Рішення

від 25.05.2010 по справі 10/59

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10 Справа№ 10/59

За позовом : прокурора Радивилівського району Рівненської області в інтересах держави в особі державного підприємства „Радивилівський комбінат хлібопродуктівВ» , м.Радивилів

до відповідача : Немирівське споживче товариство, смт. Немирів Яворівського району

про стягнення заборгованості в сумі 23 875 грн. 28 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

від прокуратури- Рогожнікова Н .

Від позивача : ОСОБА_1 -довіреність №216 від 24.03.2008р.;

Від відповідача: не зВ»явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом прокурора Радивилівського району Рівненської області в інтересах держави в особі державного підприємства „Радивилівський комбінат хлібопродуктівВ» , м.Радивилів до Немирівського споживчого товариства, смт. Немирів Яворівського району про стягнення заборгованості в сумі 23 875 грн. 28 коп.

Ухвалою суду від 26.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 15.04.2010р. Розгляд справи відкладено з підстав, викладених в ухвалі суду про відкладення розгляду спору.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримує частково, відповідно до Уточнення позовних вимог №28/юр від 10.05.2010р. Зокрема, просить стягнути з Відповідача 1073 грн. 56 коп. інфляційних втрат та судові витрати по справі. В частині стягнення пені Позивач відмовляється від позову, а в частині стягнення основного боргу просить припинити провадження у справі, так як Відповідачем погашено основний борг у розмірі 22 360 грн. 00 коп.

Відповідач в засідання суду не зВ»явився, відзиву на позов не подав.

Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

06 жовтня 2009 року між державним підприємством „Радивилівський комбінат хлібопродуктівВ» , м.Радивилів ( надалі - Позивач ) та Немирівським споживчим товариством ,смт. Немирів (надалі - Відповідач) укладено Договір № 467.

За даним договором, Продавець зобовВ»язується передати у власність покупцю товар згідно накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень, а Покупець зобовВ»язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п.1.1).

Як вбачається із матеріалів справ, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу ОСОБА_2 -борошно хлібопекарське на загальну суму 56 360 грн. 00 коп. Факт поставки підтверджується товарно - транспортною накладною № 11-17022 від 17.11.2009р. на суму 18 300 грн. 00 коп. та товарно-транспортною накладною №РН-10-08002 від 08.10. 2009р. на суму 38060 грн. 00 коп. , які підписана обома сторонами.

Згідно п.4.1 Договору , Покупець зобовВ»язався оплачувати вартість товару на протязі 14 банківських днів з моменту отримання товару шляхом внесення відповідної суми коштів на банківський рахунок Продавця.

Однак, Відповідач в порушення умов договору оплату за отриманий товар повністю не здійснив, що стало підставою для звернення з позовом в суд. Станом на момент предВ»явлення позову фактично проведено оплату на суму 35 000 грн. 00 коп.

Як стало відомо в останньому судовому засіданні , під час розгляду спору в суді Немирівське споживче товариство перерахувало Позивачу 22 360 грн. 00 коп. в рахунок погашення основного боргу. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 21 360 грн. 00 коп. основного боргу слід припинити.

Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати, нараховані за період грудень 2009р. - лютий 2010р. , що становлять згідно розрахунку Позивача 1073 грн. 56 коп. В частині стягнення пені ДП „Радивилівський комбінат хлібопродуктівВ» відмовляється від позову.

Суд, заслухавши прокурора та позивача , розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обовВ»язків (господарських зобовВ»язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобовВ»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовВ»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовВ»язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовВ»язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовВ»язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобовВ»язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовВ»язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобовВ»язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України , зобовВ»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов'язання, яке виникло між сторонами на підставі договору купівлі-продажу №467 від 06.10.2009р. , в частині оплати продукції Відповідачем виконано повністю під час розгляду спору в суді , тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу , з врахуванням вищенаведених норм закону, слід припинити.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобовВ»язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобовВ»язань.

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовВ»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 7.2 Договору сторони встановили, що у разі прострочення платежу за товар Покупець зобовВ»язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу .

Відтак, сума пені, нарахованої Позивачем, становить 1441 грн. 72 коп.

Відповідно до Уточнення позовних вимог №28/юр від 20.05.2010р. , Відповідач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1446 грн. 21 коп.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає відмову Відповідача від позову в частині стягнення пені в розмірі 1441 грн. 72 коп.

Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовВ»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобовВ»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вищезазначеної правової норми 1073 грн. 56 коп. інфляційних втрат правомірно підлягають до стягнення з Відповідача.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено обовВ»язок представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36 1 Закону України „Про прокуратуруВ» , підставою для представлення прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб , що вчиняються між ними або державою.

Згідно ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою , вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень ст. 2 ГПК України :

- під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинахВ» , зазначеним у ч.2 ст.2ГПК України , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п.2 ст.121 Конституції України та статей 2 і 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор , реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Немирівського споживчого товариства Яворівської райспоживспілки (81013, смт. Немирів, пл..Ринок,22 і.к. 20779853) на користь державного підприємства „Радивилівський комбінат хлібопродуктівВ» Державного комітету України з державного матеріального резерву ( 35500, Рівненська область, м.Радивилів, вул. Волковенка,11 і.н. 00955791) 1073 грн. 56 коп. інфляційних нарахувань, 224 грн.33 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 21 360 грн.00 коп. припинити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.