Постанова

від 03.12.2015 по справі 916/1798/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 916/1798/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач), суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.15 у справі№916/1798/15 Господарського суду Одеської області за позовомЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експортно-імпортна компанія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради простягнення В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури - Савицька О.В. - прок. ГПУ, посв. №015589;

від відповідача - Бойко Н.І. - за дов. від 18.08.15.

Представники від позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заступником прокурора Одеської області у квітні 2015 року заявлений позов в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" про стягнення збитків у сумі 3 677 177,84 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Експортно-імпортна компанія" використовує земельну ділянку загальною площею 5,88 га, на якій знаходяться належні відповідачу на праві власності нежитлові будівлі та споруди без укладення договору оренди земельної ділянки. Оскільки відповідач не сплачує кошти за користування ділянкою, прокурор вважав, що відповідно до статей 156, 157 Земельного кодексу України, статей 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, пунктів 1, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідач повинен відшкодувати міській раді за період користування земельною ділянкою з 01.02.12 до 31.08.14 збитки у вигляді неодержаних доходів від орендної плати у заявленому до стягнення розмірі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.15 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.15, ухваленим суддею Мостепаненко Ю.І., у позові відмовлено. Суд першої інстанції мотивуючи рішення виходив з того, що в діях Товариства з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" упродовж усього терміну використання землі вживала дії для укладення договору оренди землі, тому договір є неукладеним не з вини відповідача. Відтак суд установив, що відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, а саме - вина, що виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому суд керувався приписами статей 120, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, статей 22, 377, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Величко Т.А. - головуючий, Бєляновський В.В., Поліщук Л.В., постановою від 03.09.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - без задоволення.

Одеська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову. Скаржник вказує на порушення судами обох інстанцій приписів статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, не застосування пункт "г" частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій", що призвело до прийняття помилкових рішень. Скаржник наголошує, що укладання додаткових угод щодо продовження строку виконання робіт за договором від 07.11.11 №17 свідчить про протиправну поведінку за наявності вини Товариства. Також скаржник вказує на невірне застосування судами статей 152, 157 Земельного кодексу України, положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, оскільки суди не дали належної правової оцінки актові комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 04.09.14, який є чинним.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експортно-імпортна компанія" надійшов відзив, у якому Товариство просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу Одеської міської ради - без задоволення.

Від прокуратури та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представника прокуратури, який підтримав доводи скарги та заперечення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Судами обох інстанцій установлено, що згідно з Свідоцтвом про право власності на нежилі будівлі та споруди від 21.04.04 Товариство з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" є власником нежилих будівель і споруд на вулиці Аеропортівська, 4 у місті Одесі. Рішенням Одеської міської ради від 29.04.11 №775-VІ Товариству з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 5,88га за адресою: місто Одеса, вулиця Аеропортівська, 4 для експлуатації і обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом. Згідно з Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.08.14 №000281спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель та дотримання земельного законодавства, управління земельних ресурсів, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради встановлено, що документи, які підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою на дату перевірки у Товариства з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" не оформлені, що не відповідає приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України. Згідно з пунктом 1 Акта комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.09.14, розмір збитків, нанесених Товариством з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів за період з 01.02.12 до 31.08.14, складає 3 677 177,84 грн. Вирішуючи даний спір суди обох інстанцій вірно виходили з того, що предметом даного спору є вимога заступника прокурора Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" на користь Одеської міської ради збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що є видом цивільно-правової відповідальності, підстави для настання якої за порушення земельного законодавства установлено, зокрема, Земельним кодексом України. За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 названого Кодексу відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N284. Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди, зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, господарські суди, крім спеціальних норм, застосовують загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності , повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди . Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення. Розглядаючи даний спір суди установили, що шкода, завдана позивачу полягає у несплаті орендної плати внаслідок протиправної поведінки - не укладання договору оренди земельної ділянки. Проте, ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову у позові суди обох інстанцій вірно установили відсутність четвертого елемента складу цивільного правопорушення - вини. Так судами установлено, що починаючи з 25.07.05 Товариство з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" просило Одеську міську раду передати у довгострокову оренду земельну ділянку до 5 га, яка фактично зайнята будівлями і спорудами бази відповідача. Згідно з текстом листа від 12.04.06 №02.06/484-08 Одеським міським управлінням земельних ресурсів це звернення було розглянуто і дано доручення спеціалізованій землевпорядній організації на виконання підготовчих землевпорядних робіт. Станом на 12.12.07 відповідно до листа №01-20/2210-08, виконані Центром інженерних наук України підготовчі роботи щодо відведення спірної земельної ділянки, повернуті Одеським міським управлінням земельних ресурсів на доопрацювання. Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради надало Висновок від 19.05.09 №67/01-15/940, з урахуванням доповнення від 13.08.09 за №122/01-15/3080 про можливість надання в оренду земельної ділянки. Як установлено судами, 29.04.11 рішенням Одеської міської ради №775-VІ надано Товариству з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду для експлуатації і обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом. Пунктом 2 вказаного рішення контроль за його використанням покладено на постійну комісію Одеської міської ради із землеустрою та земельних відносин. Згідно з пунктом 3 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття позивачем вказаного рішення) умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Відповідно до пункту „в" статті 27 Закону України „Про землеустрій" замовники документації із землеустрою мають право визначати строк виконання робіт і порядок розгляду документації із землеустрою. Господарськими судами також установлено, що між відповідачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пульсар ЛТД", як виконавцем, укладено Договір від 07.11.11 №17 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до умов якого, виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для експлуатації і обслуговування виробничо-складського комплексу та під'їзної залізничної гілки з відкритим прирейковим складом за адресою: місто Одеса, вулиця Аеропортівська, 4, а замовник - прийняти та оплатити вказані роботи. Пунктом 4 договору сторони визначили початок роботи - листопад 2011 року, їх закінчення - травень 2012 року. Додатковою угодою №2 до договору закінчення виконання робіт перенесено на червень 2014 року, а додатковою угодою №5 - на грудень 2014 року. На виконання умов вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю „Пульсар ЛТД" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Експортно-імпортна компанія" 30.10.14. Відповідно до відмітки на зазначеному проекті кадастровий номер земельної ділянки визначено 06.11.14 та внесено до автоматизованої системи (державна реєстрація), що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.05.15 №НВ-5101968212015. Отже, господарськими судами установлено обставини щодо вжиття відповідачем починаючи з листопада 2011 заходів, спрямованих на уникнення збитків шляхом вчинення дій з оформлення права користування спірною земельною ділянкою. Таким чином судами обох інстанцій надана оцінка матеріалам справи які мають значення для вирішення спору про відшкодування збитків, і правомірно визнано, що відповідачем доведено відсутність в його діях такого елементу складу цивільного правопорушення, як вина, що виключає застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді неодержання доходів. Доводи скарги про не застосування пункту "г" статті 28 Закону України "Про землеустрій" не можуть бути підставою для скасування постанови у даній справі, оскільки судами обох інстанцій установлено, що на час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства - 15.08.14, складання Акта комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам - 04.09.14 та затвердження його рішенням виконавчого комітету позивача від 26.02.15 №45, проектні матеріали знаходилися в процесі опрацювання, погодження. Посилання скаржника на те, що судами не надано оцінку Актові комісії спростовуються матеріалами справи, а саме текстом самих судових актів, відповідно до яких судами зокрема установлено, що при визначенні розміру збитків комісією використовувалась нормативна грошова оцінка 1 кв.м. спірної земельної ділянки у розмірі 515,44 грн станом на 01.02.11, що свідчить про те, що нормативна грошова оцінка не корегувалась після присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номеру та її державної реєстрації. За приписами статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на те, що судом не виявлено порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд визнає, що прийнята у справі постанова апеляційної інстанції є законною та відповідає матеріалам справи. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.15 у справі № 916/1798/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець