Ухвала

від 02.09.2015 по справі 812/489/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року справа №812/489/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Васильєвої І.А.,

Суддів Ханової Р.Ф., Казначеєва Е.Г.,

При секретарі судового засідання Корадо А.А.,

За участі представника відповідача ОСОБА_2 (діє за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 812/489/15 за позовом Київського міського центру зайнятості до Державної установи В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2015 року Київський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» (надалі - відповідач) в якому просив стягнути з Державної установи В«Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби УкраїниВ» на користь Київського міського центру зайнятості кошти в розмірі 566 грн. 56 коп. (арк.. справи 3-5).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що дану постанову прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та без врахувань доказів, які додано позивачем до матеріалів справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровані надані апелянтом докази, які підтверджують, що громадянка ОСОБА_3 згідно наданої трудової книжки звільнена відповідно до статті 38 КЗпПУ у зв'язку з переїздом на нове місце проживання. Апелянт також зазначає, що за результатами проведеної Київським МЦЗ перевірки встановлено, що запис у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_3 на підставі якого відбувалось призначення виплат допомоги по безробіттю є недостовірним з вини роботодавця та вказує про необхідність повернення позивачем незаконно отриманих коштів ОСОБА_3 у розмірі 566 грн. 56 коп. (арк.. справи 95-99).

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Засобами електронного зв'язку надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач - державна установа Луганський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України є юридичною особою, зареєстроване реєстраційною службою Луганського міського управління юстиції Луганської області 05.12.2012 року за ідентифікаційним кодом юридичної особи 38476320, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД № 256726 (арк. справи 48-49).

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 30.09.2014 року звільнена з посади санітарного фельдшера підприємства ДУ «Луганський ОСОБА_4» за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпПУ, що підтверджується особистою заявою ОСОБА_3, Наказом №100-к та записом у трудовій книжці, копії яких наявні в матеріалах справи (арк.. справи 10-12).

06.01.2015 року ОСОБА_3 звернулась до Деснянського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного (арк.. справи 7).

З 12.01.2015 року ОСОБА_3 надано статус безробітного, а з 13.01.2015 року по 13.02.2015 року ОСОБА_3 виплачувалась допомога по безробіттю, що підтверджується витягом з наказів про прийняття рішення (арк.. справи 8).

Відповідно до п.1 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).

Відповідно до абз. 2 пункту 2.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), виплата допомоги по безробіттю особам, звільненим з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин, у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата допомоги таким особам починається з 91 календарного дня у розмірі 80 відсотків до визначеного розміру.

02 березня 2015 року, заступником начальника відділу взаємодії з роботодавцями Сєвєродонецького міського центру зайнятості, з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття проведено розслідування страхового випадку.

Підставою для проведення звірки стало отримання інформації від ПФУ щодо виявлених розбіжностей між даними персоніфікованого обліку та даними трудової книжки щодо статті звільнення ОСОБА_3 на підприємстві ДУ «Луганський ОСОБА_4», що перебувала на обліку, як безробітна з 06.01.2015 року по 13.02.2015 року.

За результатами проведеного розслідування, позивачем складено акт № 98 від 02 березня 2015 року, висновком якого встановлено, що ОСОБА_3 звільнена за ст..38 КЗпПУ (арк.. справи 9).

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 березня 2009 р. за N 232/16248, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

На підставі акту розслідування страхового випадку керівником Деснянського районного центру зайнятості прийнято наказ №719 від 12.03.2014 року про відшкодування ДУ «Луганський ОСОБА_4» незаконно виплачених коштів у сумі 566 грн. 56 коп., оскільки відомості про доходи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення ОСОБА_3 є недостовірними з вини роботодавця.

Крім того, з повідомлення вбачається, що сума - 566,56 грн., яку просить стягнути позивач у відповідності до ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не є фінансовими санкціями та адміністративним штрафом в розумінні ст. 38 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки позивач просить стягнути з відповідача саме незаконно виплачені кошти, у зв'язку з виявленням надання достовірних документів, які є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення ОСОБА_3 (арк.. справи 14).

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», роботодавець несе відповідальність за: порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду.

З аналізу наведених норм вбачається чіткий перелік підстав для стягнення з роботодавця сум страхових коштів та вартості соціальних послуг, наданих безробітному.

Отже суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов правильного висновку щодо недоведеності вини роботодавця в наданні недостовірної інформації (запису в трудовій книжці) та дійшов правильного висновку вказавши на те, що з роботодавця відповідно до ч.4 ст. 35 Закону України № 1533 утримуються : сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у разі: поновлення на роботі за рішенням суду; у разі неповідомлення про прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 812/489/15 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 812/489/15 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 02 вересня 2015 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді Р.Ф. Ханова

ОСОБА_5