Ухвала

від 04.11.2015 по справі 804/2859/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2015 рокусправа № 804/2859/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Енергопростір»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Енергопростір»

до: Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Енергопростір» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0008642201 та №0008652201 - відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ «Будівельна компанія Енергопростір» подало апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень 22.09.2014р. №1399/22-01, №1400/22-01, №1401/17-02, №1402/17-02, №1405/22-03, №1404/22-03, №1403/22-03 виданих ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена документальна планова перевірка ТОВ «Будівельної компанії Енергопростір» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №8259/2-01/35323619 від 24.10.2014 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем: п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14; ст.44; п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 .139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 514 366 грн., тому числі: ІV квартал 2012 року - 1835339 грн., 2013 рік-2679027 грн.; п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13723 грн., в тому числі: листопад 2012 р. - 10267 грн., травень 2013 р. - 125 грн., червень 2013 р. - 1057 грн., жовтень 2013 р. - 1068 грн., листопад 2013 р. - 1206 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0008642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на 6 771 549 грн. (4514366 грн. - основний платіж, 2257183 грн. - штрафні (фінансові) санкції)№0001841720, з нарахування адмінштрафів та інших санкцій на суму 510,00 грн;

- №0008652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на 20754,50 грн. (13723 грн. - основний платіж, 7031,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом в повній мірі доведено обґрунтованість своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до Спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерств і статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року №488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме: "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф.№2; "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф.№1 міжнародна; "Товарно-транспортна накладна", ф.1-ТН; "Талон замовника" ф.№1-Т3.

Товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивачем були укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт з ТОВ "Авалон Інвест ЛТД", ТОВ "Астер груп", ТОВ "Еліс-Буд", ПП "СТРОЙМОНТАЖ-ЛМЛ", договори поставкаи (купівлі-продажу) з ТОВ "СІРІУС СТАНДАРТ", ТОВ "ВІАТЕЛ", ТОВ "ГОТИКА ЛТД", ТОВ "ЕККОПЛЮС", ТОВ "ГАТІОРА", ТОВ "СТРОЙБУД-2012", ТОВ "ТЕХНОБУД ІНЖИНІРИНГ", ТОВ "ШЕЛЕШ", ТОВ "МАЙСВІТ", ТОВ "АВТО БЕЗПЕКА" щодо спорудженню автозаправних комплексів.

Для підтвердження виконання на замовлення позивача будівельно-монтажних робіт щодо спорудження автозаправних комплексів ТОВ "Авалон Інвест ЛТД" ТОВ "Астер груп" ТОВ "Еліс-Буд" ПП "СТРОЙМОНТАЖ-ЛМЛ" були надані акти форми КБ-2В, реєстри податкових накладних, платіжні доручення, договори підрядних робіт, податкові накладні.

Однак, позивачем не були надані акти форми КБ-3 та інші докази виконання будівельно-монтажних робіт контрагентами позивача (довіреності на підписання проміжних актів виконаних робіт, документи щодо допуску працівників контрагентів позивача до виконання робіт, ліцензій на виконання певного виду робіт, товарно-транспортні накладні, договори субпідряду тощо).

Для підтвердження здійснення поставки матеріалів ТОВ "СІРІУС СТАНДАРТ" щодо спорудження автозаправних комплексів були надані акти здачі-прийняття робіт, талони замовника на роботу спеціалізованої техніки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Також, за даними перевірки встановлено, що ТОВ БК «Енеропростір був посередником, товарно-матеріальні цінності були реалізовані на ТОВ «Такиторія», ТОВ НВЦ «Євродім», ТОВ «Дукат», ТОВ «Вест ойл Групп» та ТОВ «Авторитет-Маріуполь». Але, в наданих видаткових накладних не вказані дата та номер довіреності, відсутні підпис та печатка отримувача, також не надано сертифікатів походження товару та документів щодо транспортування товарів. Також встановлено відсутність основних засобів, трудових ресурсів, офісних, складських приміщень, транспорту та обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ БК «Енергопростір» є посередником, замовниками даних робіт були: ПП «Сириус ІІІ», ТзОВ «Вест Ойл Груп», ТОВ «Гільдія нерухомості», ТОВ «МГТ», ТОВ «Акцент Плюс», але надані по цим контрагентам первинні документи не містять доказів підтвердження, того що дані підприємства могли виконати будівельно-монтажні роботи по споруді автозаправних комплексів.

Таким чином, позивачем не доведена реальна можливості придбання товарів, у контрагентів постачальників та подальша їх реалізація контрагентам-покупцями зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення-рішення №0008642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на 6 771 549 грн. (4514366 грн. - основний платіж, 2257183 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0008652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на 20754,50 грн. (13723 грн. - основний платіж, 7031,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) прийнято податковим органом правомірно, на підставі встановлених порушень податкового законодавства позивача, у зв'язку з чим порушення прав позивача, на які він посилається, відсутні, відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Енергопростір» - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко