Ухвала

від 02.09.2010 по справі 37/153-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"02" вересня 2010 р. Справа № 37/153-10

вх. № 6784/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 01.07.2010 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 07-05/1 від 20.07.2010 р.

по справі за позовом ЗАТ Управління механізації "Південтрансбуд", м. Харків

до ТОВ "ІБК "Харківміськбуд", м. Харків

про стягнення 176922,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство Управління механізації "Південтрансбуд" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна-будівельна компанія "Харківміськбуд" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 176922,65 грн. за договором № 11 від 03.01.2008 р. з яких: 102873,50 грн. сума основного боргу; 44162,31 грн. - пеня; 29886,84 грн. інфляційні збитки та 3% річних.

При цьому позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову згідно якого позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача та заборонити його відчуження.

В обґрунтування даного клопотання позивач вказував про те, що є підстави стверджувати, що належне відповідачу майно, в тому числі цінні папери, грошові кошти і т.ін., яке належить відповідачу на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись за кількістю, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду Харківської області, оскільки відповідач проігнорував спробу позивача до судового урегулювання спору не відповівши на претензію № 1А від 17.02.2010 р., яка була відіслана позивачем 02.03.2010 р. а одержана відповідачем 15.03.2010 р. згідно повідомлення Укрпошти. Усі спроби позивача вийти на візуальний контакт з відповідачем для вирішення питання по погашенню заборгованості закінчилися без результативно.

Відповідач надав до суду відзив на клопотання позивача про забезпечення позову в якому вказував, що воно не підлягає задоволенню, оскільки позивач сам не може точно визначитися, який саме захід забезпечення позову він просить застосувати - арешт чи заборону відчуження (бо просить їх застосувати одночасно, при чому на одне й те ж майно та грошові кошти), та позивачем не наведено доводів про існування очевидної небезпеки заподіяння його правам, свободам чи законним інтересам в разі невжиття заходів забезпечення позову, також не наведено фактів та доказів, які б вказували на можливість ускладнення виконання майбутнього судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання про забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти клопотання позивача про забезпечення позову заперечував.

Господарський суд, дослідивши вищевказане клопотання позивача та проаналізувавши його доводи, керуючись вимогами ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи думку викладену в роз'яснені Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" від 23.08.1994 р. №02-5/611, інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення, здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглянувши зазначене клопотання позивача з урахуванням обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, та враховуючи те, що: вжиття заходів до забезпечення позову не повинно перешкоджати господарській діяльності юридичним особам або фізичним особам - підприємцям, які здійснюють таку діяльність; позивачем не наведено доводів про існування очевидної небезпеки заподіяння його правам, свободам чи законним інтересам в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки з матеріалів справи не вбачається офіційних доказів того, що відповідачем вчинюються дії по відчуженню грошових коштів та майна з метою не виконання рішення суду у майбутньому; позивачем у клопотанні не визначені індивідуальні ознаки майна відповідача (рухомого та не рухомого) на яке позивач просить суд накласти арешт, що не уможливлює накладення на нього арешту; господарський суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

Суддя Доленчук Д.О.