Рішення

від 15.07.2015 по справі 922/2739/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р.Справа № 922/2739/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд", м. Харків про стягнення 5667687,39 грн. за участю представників сторін:

позивача - Машир В.О., довіреність від 01.03.2015 року;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та Товариства з обмеженою відповідальністю ""Схід-Рембуд" про стягнення коштів солідарно з відповідачів у розмірі 5667687,39грн., з яких 4479106,72 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 87 від 10.02.2014 року, 803294,21 грн. заборгованості за користування товарним кредитом, 329460,00 грн. штрафу за прострочення оплати за графіком здійснення платежів, 55826,46 грн. 3% річних. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2015 року розгляд справи було відкладено на 15 липня 2015 року об 11:00 год.

В судовому засіданні 15 липня 2015 року був присутній представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Перший відповідач свого представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Другий відповідач свого представника також до суду не направив, витребуваних документів не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

10 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (постачальником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" був укладений Договір купівлі-продажу № 87.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця техніку і обладнання, запасні запчастини, витратні матеріали та аксесуари (надалі - товар" окремою партією, за найменуванням , у кількості, комплектності, асортименті та по ціні продавця, які вказуються у видаткові накладній, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити повну ціну партії товару в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору, повна ціна сільськогосподарських машин на дату укладення договору становить 285000,00 доларів США, при цьому грошовий еквівалент повної ціни сільськогосподарських машин визначається в гривнях згідно курсу міжбанківської валютної біржі за даними сайту www.udinform. com (береться курс гривні під словом "АSK" з колонки "МАХ" за період) станом на робочий день, що передує дню підписання сторонами цього договору та складає 2818650,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.2 договору, покупець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладання договору зобов'язувався сплатити на поточний рахунок продавця частину повної ціни сільськогосподарських машин в розмірі 6,8 % відсотків її грошової вартості у сумі 19380,00 доларів США, що складає 191668,20грн. Решту платежів покупець мав сплатити на умовах Графіку здійснення платежів, затвердженого сторонами в додатку № 2 до договору Договір купівлі- продажу № 87 від 10.02.2014 року, а саме:

- 13,2 % відсотків її грошової вартості у сумі 37620,00 дол. США до 25.03.2014 року;

- 80 % відсотків її грошової вартості у сумі 228000,00 дол. США до 30.11.2014 року.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст.198 Господарського кодексу України, «Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону».

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (надалі - Пленум №14), абз.6 п.8.1 визначено: "Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). "

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторонам у договорі лише може бути надане право при визначенні розміру грошових зобов'язань в гривні вказати еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про національний банк України", гривні (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичним та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня

Відповідно до видаткової накладної № УА- 00002565 від 16.04.2014 року, постачальник (позивач) передав у власність покупця Товар, а саме Сівалку GASPARDO Maestra MTS 18F45R5, 3 штуки, загальною вартістю 285000,00 доларів США, що є еквівалентом 2818650,00грн., тобто ТОВ "Украгрозапчастина" в повному обсязі та належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за Договором.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" в порушення договірних грошових зобов'язань перерахувало трьома окремими платежами (20.03.2014 року на суму 191668,20 грн., 11.04.2014 року на суму 460000,00 грн. та 16.02.2015 року на суму 1000000,00 грн.) на поточний рахунок ТОВ "Украгрозапчастина" лише часткову вартість товару отриманого за Додатком (Специфікацією) № 1 від 10.02.2014 року, що за підрахунками позивача в загальній сумі становило 1 651 688,20 грн. ( еквівалент 91267,01 доларів США, в т.ч. ПДВ, станом та за курсом валюти на робочий день, що передував дню оплати по кожному платежу).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" було укладено договір поруки № 1-11/14 від 01.11.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" (другим відповідачем по справі), відповідно до умов якого, ТОВ "Схід-Рембуд" поручився за виконання ТОВ "Серединецьке" свого зобов'язання по договору купівлі-продажу № 87 від 10.02.2014 року в повному обсязі та надав безумовну згоду на подальші зміни забезпеченого порукою зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, станом на 27.04.2015 року на час подачі до суду позивачем була нарахована заборгованість ТОВ "Серединецьке" перед ТОВ "Украгрозапчастина" у розмірі 193732,99 доларів США, що із врахуванням курсу доллара 23.12грн./ 1 доллар США, еквівалентно 4479106,72 грн. на день звернення до суду, які позивач просить стягнути з двох відповідачів солідарно.

Надаючи правову кваліфікацію позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2014 року першим відповідачем було здійснено оплату у розмірі 191668,20 грн. ( еквівалент 19380,00 дол. США).

11 квітня 2014 року першим відповідачем було сплачено 460000,00 грн. (еквівалент 35114,51 дол. США).

16 лютого 2014 року першим відповідачем сплачено 1000000,00 грн. (еквівалент 37453,18 дол. США).

Одже, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що на момент подання позову до суду заборгованість "ТОВ "Серединецьке" перед позивачем становить 193052,31 дол. США, що еквівалентно 4463369,41 грн.

Таким чином, за отриману від позивача Сівалку GASPARDO Maestra MTS 18F45R5 у кількості 3-х штук, не сплаченою залишилась сума в розмірі 4463369,41 грн. Вказана сума заборгованості доведена матеріалами справи та не спростована першим відповідачем, а тому підлягає задоволенню. В частині стягнення 15737, 31 грн. заборгованості суд вважає за необхідне відмовити, як зайво нараховану.

Разом із тим, пунктом 2.5 договору сторони дійшли згоди про те, що у разі несплати покупцем остаточної частини повної ціни товару сільськогосподарських машин в розмірах та в строк, передбачених графіком здійснення платежів, що є додатком № 2 до договору та невід'ємною частиною договору, вважається, що сільськогосподарські машини надаються на умовах товарного кредиту з відповідним нарахуванням до сплати покупцем на користь продавця 0,07% процентів вартості несплаченої остаточної частини повної ціни сільськогосподарських машин за кожен день його використання, при цьому базовою вартістю для нарахування процентів буде грошовий еквівалент остаточної частини повної ціни сільськогосподарських машин в гривнях, визначений згідно курсу міжбанківської валютної біржі за даними сайту станом на робочий день, що передує дню пред'явлення вимоги про сплату процентів за договором.

В наданих позивачем розрахунках сума заборгованості, що склалася в процесі користування товарним кредитом нарахована у розмірі 803294,21 грн., проте, суд перерахувавши 0,07% на вартість несплаченої частини повної ціни сільськогосподарських машин за кожен день використання, враховуючи факт отримання товару 16.04.2014 року, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 517672,21 грн. В іншій частині у розмірі 285622,00 грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вказана сума була нарахована на повну ціну товару без врахування фактичного використання.

Що стосується вимоги позивача про стягнення штрафу за прострочення оплати за графіком здійснення платежів в сумі 329460,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, згідно п. 6.2. Договору, за прострочення покупцем понад 30 (двадцять) днів строку поетапної оплати за графіком здійснення платежів, що є Додатком № 2 до цього договору та його невід'ємною частиною, остаточної частини повної ціни сільськогосподарських машин, на користь продавця додатково стягується штраф у розмірі 5 % несплаченої остаточної частини повної ціни сільськогосподарських машин, при цьому базовою вартістю для нарахування штрафу буде грошовий еквівалент остаточної частини повної ціни сільськогосподарських машин в гривнях, зазначений згідно курсу міжбанківської валютної біржі за даними сайту www.udinform. com береться курс гривні під словом "АSК" з колонки "МАХ" за період») станом на робочий день, що передує дню пред'явлення вимоги про сплату пені за Договором.

Перевіривши нарахування штрафу здійснені позивачем за порушення строків оплати, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме у розмірі 307056,72 грн. В стягненні штрафу у розмірі 22403,28 грн. суд відмовляє, оскільки вказана сума штрафу є необгрунтованою.

Крім того, позивачем була заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 55826,46 грн.

Розглядаючи дану вимогу суд виходить з наступного.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем надано до матеріалів справи розрахунок 3% річних за період з 31.11.2014 року по 27.04.2015 року прострочення виконання першим відповідачем грошового зобов'язання.

Разом з тим, судом було здійснено перерахунок зазначених нарахувань та встановлено, що задоволенню підлягає 3% річних в розмірі 54660,99 грн. В частині стягнення 1165,47 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та про солідарне стягнення задоволених вимог з двох відповідчів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, код ЄДРПОУ 32678262) та Товариства з обмеженою відповідальністю " Схід-Рембуд" (61052, м. Харків, вул. Чеботарська, 48, кв. 18, код ЄДРПОУ 32950483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (61047, м. Харків, вул. Роганська, 89в, кв. 54, код ЄДРПОУ 25188223) - основний борг у розмірі 4463369,41 грн., заборгованість за користування товарним кредитом у розмірі 517672,21 грн., штраф за прострочення оплати за графіком здійснення платежів у розмірі 307056,72 грн., 3% річних у розмірі 54660,99 грн. та 68890,33 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 15737,31 грн., заборгованості за користування товарним кредитом у розмірі 285622,00 грн., штрафу у розмірі 22403,28 грн., 3% річних у розмірі 1165,47 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 20.07.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2739/15