Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/11146/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/11146/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто"

про: стягнення заборгованості в розмірі 164 213,09 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача Власюк К.П. (представник за довіреністю);

від відповідача Корж О.М. (директор);

Трубіцька В.А. (представник за довіреністю),

Лук'янчук Я.А. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 14 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп", 29 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 27.04.2015 р. до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто", про стягнення заборгованості в розмірі 164 213,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як орендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами, зокрема, у визначені відповідними договорами строки не здійснив оплату заборгованості по орендній платі за фактичне користування автомобілями, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 05.05.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/11146/15 та призначено розгляд справи на 26.05.2015 року.

Через відділ діловодства суду 21.05.2015 року від відповідача надійшли додаткові документи та відзив на позовну заяву, які суд долучив до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2015 року позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору, також надав документи, які було долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2015 року заявив проти задоволення позовних вимог, а також надав пояснення в кількості 3 шт. щодо оплати в частині позовних вимог, а також пояснення стосовно укладення мирової угоди, які було судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року розгляд справи, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 17.06.2015 року.

В судових засіданнях 17.06.2015 року та 06.07.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги, подав письмові пояснення та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти позову та надав письмові пояснення по суті спору.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Так, позивач в судових засіданнях 17.06.2015 року та 06.07.2015 року, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, подавав до суду клопотання б/н б/д «Про уточнення позовних вимог», в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто" заборгованість за договором оренди № 2103 від 04.03.2014 року в сумі 151 291,44 грн., з них основного боргу - 24 174,85грн., вартість відшкодованої вартості автомобіля - 10 384,34 грн., лізинговий платіж - 56 199,66 грн., лізинговий платіж - 60 532,59 грн. По суті, виходячи зі змісту листа, а також положень раніше поданої позовної заяви б/н від 28.04.2015 року та конкретних обставин справи № 910/11146/15, розцінюється судом як зміна предмета позову.

Також в судовому засіданні 17.06.2015 року представники сторін надали клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 14.07.2015 року.

Через відділ діловодства суду 13.07.2015 року від відповідача надійшли додаткові документи, які були судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2015 року позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, а також надав пояснення в кількості 3 шт. щодо оплати в частині позовних вимог, а також пояснення стосовно укладення мирової угоди, які було судом долучено до матеріалів справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто" (далі - відповідач, орендар) (разом - сторони) було укладено договір оренди № 2103 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, по тексту - Договір) відповідно до п. 2.1 якого предметом даного Договору є транспортний засіб, який передається в оренду на умовах даного Договору.

Пунктами 2.2., 2.3 Договору передбачено, що орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове володіння та користування транспортний засіб, марка та модель якого визначається у підписаних по формі додатку №1 за обумовлену плату на передбачений Договором строк, а Орендар зобов'язується прийняти Автомобіль за актом прийому-передачі, користуватись Автомобілем відповідно до умов даного Договору, своєчасно повернути Автомобіль Орендодавцю і сплатити орендну плату. Ціна оренди вказується у Додатку №1. Ціна вказується в український гривнях на день підписання договору, в подальшому ціна змінюється та підлягає щомісячній індексації відповідно до положень цього договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору транспортний засіб фактично надається орендарю на дату надання, що вказується в акті приймання-передачі транспортного засобу (далі - ТЗ).

Умовами п.п. 5.3, 5.3.1 Договору визначено, що орендодавець виставляє рахунок за оренду 20 числа, або на наступний робочій день поточного місяця. Плата за оренду за поточний місяць вноситься орендарем у безготівковій формі на рахунок орендодавця, не пізніше 15-го числа наступного місяця.

З положень п. 5.5 Договору інші платежі, передбачені цим Договором, сплачуються орендарем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури орендарем.

Відповідно до п. 8.1 Договору з моменту передачі ТЗ орендарю він несе повну відповідальність за ризики, яким може бути підданий ТЗ на умовах, встановлених даним Договором.

Як встановлено судом, сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, відповідно до яких орендодавець передавав в оренду орендарю ТЗ Skoda Octavia, державний реєстраційний номер АА 0642 МС та Skoda Fabia, державний реєстраційний номер АА 9732 МС, згідно яких сторони домовились, що вартість автомобілів, в тому числі відновлювальна становить 142 791,72 грн. та 94 122,50 грн. відповідно.

Додатком № 1.15 П4 до договору передбачено, що тариф за один місяць оренди ТЗ Skoda Octavia, державний реєстраційний номер АА 0642 МС, складає 11 634,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 939,00 грн.

Додатком № 1.19 П4 до договору передбачено, що тариф за один місяць оренди ТЗ Skoda Fabia, державний реєстраційний номер АА 9732 МС, складає 8 143,80 грн. в т.ч. ПДВ 1 357,30 грн. (копії додаткових угод містяться в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору оренди ним було передано ТЗ Skoda Octavia, державний реєстраційний номер АА 0642 МС та ТЗ Skoda Fabia, державний реєстраційний номер АА 9732 МС орендареві. 24.11.2014 року орендар, в листі № 37 до орендодавця, виявив бажання розірвати договір оренди, у зв'язку із втратою вищезазначених ТЗ. Проте, сторони не дійшли згоди щодо строків та умов дострокового розірвання договору, як наслідок позивач вважає що ТЗ повернуті не були, а тому нараховує орендну плату відповідно до умов договору в розмірі 164 213,09 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами.

Відповідач, в своєму відзиві, заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що не мав можливості користуватися транспортними засобами у зв'язку із їх втратою, обґрунтовуючи свої заперечення ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було встановлено судом, 04 березня 2013 року між сторонами було укладено договір оренди № 2103 за п. 2.2 якого орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове володіння та користування ТЗ марка та модель визначається у підписаних по формі додатку №1 за обумовлену плату на передбачений Договором строк, а Орендар зобов'язується прийняти Автомобіль за актом прийому-передачі, користуватись Автомобілем відповідно до умов даного Договору, своєчасно повернути Автомобіль Орендодавцю і сплатити орендну плату.

Актами приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2014 р., 01.10.2014 р., 27.10.2014 р. та рахунками-фактурами підтверджено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно у кількості 2 транспортних засобів відповідно до договору оренди (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Таким чином, оскільки орендарем не виконуються обов'язки по оплаті орендних платежів за актами приймання-передачі наданих послуг ЕЛ-00004275, ЕЛ-00004276 від 27.10.2014 за листопад 2014 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за користування майном в розмірі 24 174,85 грн.

Окрім того, представниками сторін було складено акт звірки взаєморозрахунків від 20.05.2015 року на суму 24 174,85 грн., що підтверджується підписами обох сторін на останній сторінці акту та печатками відповідних підприємств (копія акту звірки міститься в матеріалах справи).

Відповідно до абз. 4 п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", з урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач в своєму відзиві на позовну заяву та поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків, у зв'язку з тим, що позивач у своїй заяві не вказує на норми процесуального права, керуючись якими заявляє «уточнення». Також зазначає, що подані позивачем заяви про уточнення позовних вимог не можуть розцінюватися як збільшення позовних вимог, посилаючись на позицію Пленуму Вищого господарського суду України.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 3.11 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У відповідності до приписів п.3.12 вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Пунктом п. 3.12 зазначеної постанови Пленуму № 18 також визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як встановлено судом, в позовній заяві, поданій до суду 29.04.2015 року позивач просив стягнути тільки суму заборгованості за орендну плату.

Отже, суд дійшов висновку про те, що заявлення нової вимоги позивача, викладеної у відповідних заявах про уточнення позову, поданих позивачем 17.06.2015 року та 06.07.2015 року, за своєю суттю є зміною предмету позову, оскільки в цих заявах про уточнення позову, позивач просить окрім стягнення заборгованості за договором оренди, також стягнути суму відшкодованої вартості автомобіля, а також суму лізингових платежів.

Також суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідні заяви про зміну предмету позову, подані позивачем до суду 17.06.2015 року та 06.07.2015 року, фактично було подані після початку розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.05.2015 року (наявний в матеріалах справи), в якому зазначено, що представники сторін в судовому засіданні 26.05.2015 року вже надавали пояснення по суті спору, що свідчить про початок розгляду справи по суті.

Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову у задоволенні заяв позивача про зміну предмету позову.

За приписами ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 24 174,85 грн.

Беручи до уваги, що загальна сума ціни позову становить - 164 213,09 грн., розмір позовних вимог, що підлягає задоволенню становить 24 174,85 грн., судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 554,73 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто" (код ЄДРЮОФОП 39111912, адреса: 03067, м. Київ, БУЛЬВАР ІВАНА ЛЕПСЕ, будинок 4) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" (ЄДРЮОФОП 35081565, адреса: 03062, м. Київ, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, будинок 67), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг - 24 174,85 грн. (двадцять чотири тисячі сто сімдесят чотири гривні 85 копійок) та судовий збір - 554,73 грн. (п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 73 копійки). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.07.2015 року.

Суддя О.С. Комарова