Постанова

від 15.07.2015 по справі 812/489/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/489/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кисельової Є. О.,

при секретарі судового засідання - Рязанській Є. О.,

за участю сторін:

представник позивача - не прибув,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до державної установи В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Київського міського центру зайнятості до державної установи В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що в Деснянському районному центрі зайнятості 06 січня 2015 року була зареєстрована, як така що шукає роботу ОСОБА_2. ОСОБА_2 надала спеціалісту центру зайнятості трудову книжку. Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_2 була звільнена з Стаханівської міжміської філії державної установи В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» за власним бажанням з поважної причини (у зв'язку з переїздом на нове місце проживання) згідно ст. 38 Кодексу Законів про працю України. 12.01.2015 ОСОБА_2 був наданий статус безробітного та з 13.01.2015 призначена допомога по безробіттю. Виплата допомоги по безробіттю особам, звільненим з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин, 1 перші 90 календарних днів не здійснюється, але виплата ОСОБА_2 здійснювалась з 8 дня після реєстрації. Директором центру зайнятості прийнято рішення про повернення коштів Державною установою В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» .

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи його відсутність.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити в задоволені позовних вимог, про що подав письмові заперечення на адміністративний позов, які були долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення», яким визначені правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» у цьому Законі, серед іншого, терміни вживаються в такому значенні: 2) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; 7) зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно; 14) повна зайнятість - зайнятість працівника за нормою робочого часу, передбаченою згідно із законодавством, колективним або трудовим договором.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: 1) здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», управління майном; 3) ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг; 5) організовують професійне навчання зареєстрованих безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; 18) проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; 21) забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Відповідальність роботодавця визначена нормами ст. 38 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Тобто, зазначені норми містять чіткий перелік підстав стягнення з роботодавця сум страхових коштів та вартості соціальних послуг, наданих безробітному.

Судом встановлено, що відповідач - державна установа В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» (ЄДРПОУ 38476320) зареєстроване реєстраційною службою Луганського міського управління юстиції Луганської області 05.12.2012 (а. с. 49).

У статусі безробітного ОСОБА_2 перебував на обліку в Деснянському районному центрі зайнятості з 12 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року, про що свідчать заява про надання статусу безробітного від 31.07.2012 та витяг з наказів (а. с. 7, 8).

З матеріалів справи вбачається, що наказом №100-к звільнено ОСОБА_2 з займаної посади, причина звільнення особисте бажання (ст.38 КЗпП України) (а. с. 10).

Крім того, з повідомлення вбачається, що сума - 566,56 грн., яку просить стягнути позивач у відповідності до ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не є фінансовими санкціями та адміністративним штрафом в розумінні ст. 38 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки позивач просить стягнути з відповідача саме незаконно виплачені кошти, у зв'язку з виявленням надання достовірних документів, які є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2

Оскільки нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення» чітко визначено у яких випадках до работодавця застосовуються фінансові санкції та адміністартивні штрафи, а також у яких випадках роботодавець повертає надміру виплачені кошти, а судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сума, яку позивач просе стягнути з відповідача не відноситься до фінансових санкцій та адміністравтиних штафів та ОСОБА_2 не було поновлено на роботі, тому відповіч не несе відповідальності відпоавідно до ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Крім того, позивач не позбавлений права звернення до суду з позовом про повернення надміру сплачених коштів на випадок безробіття з ОСОБА_2, оскільки саме ОСОБА_2 надано неправдиві відомості центру зайнятості при постановці на облік як безробітної.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Київського міського центру зайнятості до державної установи В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» про стягнення коштів відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 20 липня 2015 року.

Суддя ОСОБА_3