатації й обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом.

З метою виконання вказаного рішення Одеської міської ради відповідачем здійснювались всі заходи для оформлення документів, що посвідчують право на землю.

В судовому засіданні 17.06.2015р. представником прокуратури надано копії рішень виконкому Одеської міської ради № 564 від 11.08.2011р., № 302 від 15.08.2013р., рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28.12.2010р., документи, на підставі яких прийнято рішення Одеської міської ради №775-VI від 29.04.2011р., витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101968212015 від 18.05.2015р., - зазначені документи залучені судом до матеріалів справи.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 17.06.2015р.:

- продовжено строк розгляду справи до 14.07.2015р., згідно ст. 69 ГПК України;

- відкладено розгляд справи на 01.07.2015р., згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 01.07.2015р. представником відповідача надано для залучення до матеріалів справи розрахунок сплаченого податку на землю за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р. (вх. № 16713/15)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2015р. розгляд справи відкладено на 14.07.2015р., згідно ст. 77 ГПК України.

06.07.2015р. від Одеської міської ради надійшли письмові пояснення (вх. № 17024/15), згідно яких позивач просить задовольнити позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в повному обсязі, посилаючись на користування відповідачем протягом тривалого часу земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

В судовому засіданні 14.07.2015р.:

- представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, про що додатково зазначив в письмових поясненнях (вх. № 18054/15);

- представник Одеської міської ради підтримав позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, при цьому, надав до суду лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області від 01.07.2015р. № 1665/9/15-52-15-03 про сплату відповідачем земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р.

- представник ДКВ Одеської міської ради підтримав позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, про що зазначив у відповідних письмових поясненнях (вх. № 17880/15 від 14.07.2015р.);

- представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.07.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступне.

21.04.2004р. ТОВ „Експортно-імпортна компанія" виконавчим комітетом Одеської міської ради (на підставі змін до статуту ТОВ „Експортно-імпортна компанія", зареєстрованих Малиновською рай адміністрацією Одеської міськради від 02.03.2004р. Р.№ 26303175Ю0010271) було видане свідоцтво № 030999 про право власності на нежилі будівлі і споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, які складаються з нежилих будівель літ. «А», «А1», «Б», «В», «Г, Г1», «З», «Д», «Е», «И», «Ж», «К» загальною площею 20 073,6 кв.м., відображених в технічному паспорті від 23.12.2002р. Зазначені будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, зареєстровані КП „Одеське МБТІ та РОН" на праві приватної власності за ТОВ „Експортно-імпортна компанія", згідно чого 28.04.2004р. здійснено запис в реєстрову книгу № 31неж на стор. 167 за реєстровим номером 1454.

На підставі клопотання ТОВ „Експортно-імпортна компанія" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 5,88 га, в Малиновському районі, за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, Одеська міська рада вирішила надати ТОВ „Експортно-імпортна компанія" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 5,88 га, за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, для експлуатації і обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом, про що зазначила в рішенні № 775 -VІ від 29.04.2011р.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 564 від 11.08.2011р. „Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" створено комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено Положення про зазначену комісію.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 204 від 30.05.2013р. із змінами, внесеними рішенням Виконкому Одеської міськради від 15.08.2013р. № 302, доповнено пункт 3.4. Додатка 2 до рішення Виконкому Одеської міськради № 564 від 11.08.2011р. "Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" наступним: "розмір збитків територіальної громади м. Одеси за тимчасове зайняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою розраховується за формулою Нго 1м.кв. * Sзаг * Фв%/12=орендна плата за місяць, де Нго 1м.кв. - нормативна грошова оцінка 1кв.м. відповідної земельної ділянки; Sзаг - загальна площа земельної ділянки; Фв% - фіксований відсоток відповідно до рішення Одеської міськради від 20.09.2011р. №1267-VI".

Відповідно до довідки № 3343 від 27.02.2011р. нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, становить 247,40 грн. та нормативна грошова оцінка 1 кв.м. при комерційному використанні - 515,44 грн.

Актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.09.2014р., складеним комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, встановлено, що станом на 01.09.2014р. ТОВ „Експортно-імпортна компанія" не виконано вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 5,88га., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4.

В зазначеному Акті комісія зазначила, що:

- відповідно до свідоцтва про право власності на нежилі будівлі і споруди від 21.04.2004р. № 030999 ТОВ „Експортно-імпортна компанія" належать не житлові будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4;

- площа земельної ділянки, що використовує ТОВ „Експортно-імпортна компанія" згідно рішення ОМР № 775-VІ від 29.04.2011р., складає 5,88га.

Відповідно Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.09.2014р., комісія вирішила, що розмір збитків, нанесених ТОВ „Експортно-імпортна компанія" територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів, складає 3 677 177,84 грн., які ТОВ „Експортно-імпортна компанія" зобов'язано відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження Виконавчим комітетом Одеської міської ради акту Комісії.

За розрахунком розміру збитків (який міститься в Акті комісії з визначення розміру та відшкодування збитків від 04.09.2014р.), сума збитків нарахована за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р., з урахуванням нормативної грошової оцінки в розмірі 515,44 грн. за кв.м.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 45 від 26.02.2015р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" відповідно до ч.6 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 156, 157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок, згідно з переліком (Додаток 1), зобов'язано суб'єктів господарювання сплатити збитки, визначені актами, у місячний термін після прийняття рішення (Додаток 2).

Згідно Додатку 1 до рішення №45 від 26.02.2015р., в переліку актів Комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок під № 9 значиться Акт від 04.09.2014р. на суму збитків 3 677 177,84 грн. щодо суб'єкта господарювання - ТОВ „Експортно-імпортна компанія".

ТОВ „Експортно-імпортна компанія" внесено в Додаток 2 до рішення №45 під №9 в перелік суб`єктів господарювання, які зобов`язані сплатити збитки, що визначені актами.

Листом № 01-13/1453 від 05.03.2015р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив ТОВ „Експортно-імпортна компанія" про те, що рішенням виконкому ОМР № 45 від 26.02.2015р. затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок. На виконання зазначеного рішення ТОВ „Експортно-імпортна компанія" необхідно у місячний термін з дати прийняття рішенням виконкому ОМР сплатити збитки у сумі 3 677 177,84грн., нанесені територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР, заподіяні внаслідок незаконного використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4.

Однак, ТОВ „Експортно-імпортна компанія" у встановлений строк не сплатило збитки, визначені актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.09.2014р.

З огляду на все зазначене, заступник прокурора Одеської області і звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради про стягнення з ТОВ „Експортно-імпортна компанія" збитків у розмірі 3 677 177,84 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 5,88 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, без правовстановлюючих документів.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор в межах своєї компетенції має право, зокрема, звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як передбачено п. 1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. № 04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладене, з метою виконання покладених на органи прокуратури функцій та завдань, реалізуючи права, передбачені вказаними вище нормативно - правовими актами, заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Відтак, суд вважає представництво прокурором інтересів держави в особі позивача цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Відповідно до ч. ч. 6, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка площею 5,88 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Аеропортівська, 4, використовується ТОВ "Експортно-імпортна компанія" без оформлення правовстановлюючих документів.

Відповідно до п. п. 2.11 - 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду. До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін. Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). При цьому необхідно враховувати також приписи: - статті 120 Земельного кодексу України, зокрема її другої частини, та статті 126 названого Кодексу; - статті 377 ЦК України; - статті 50 Закону України "Про землеустрій", зокрема, частини першої згаданої статті. Статтею 120 ЗК України (в редакції від 25.10.2001) було передбачено перехід права користування земельною ділянкою до нового власника житлового будинку (будівлі, споруди), розташованого на цій земельній ділянці, на підставі договору оренди.

З 20.06.2007 набрав чинності Закон України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 N 997-V, яким було змінено редакцію частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України. Зокрема, стаття 120 Земельного кодексу України (в редакції від 27.04.2007) не містила положення про договір оренди як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда. Отже, з дати набрання чинності названим Законом передбачене статтею 120 Земельного кодексу України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки. Статтями 92, 93, 98, 102 ЗК України передбачено користування земельною ділянкою на праві постійного користування, оренди, сервітуту, еміфітевзису та суперфіцію.

Як роз`яснив Вищий господарський суд України у п. 3.1 Постанови Пленуму № 6 від 17.05.2011р, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Суд звертає увагу на те, що ст.156 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема, таку підставу як неодержання власником/землекористувачем доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, що пов'язується прокурором та позивачем саме з відшкодуванням збитків ТОВ „Експортно-імпортна компанія"

Крім того, згідно із п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 284 від 19.04.1993р., власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п.3 вищезазначеного Порядку, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані*. *Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно із пунктами 4, 5 цього Порядку, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина. При вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.

Суд звертає увагу на те, що ст.156 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних доходів, як неоформлення згідно із законом правовстановлюючих документів (договору оренди) фактичним землекористувачем.

Крім того, суд наголошує на тому, що предметом правового регулювання норм ст.ст.156,157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказані правовідносини не слід ототожнювати з фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто без належних правовстановлюючих документів на землю (абзац 16 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

На думку суду, для застосування при визначенні розміру збитків приписів Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, в даному спорі відсутня така ознака як тимчасове зайняття ТОВ „Експортно-імпортна компанія" земельної ділянки площею 5,88га по вул. Аеропортівській, 4, у м.Одесі, позаяк за наявності права власності на об'єкти нерухомого майна на ній відповідач набув право користування земельною ділянкою згідно ст.120 Земельного кодексу України. Відповідно, видаються безпідставними твердження позивача, що Одеська міська рада, яка діє від імені територіальної громади м.Одеси, тимчасово не використовує вказану земельну ділянку у зв'язку із неоформленням ТОВ „Експортно-імпортна компанія" права користування нею для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу, що є його власністю.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.3.4 Постанови Пленуму №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

У пункті 3.8 Постанови Пленуму №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" Вищий господарський суд роз'яснив наступне: вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Таким чином, збитки у формі упущеної вигоди, завдані безтитульним користуванням ТОВ „Експортно-імпортна компанія" землею мають доводитись з урахуванням положень ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.22 ЦК України на загальних підставах, не пов'язаних із застосуванням положень Порядку №284.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як встановлено матеріалами справи, нежитлові будівлі літ. «А», «А1», «Б», «В», «Г, Г1», «З», «Д», «Е», «И», «Ж», «К», загальною площею 20 073,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, належать ТОВ „Експортно-імпортна компанія" на праві приватної власності, що підверджується свідоцтвом на право власності на нежилі будівлі та споруди № 030999 від 21.04.2004р., виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради.

16.11.2005р. Управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради надано висновок № 376/4436 від 16.11.2005р. про можливість надання в оренду ТОВ „Експортно-імпортна компанія" земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4.

Листом № 02-06/484-08 від 12.04.2006р. Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради повідомило, що Одеським міським управлінням земельних ресурсів було розглянуто звернення ТОВ „Експортно-імпортна компанія" щодо оформлення документів на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, та дано доручення до ліцензованої землевпорядної організації на виконання підготовчих землевпорядних робіт.

Рішенням Одеської міської ради № 775-VІ від 29.04.2011р. „Про надання дозволу ТОВ „Експортно-імпортна компанія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 5,88 га, за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, для експлуатації і обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом" надано ТОВ „Експортно-імпортна компанія" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 5,88 га, за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4, для експлуатації і обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом.

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою виконання рішення Одеської міської ради № 775-VІ від 29.04.2011р., між ТОВ „Експортно-імпортна компанія" (Замовником) та ТОВ „Пульсар ЛТД" (Виконавцем) 07.11.2011р. укладено договір № 17 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно п. 1.1 якого Виконавець зобов'язався виконати роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для експлуатації і обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4.

30.10.2014р. ТОВ „Пульсар ЛТД" виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „Експортно-імпортна компанія" для експлуатації і обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4.

Встановлені судом обставини щодо вжиття ТОВ „Експортно-імпортна компанія" заходів з оформлення права користування земельною ділянкою свідчать про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини, з огляду на що вбачається необґрунтованим нарахування збитків, завданих неоформленням ТОВ „Експортно-імпортна компанія" правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул. Аеропортовській, 4, у м. Одесі

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на розрахунок розміру збитків, заподіяних ТОВ „Експортно-імпортна компанія" територіальній громаді м. Одеси, який міститься в Акті комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.09.2014р.

Як встановлено судом, зазначений розрахунок не містить в собі детального розгорнутого розрахунку з розбивкою сум за кожний рік, починаючи з 01.02.2012р. по 31.08.2014р., в ньому лише зазначена площа земельної ділянки - 58 800 кв.м., нормативна грошова оцінка грн./кв.м - 515,44 грн., за період 01.02.2012р. по 31.08.2014р., "сплачено за даними державних податкових органів" - 237 588,96 грн. та розмір збитків - 3 677 177,96 грн.

Також, суд вважає за доцільне звернути увагу, що матеріали справи містять суперечливі дані стосовно суми земельного податку, сплаченої відповідачем за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська,4, в період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р., оскільки під час розгляду справи відповідачем було надано дані бухгалтерського обліку за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р., згідно яких вбачається, що ТОВ „Експортно-імпортна компанія" за зазначений період сплатило 284 623,48грн . податку на землю за зазначену земельну ділянку. В той же час, представником Одеської міської ради було надано суду лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області від 01.07.2015р. № 1665/9/15-52-15-03, з якого вбачається, що відповідачем в період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р. сплачено 279 134,42грн . земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 4. При цьому, в розрахунку розміру збитків, який міститься в Акті комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.09.2014р., зазначено, що відповідачем в період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р. за даними державних податкових органів сплачено 237 588,96 грн . земельного податку.

Відповідно до Довідки № 3343 від 28.02.2011р. про нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки, складеної на підставі клопотання ТОВ „Експортно-імпортна компанія" від 26.01.2011р., нормативна грошова оцінка 1кв.м. земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул.. Аеропортівська, 4, становить 515,44грн.

В той же час, вищезазначена довідка містить застереження, що грошова оцінка земельної ділянки підлягає корегуванню після присвоєння кадастрового номеру.

В матеріалах справи наявна копія Витягу від 18.05.2015р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул.. Аеропортівська, 4, в якому зазначений кадастровий номер даної земельної ділянки - 5110137300:64:004:0001. Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.11.2014р.

Як вбачається з розрахунку, при визначенні розміру збитків комісією використовувалась нормативна грошова оцінка 1 кв.м. спірної земельної ділянки у розмірі 515,44грн. станом на 28.02.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" об'єктами Державного земельного кадастру є, зокрема, земельна ділянка.

Згідно із ст.15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь".

З огляду на наведене, в основу розрахунку заподіяних збитків було покладено нормативну грошову оцінку 1кв.м. земельної ділянки, визначену до дати проведення її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номеру, тобто до моменту, коли земельна ділянка була сформована, а отже, набула ознак об'єкта цивільних прав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, та, відповідно, відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

При розподілі судових витрат у справі суд виходить з положень п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. за № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Так, п. 4.6 зазначеної постанови встановлено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на визначеного заступником прокурора Одеської області позивача у справі - Одеську міську раду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України в Одесі /Приморський район/, код ЄДРПОУ 38016923, р/р 31210206783008, банк одержувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) - судовий збір в сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 20 липня 2015 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко