Постанова

від 04.11.2015 по справі 910/11146/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа№ 910/11146/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Власюк К.П. - представник, дов. № 95 від 10.04.2015;

від відповідача: Корж О.М. - директор;

Трубіцька В.А., Лук’янчук Я.А. - представники, дов. б/н від 13.05.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015

у справі № 910/11146/15 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто"

про стягнення заборгованості в розмірі 164 213,09 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судових засіданнях 07.09.2015, 19.10.2015, 02.11.2015 оголошувались перерви до 19.10.2015, 02.11.2015 та 04.11.2015, відповідно.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/11146/15 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/11146/15 позов задоволено частково, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача грошові кошти: основний борг 24 174,85 грн. та судовий збір 554,73 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що оскільки орендарем не виконуються обов'язки по оплаті орендних платежів за актами приймання-передачі наданих послуг ЕЛ-00004275, ЕЛ-00004276 від 27.10.2014 за листопад 2014р., у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за користування майном в розмірі 24 174,85 грн., окрім того, представниками сторін було складено акт звірки взаєморозрахунків від 20.05.2015 на суму 24 174,85 грн., що підтверджується підписами обох сторін на останній сторінці акту та відбитками печаток сторін; як встановлено судом, в позовній заяві, поданій до суду 29.04.2015, позивач просив стягнути тільки суму заборгованості по орендній платі; суд дійшов висновку, що заявлення нової вимоги позивача, викладеної у відповідних заявах про уточнення позову, поданих позивачем 17.06.2015 та 06.07.2015, за своєю суттю є зміною предмету позову, оскільки у цих заявах про уточнення позову позивач просить окрім стягнення заборгованості за договором оренди, також стягнути суму відшкодованої вартості автомобіля та суму лізингових платежів; відповідні заяви про зміну предмету позову подані позивачем до суду після початку розгляду справи по суті, тому Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову у задоволенні заяв позивача про зміну предмету позову.

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/11146/15 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача за актом взаємних розрахунків від 20.05.2015 - 24 174,85 грн., вартість відшкодованої вартості автомобіля Шкода Октавіа АА 0642 МС у розмірі 10 384,34 грн., лізингові платежі в період 01.11.2014 - 30.06.2014 за договором 419-L у розмірі 56 199,66 грн., лізингові платежі в період 01.11.2014 - 30.06.2014 за договором 421-L у розмірі 60 532,59 грн., вартість компенсації сплаченого судового збору в розмірі 3 025,83 грн., повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 258,43 грн.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що в рішенні суду першої інстанції зазначено, що судове засідання відбулося 06.07.2015, проте воно відбулось 14.07.2015 і до цього засідання на адресу суду та адресу відповідача було направлено уточнення позовних вимог; позивач вважає, що він лише уточнив позовні вимоги, адже отримав від відповідача новий суттєвий документ, а не змінив предмет позову, як зазначено у судовому рішенні, оскільки у первісному позові зазначалось, що позов подається про стягнення заборгованості та завданої шкоди, крім того, в прохальній частині первісного позову зазначалась вимога про стягнення з відповідача усіх додаткових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.

Як зазначає скаржник, в останньому судовому засіданні суддею було оголошено рішення про задоволення позовних вимог повністю, але в одержаному рішенні значиться, що позов задоволено частково.

У письмових поясненнях від 09.09.2015 скаржник вказує на те, що позивачем не було змінено предмет позову, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог; після закінчення строків договору оренди відповідач мав повернути транспортні засоби позивачу, чого зроблено не було, враховуючи те, що договір оренди був укладений саме з відповідачем, то він має сплатити орендну плату, оскільки відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що в апеляційній скарзі позивач називає акт звіряння, поданий 17.06.2015, документом, що змінює суть справи, проте, ГПК України не передбачено якихось спеціальних наслідків для таких випадків, в тому числі розширення прав сторін, передбачених ст.22 цього Кодексу; вимога позивача відшкодувати збитки господарської діяльності, які виникли внаслідок сплати лізингових платежів, подана у вигляді "уточнення позовних вимог", по суті є зміною позовних вимог, оскільки у первісному позові не заявлялись, тому суд правомірно оцінив подані позивачем "уточнення", як зміну предмета позову та відмовив в задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову відповідно до ст.22 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/11146/15, у частині стягнення з відповідача 24 174,85 грн. основного боргу та, відповідно, 554,73 грн. судового збору, скасувати, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про викладення в оскаржуваному рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої воно приймається, що є порушенням вимог ст.42 ГПК України.

Як зазначає скаржник, керуючись положеннями ч.ч.1, 3 ст.538 ЦК України, відповідач відмовився від сплати орендної плати, оскільки позивач не виконує свого зустрічного зобов'язання, про що повідомив позивача листом вих.№37 від 24.11.2014, який є наявним у матеріалах справи.

Скаржник вказує на те, що разом із відсутністю доказів належного виконання зобов'язання позивачем та визнання грошового зобов'язання відповідачем, судом безпідставно не враховано належним чином доведений факт того, що автомобілі не використовувались орендарем з незалежних від нього обставин, оскільки 14.09.2014 зазначені автомобілі були викрадені.

Як зауважує скаржник, ним підписані додатки на листопад 2014р. за втраченими автомобілями під впливом помилки.

У письмових поясненнях від 30.10.2015 відповідач зазначає про те, що у зв'язку із викраденням автомобілів, стає неможливим користування ними на підставі укладеного сторонами договору та додатків, через незалежні від орендаря обставини, тому слід застосувати норму ст.607 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку із обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Розглянувши апеляційні скарги позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи письмових пояснень, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подана позовна заява, у якій позивач просив стягнути з відповідача вартість орендної плати у розмірі 164 213,09 грн. та компенсацію сплаченого судового збору в розмірі 3 284,26 грн., всі додаткові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 у справі № 910/11146/15 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.05.2015.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 26.05.2015, представниками позивача та відповідача були надані документи, які долучені до матеріалів справи; представник позивача підтримує позовні вимоги та дає пояснення по суті спору; представник відповідача заперечує проти позову та дає пояснення по суті спору; обговорення обставин справи; суд досліджує матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду від 26.05.2015 у справі № 910/11146 розгляд справи № 910/11146/15 відкладено на 17.06.2015.

17.06.2015 до суду першої інстанції позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив, керуючись ст.ст.22, 44, 49, 55 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача вартість орендної плати у розмірі 164 213,09 грн., вартість відшкодованої вартості автомобіля Шкода Октавіа АА0642МС у розмірі 10 384,34 грн., вартість компенсації сплаченого судового збору у розмірі 3 284,26 грн., всі додаткові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Також, 06.07.2015 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача за актом взаємних розрахунків від 20.05.2015 у розмірі 24 174,85 грн., вартість відшкодованої вартості автомобіля Шкода Октавіа АА 0642 МС у розмірі 10 384,34 грн., лізингові платежі в період 01.11.2014 - 30.06.2014 за договором 419-L у розмірі 56 199,66 грн., лізингові платежі в період 01.11.2014 - 30.06.2014 за договором 421-L у розмірі 60 523,59 грн., вартість компенсації сплаченого судового збору у розмірі 3 025,83 грн., повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 258,43 грн., всі додаткові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Статтею 22 ГПК України встановлено, що, у тому числі, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснено в п.п.3.11, 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями, ГПК, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову; право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви; заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи); початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання; зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача; одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як свідчить зміст вищезгаданих заяв позивача про уточнення позовних вимог від 17.06.2015 та від 06.07.2015, ці заяви були заявлені позивачем, у частині позовних вимог про стягнення вартості відшкодованої вартості автомобілів Шкода Октавіа АА 0642 МС у розмірі 10 384,34 грн., лізингових платежів в період 01.11.2014 - 30.06.2014 за договором 419-L у розмірі 56 199,66 грн. та за період 01.11.2014 - 30.06.2014 за договором 421-L у розмірі 60 532,59 грн., є заявами про зміну предмета позову та про зміну підстав позову і подані до суду першої інстанції після початку розгляду господарським судом справи по суті, про що свідчать протокол судового засідання від 26.05.2015 та ухвала Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі № 910/11146/15.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що подані позивачем заяви від 17.06.2015 та від 06.07.2015 про зміну предмету позову у зазначеній частині, задоволенню не підлягають, є правомірним та відповідає нормам процесуального права і матеріалам справи.

Щодо заявленої позовної вимоги у заяві позивача, поданій до суду першої інстанції 06.07.2015 про стягнення орендної плати у розмірі 24 174,85 грн., то у цій частині зазначена заява є заявою про зменшення позову.

Згідно із ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, у тому числі, зменшити розмір позовних вимог.

Отже, заява позивача, подана 06.07.2015, у частині зменшення позову про стягнення заборгованості по орендній платі до суми 24 174,85 грн., відповідає ст.22 ГПК України, тому підлягає задоволенню.

Із урахуванням викладеного, спір вирішується про стягнення 24 174,85 грн. заборгованості по орендній платі.

Як роз'яснено у п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи із якої й вирішується спір; при цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

У позовній заяві позивач вказував про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем по орендній платі за користування транспортними засобами Шкода Октавіа державний реєстраційний номер АА 0642 МС та Шкода Фабіа державний реєстраційний номер АА 9732 МС згідно із договором оренди № 2103 від 04.03.2014 у розмірі 164 213,09 грн. згідно із рахунками-фактурами за листопад 2011р. №№ С-00001000, С-0001001, за грудень 2014р. №№ С-00000107, С-00000110, за січень 2015р. №№ С-00000108, С-00000111, за лютий 2015р №№ С-00000109, С-00000112.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.03.2014 між сторонами укладено договір оренди № 2103, відповідно до п.п.2.2, 2.3 якого позивач, за договором орендодавець, зобов'язується надати відповідачу, за договором орендарю, у тимчасове володіння та користування ТЗ, марка та модель визначається у підписаних по формі додатку № 1 за обумовлену плату та передбачений договором строк, а орендар зобов'язується прийняти автомобіль за актом прийому-передачі, користуватися автомобілем відповідно до умов даного договору, своєчасно повернути автомобіль орендодавцю і сплатити орендну плату; ціна оренди вказується у додатку № 1.

У п.5.3 та пп.5.3.1 договору № 2103 сторони погодили, що орендодавець виставляє рахунок за оренду 20-го числа або на наступний робочий день поточного місяця; плата за оренду за поточний місяць вноситься орендарем у безготівковій формі на рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа наступного місяця.

02.09.2014 та 01.10.2014, угодами, які є додатками № 1.15.П.2 та № 1.15 ПЗ до договору оренди № 2103 від 25.02.2014, сторони погодили умови оренди ТЗ Шкода Октавіа реєстраційний номер АА 0642 МС.

Відповідно до вказаних додатків № 1.15.П.2 та № 1-15 ПЗ дати надання, повернення ТЗ - 01.09.2014-01.10.2014 та 01.10.2014-01.11.2014, відповідно; орендар сплачує за послуги оренди згідно із виставленими рахунками в гривнях.

02.09.2014 та 01.10.2014, угодами, які є додатками № 1.19.П.2 та № 1.19 ПЗ до договору оренди № 2103 від 25.02.2014, сторони погодили умови оренди ТЗ Шкода Фабіа реєстраційний номер АА 9732 МС.

Відповідно до зазначених додатків № 1.19 П 2 та № 1.19 ПЗ дати надання - повернення ТЗ - 01.09.2014-01.10.2014 та 01.10.2014-01.11.2014, відповідно; орендар сплачує за послуги оренди згідно із виставленими йому рахунками в гривнях.

У заяві від 13.07.2015 відповідачем повідомлено про допущення помилки в назві додатків до договору оренди № 2103, що правильним є дата укладення договору оренди 04.03.2014, а не 25.02.2014, між сторонами немає інших укладених договорів, крім договору оренди № 2103 від 04.03.2014.

Згідно із ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В ч.1 ст.798 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено у ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що вчасно вносить орендну плату, використовує майно за призначенням; загалом з березня 2014р. по лютий 2015р. орендар орендував 32 автомобілі, розрахунки за додатками № 1 здійснювалась вчасно, автомобілі, крім втрачених, повернуті вчасно та в належному стані, щодо вимоги оплатити послуги оренди за додатками №№ 1.15 П4 та 1.19 П4 орендар не згоден, оскільки останній не міг користуватися орендованим майном через обставини, за які він не відповідає, що ґрунтується на нормі ч.6 ст.762 ЦК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 у справі № 910/11146/15 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.07.2015; зобов'язано позивача надати довідку про стан заборгованості станом на дату наступного судового засідання, за підписом керівника підприємства.

Із, доданого до письмового пояснення відповідача від 17.06.2015, акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.03.2014 по 25.05.2015, складеним позивачем та надісланим відповідачу, за даними позивача, за період з 01.03.2014 позивач надав відповідачу послуг із оренди транспортних засобів всього на загальну суму 1 022 944,07 грн., а відповідач сплатив орендну плату у загальному розмірі 998 769,22 грн., заборгованість склала суму в розмірі 24 174,85 грн.

У подальшому сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків від 20.05.2015, згідно із яким, за договором оренди № 2103 від 04.03.2014, станом на 20.05.2015, за період з 05.03.2014 по 20.05.2015, за даними відповідача надано послуг по оренді транспортних засобів всього на загальну суму 998 769,22 грн. та сплачено орендної плати всього 998 769,22 грн., внаслідок чого сальдо у відповідача 0,00 грн., позивачем у своєму розділі зазначеного акту звіряння вказано загальну суму орендної плати 1 022 944,07 грн. та сплату всього - 998 769,22 грн., внаслідок чого позивачем зазначено про наявність заборгованості відповідача у розмірі 24 174, 85 грн.

Із зазначеного акту звіряння розрахунків між сторонами вбачається, що останній платіж відповідачем здійснено 06.02.2015, тобто, до подання позовної заяви позивачем.

Отже, позивачем та відповідачем визнається та обставина, що відповідачем була здійснена орендна плата станом на 06.02.2015 всього у загальному розмірі 998 769,22грн.

Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вбачається із матеріалів справи, сума 24 174, 65 грн., зазначена позивачем як заборгованість по орендній платі, становить не оплачені відповідачем рахунки-фактури позивача від 20.11.2014 № С-00001000 на суму 9 954,35 грн. за оренду автомобіля АА 9732 МС Шкода Фабіа за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 та № С-00001001 на суму 14 220,50 грн. за оренду автомобіля Шкода Октавіа реєстр. № АА 0642 МС за період з 01.11.2014 по 30.11.2014.

Разом із тим, згідно із наявним у матеріалах справи повідомленням від 22.05.2015 № 48/328 ст. слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві 16.09.2014 до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшла заява про факт незаконного заволодіння автомобілем марки "Шкода" д.н.з. АА 9732 МС, в ході досудового розслідування встановлено, що 12.09.2014 невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи на автомобільній стоянці по вул.Луначарського, 96 в м. Луганську, незаконно заволоділа автомобілем марки "Шкода" д.н.з АА 9732 МС, що належить ТОВ "ОПТ Лізинг", а також свідоцтвом про реєстрацію та ключами до нього; також, згідно із довідкою, виданою слідчим СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, 14.09.2014 за адресою: м.Луганськ, вул. Рози Люксембург, невстановлена особа у військовій формі незаконно заволоділа автомобілем "Шкода Октавіа" д.н.з. АА 0642 МС, чим завдала ТОВ "Інтермарк Авто" матеріальної шкоди.

За даними фактами відкриті кримінальні провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014100090008124 від 18.03.2015 та № 12014100040012369 від 17.09.2015.

Відповідачем було направлено позивачу листа від 24.11.2014 за № 37, у якому, зокрема, відповідач, повідомляючи про заволодіння зазначеними автомобілями, шляхом розбійного нападу, третіми особами, у зв'язку з чим відповідач не має можливості використовувати дані автомобілі у своїй господарській діяльності, починаючи з 01.11.2014, відповідач вважає неможливим сплачувати щомісячну орендну плату.

Позивач листом від 04.12.2014 № 329 запропонував, зважаючи на ділові стосунки, які склалися між сторонами, нараховувати орендну плату за зниженою ставкою.

Однак, як встановлено нормою ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як свідчать вищевказані повідомлення та довідка правоохоронних органів, транспортні засоби Шкода Октавіа д.н.з. АА 0642 МС та Шкода Фабіа д.н.з. АА 9732 МС були вилучені у відповідача шляхом збройного нападу, тобто внаслідок події, за яку орендар не відповідає та через що у листопаді 2014р. відповідач не мав змоги використовувати зазначені транспортні засоби.

Наведені обставини щодо неможливості використання транспортних засобів позивачем не спростовано.

Таким чином, відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України відповідач підлягає звільненню від плати за оренду у листопаді 2014р. автомобілів Шкода Октавіа д.н.з. АА 0642 МС та Шкода Фабіа д.н.з. АА 9732 МС у загальному розмірі 24 174,85 грн.

Отже, позивачем матеріалами справи не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача орендної плати згідно із договором оренди № 2103 від 04.03.2014.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, як із таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає нормам матеріального права.

Із урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги позивача є такими, що спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, а вимоги апеляційної скарги відповідача є правомірними та обгрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Посилання позивача на невідповідність змісту оголошеної резолютивної частини оскаржуваного рішення змісту резолютивної частини повного тексту рішення, яке складено 20.07.2105, є голослівним; посилання на початок розгляду господарським судом справи по суті після подання позивачем вищезазначених письмових заяв, спростовується змістом протоколу судового засідання від 26.05.2015 та ухвали суду першої інстанції від 26.05.2015 у справі № 910/11146/15; як свідчать протокол судового засідання від 17.06.2015 та ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 у справі № 910/11146/15, у судовому засіданні 17.06.2015 оголошено перерву до 14.07.2015.

Як вбачається із матеріалів справи, до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення від 20.03.2015 про сплату судового збору в розмірі 3 768,16 грн. Разом із тим, судом прийнято заяву позивача у частині зменшення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі до 24 174,85 грн., за розгляд позову у такому розмірі майнової вимоги відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 22.05.2015 № 484-УШ, у редакції, чинній на час подання заяви, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., таким чином, позивачу підлягає поверненню із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 941,16 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та матеріалами справи, для часткового скасування рішення господарського суду першої інстанції, прийняття нового рішення, залишення апеляційної скарги позивача без задоволення та задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто" задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/11146/15 скасувати частково і прийняти нове рішення.

4. В позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто" відмовити повністю.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 67; ідентифікаційний код 35081565) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 941,16 грн., сплачений за платіжним дорученням № 77 від 20.03.2015, яке залишається у справі № 910/11146/15.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 67; ідентифікаційний код 35081565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто" (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, будинок 4; ідентифікаційний код 39111912) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермарк Авто".

7. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Справу № 910/11146/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 20.11.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха