Постанова

від 22.04.2015 по справі 804/2859/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. Справа № 804/2859/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, та представника відповідача - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія

Енергопростір»

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі

м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної

служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Енергопростір» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 11.11.2014р. № НОМЕР_1, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській ласті, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «БК Енергопростір» по податку на прибуток на 6771549 грн. (4514366 грн. - основний платіж, 2257183 грн. - штрафні (фінансові) санкції); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 11.11.2014р. № НОМЕР_2, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській ласті, яким збільшено суму грошового зобов'язання скаржника по податку додану вартість на 20754,50 грн. (13723 грн. - основний платіж, 7031,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказані в акті перевірки № 8259/2-01/35323619 від 24.10.2014 р. висновки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є суто суб'єктивною думкою посадових осіб відповідача, які проводили перевірку, оскільки зроблені всупереч наданим до перевірки первинним документам.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, зазначивши при цьому, що в контрагентів позивача (щодо виконання будівельно-монтажних робіт та поставки товарів) встановлено відсутність основних засобів, трудових ресурсів, офісних, складських приміщень, транспорту та обладнання, сировини матеріалів для виконання господарських договорів, що унеможливлює здійснення ними господарської діяльності, та вказує на дефектність наданих позивачем первинних документів, на відсутність об'єктів оподаткування за господарськими операціями з контрагентами позивача та зазначені операції не спричиняють реальних правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступні обставини.

На підставі направлень, виданих ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, 22.09.2014р. №1399/22-01, №1400/22-01, №1401/17-02, №1402/17-02, №1405/22-03, №1404/22-03, №1403/22-03, ОСОБА_4, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, ОСОБА_5, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, ОСОБА_6, начальником відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_7, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, ОСОБА_8, головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 ст.75, п.77.1, 77.4, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельної компанії Енергопростір» (ТОВ БК «Енергопростір») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р., відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 2 до акта.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 8259/2-01/35323619 від 24.10.2014 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ БК «Енергопростір», (код за ЄДРПОУ 35323619) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р.( далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14; ст.44; п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 .139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 514 366 грн., тому числі: ІV квартал 2012 року - 1835339 грн., 2013 рік-2679027 грн.; п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13723 грн., в тому числі: листопад 2012 р. - 10267 грн., травень 2013 р. - 125 грн., червень 2013 р. - 1057 грн., жовтень 2013 р. - 1068 грн., листопад 2013 р. - 1206 грн.

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0008642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на 6 771 549 грн. (4514366 грн. - основний платіж, 2257183 грн. - штрафні (фінансові) санкції); та податкове повідомлення - рішення №0008652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на 20754,50 грн. (13723 грн. - основний платіж, 7031,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В порядку адміністративного оскарження позивач звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з первинною скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.01.2015р. № 212/10/04-3610-08-09 первинна скарга позивача залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважає винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Відповідно до Акту перевірки та матеріалів справи судом встановлено, що позивачем були укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт з ТОВ "Авалон Інвест ЛТД", ТОВ "Астер груп", ТОВ "Еліс-Буд", ПП "СТРОЙМОНТАЖ-ЛМЛ", договори поставкаи (купівлі-продажу) з ТОВ "СІРІУС СТАНДАРТ", ТОВ "ВІАТЕЛ", ТОВ "ГОТИКА ЛТД", ТОВ "ЕККОПЛЮС", ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СТРОЙБУД-2012", ТОВ "ТЕХНОБУД ІНЖИНІРИНГВ» , ТОВ "ШЕЛЕШ", ТОВ "МАЙСВІТ", ТОВ "АВТО БЕЗПЕКА" щодо спорудженню автозаправних комплексів.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України, 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Відповідно до 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до 2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Для підтвердження виконання на замовлення позивача будівельно-монтажних робіт щодо спорудження автозаправних комплексів ТОВ "Авалон Інвест ЛТД" ТОВ "Астер груп" ТОВ "Еліс-Буд" ПП "СТРОЙМОНТАЖ-ЛМЛ" були надані акти форми КБ-2В, реєстри податкових накладних, платіжні доручення, договори підрядних робіт, податкові накладні.

Позивачем не були надані акти форми КБ-3 та інші докази виконання будівельно-монтажних робіт контрагентами позивача (довіреності на підписання проміжних актів виконаних робіт, документи щодо допуску працівників контрагентів позивача до виконання робіт, ліцензій на виконання певного виду робіт, товарно-транспортні накладні, договори субпідряду тощо).

Заслухана в якості свідка директор ТОВ «Будівельна компанія Енергопростір» ОСОБА_9 повідомила, що не була присутня на об'єктах (автозаправних комплексах), акти форми КБ-2 нею були підписані за адресою знаходження ТОВ «Будівельна компанія Енергопростір». Також повідомила, що проміжні акти виконаних робіт підписувалися її працівниками які мали на це необхідні повноваження та яким вона довіряє в частині якості виконаних будівельно-монтажних робіт, однак конкретно не повідомила хто і коли від імені ТОВ «Будівельна компанія Енергопростір» підписував документи щодо виконання зазначених робіт.

Представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що акти форми КБ-3 підписувалися, однак дані документи для огляду надані не були.

Для підтвердження здійснення поставки матеріалів ТОВ «СІРІУС СТАНДАРТ» щодо спорудження автозаправних комплексів були надані акти здачі-прийняття робіт, талони замовника на роботу спеціалізованої техніки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Відповідно до п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Необхідність оформлення при перевезенні вантажів товарно-транспортних накладних та дорожніх листів вантажного автомобіля передбачена також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25 лютого 2009 р. N 207.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207) для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб встановлено наступний перелік документів:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

-поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення перед рейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідачем зазначено, що товарно-транспортні накладні за відносинами з ТОВ «СІРІУС-СТАНДАРТ» оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні N 363, а саме:

- відсутня інформація щодо автопідприємства (перевізника, який фактично здійснював перевезення);

- графа 6 «Ціна» та 7 «сума» не заповнені;

- у графі 8 «З вантажем слідують документи» не зазначено найменування і номери документів, прикладених до (товарних, залізничних накладних, сертифікатів, посвідчень, свідоцтв і т. п.);

- у графі 11 «Спосіб визначення маси» не вказано яким способом визначена маса вантажу, та при зважуванні тип ("тов. ваги", "авт. ваги" і т. п.);

- у рядку «Відпуск дозволив» відсутня посада, ПІБ відповідальної особи;

- у рядку «Здав» відсутня посада, ПІБ, підпис відповідальної особи;

- у рядку «Прийняв водій-експедитор» не вказано прізвище, ініціали водія, відсутня його підпис;

- у розділі «Вантажно-розвантажувальні операції» не заповнювалися графи 15 «Виконавці», 16 «Спосіб», 18 «Прибуття», «Вибуття», 23 «Підпис відповідальної особи». Не можливо встановити пункт завантаження товару, адже у товарно - транспортних накладних зазначено, що пунктом навантаження товару є м. Мариупіль без зазначення адреси (вулиця, будинок), пунктом розвантаження товар пгт. Волноваха без зазначення адреси (вулиця, будинок).

Зазначене підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Для підтвердження здійснення поставки матеріалів ТОВ «ВІАТЕЛ» щодо спорудження автозаправних комплексів були надані акти надання послуг, акти приймання-передачі, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Для підтвердження здійснення поставки матеріалів ТОВ "АВТО БЕЗПЕКА" щодо спорудження автозаправних комплексів були надані акт виконаних робіт, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, платіжне доручення.

В договорі поставки № 383 від 21.10.2013 р. з ТОВ "ШЕЛЕШ" передбачена умова поставки «самовивіз зі складу продавця».

В договорі № 26/10/12 від 26.10.2012р. з ТОВ "ТЕХНОБУД ІНЖИНІРИНГ» готова продукція вивозиться підрядником (ТОВ «Будівельна компанія Енергопростір») зі складу виконавця за адресою: м. Дніпродзержинськ пров. Баглійський 1.

В договорі №17/09 2013 від 17.09.2013р. з ТОВ "ГАТІОРА" встановлено умова поставки EXW, що передбачає само вивіз продукції зі складу продавця покупцем (ТОВ «Будівельна компанія Енергопростір»).

Відповідачем не було надано товарно-транспортних накладних за договорами з ТОВ "ГОТИКА ЛТД", ТОВ "ЕККОПЛЮС", ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СТРОЙБУД-2012", ТОВ "ТЕХНОБУД ІНЖИНІРИНГВ» , ТОВ "ШЕЛЕШ", ТОВ "МАЙСВІТ".

За даними перевірки, ТОВ «Будівельна компанія Енергопростір» при виконанні зазначених будівельно-монтажних робіт був посередником (генеральним підрядником). Замовниками даних робіт були наступні контрагенти: ПП «Сириус III», код 33275197; ТОВ «Вест ОСОБА_10», код 34524327; ТОВ "Гільдія Нерухомості", код 22808435; ТОВ «МГТ», код 32399643; ПП «Центр Правових Експертиз», код 32757108 ТОВ "Авторитет - Маріуполь", код 34640115 ТОВ "Акцепт Плюс", код 33170616. Зазначений факт позивачем не заперечувався.

Позивачем не доведено, що в нього були відсутні основні засоби, трудові ресурси, офісні, складські приміщення тощо для безпосереднього виконання будівельно-монтажних робіт по спорудженню автозаправних комплексів.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З огляду на зазначене суд не приймає зауваження позивача, про те, що частина витребуваних відповідачем під час перевірки документів не є первинними документами в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки реальність правових наслідків за господарськими угодами не може встановлюватися виключно на підставі наявності/відсутності певного виду первинних документів, а повинна базуватися на аналізі всіх документів щодо господарських операцій сторін з урахуванням технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача про те, що зазначені договори позивача з його контрагентами не спричиняють реальних правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Суд також зазначає, що відсутність в підприємства основних засобів, трудових ресурсів, офісних, складських приміщень, транспорту та обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності само по собі не доводить відсутність реальних правових наслідків за угодами позивача з його контрагентами, однак суд дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін визнав з інших підстав факт відсутності настання реальних правових наслідків за угодами позивача з його контрагентами.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.71, 86, 94, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративний позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Енергопростір» - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 24.04.2015 р.

Суддя ОСОБА_11