Рішення

від 13.07.2015 по справі 910/12478/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015Справа №910/12478/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Лтд»

простягнення 12127 грн. 36 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.05.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Лтд» про стягнення 12127 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди № 474 нежитлових приміщень від 01.03.2015 не у повному обсязі сплатив позивачу орендні платежі за березень-квітень 2015 та компенсував витрати за електроенергію, водопостачання та накладні витрати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 12127 грн. 36 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12478/15, розгляд справи призначено на 08.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.07.2015

Представник позивача у судове засідання 13.07.2015 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання 13.07.2015 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034157085.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 13.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБС Лтд» (орендар) укладено Договір оренди № 474 нежитлових приміщень, відповідно до умов якого орендодавець здає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування (оренду) складське приміщення площею 245 кв.м. для поштових перевезень.

Відповідно до п. 1.2 Договору, місцезнаходження об'єкта оренди: м. Львів, вул. Зеленіна, 131.

Відповідно до п. 2.1 Договору, вступ орендаря у користування та володіння майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору оренди та Акту передачі-приймання вказаного майна.

Згідно з п. 3.2 Договору, оплата за енергоносії проводиться згідно показників лічильника по діючих тарифах та представлених рахунках. В разі використання енергоносіїв без лічильника орендодавець подає орендарю розрахунок про використані енергоносії.

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата перераховується до 5 числа поточного місяця.

Згідно з п. 9.1 Договору, цей Договір діє з 01.03.2015 по 31.12.2015 (терміном на 10 місяців).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору оренди № 474 нежитлових приміщень від 01.03.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду складське приміщення, площею 245 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 131, що підтверджується складеним уповноваженими представниками сторін актом прийому-передачі від 01.03.2015, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у відповідача виникла заборгованість по орендним платежам за березень-квітень 2015 року та заборгованість з компенсації витрат з електроенергії, водопостачання та накладні витрати за березень-квітень 2015 року.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві оренду плату в розмірі 8575 грн. 00 коп. в місяць, в т.ч. ПДВ.

Таким чином, загальний розмір орендної плати за березень-квітень 2015 року (період позовних вимог, заявлений позивачем), становить 17150 грн. 00 коп.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата перераховується до 5 числа поточного місяця.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити орендну плату за березень 2015 року у розмірі 8575 грн. 00 коп. в строк до 05.03.2015 та орендну плату у розмірі за квітень 2015 року у розмірі 8575 грн. 00 коп. в строк до 05.04.2015.

Крім того, згідно з п. 3.2 Договору, оплата за енергоносії проводиться згідно показників лічильника по діючих тарифах та представлених рахунках. В разі використання енергоносіїв без лічильника орендодавець подає орендарю розрахунок про використані енергоносії.

Судом встановлено, що за березень 2015 року позивачем було нараховано 2263 грн. 05 коп. (без ПДВ) за електроенергію та 39 грн. 70 коп. (без ПДВ) за спожиту воду, компенсувати які відповідач повинен на підставі п. 3.2 Договору; та за квітень 2015 року – 2155 грн. 72 коп. (без ПДВ) за електроенергію та 39 грн. 70 коп. (без ПДВ) за спожиту воду, що разом з ПДВ становить 5397 грн. 80 коп., що відображено у долучених позивачем до матеріалів справи відповідних рахунках та актах здачі-прийняття робіт за березень-квітень 2015 року (зі сторони відповідача не підписані).

У письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 22.06.2015, представник позивача пояснив, що нарахування електроенергії здійснювалось позивачем на підставі показників лічильника (копії актів зняття показників лічильника за березень-квітень долучені до матеріалів справи), а розрахунок компенсації за спожиту воду здійснювався залежно від кількості працюючих у відповідача осіб.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендар за оформлення документації, проведення технічної експертизи та ремонтних робіт електричної підстанції, водопроводу, теплотраси, газопроводу обладнання сплачує орендодавцеві 20% вартості від спожитих послуг.

Як вбачається із вказаних рахунків та актів здачі-прийняття робіт, позивачем також було нараховані накладні витрати, а саме – 460 грн. 55 коп. (без ПДВ) накладних витрат за березень 2015 року та 439 грн. 08 коп. (без ПДВ) за квітень 2015 року, що разом з ПДВ становить 1079 грн. 56 коп.

У письмових поясненнях, поданих до суду 22.06.2015, позивач зазначив, що накладні витрати у розмірі 20% виставлялись відповідачу у зв'язку з проведенням ремонтних робіт електричної підстанції, водопостачання (копії договорів із підрядними організаціями долучені позивачем до матеріалів справи).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Умовами Договору оренди № 474 нежитлових приміщень від 01.03.2015 сторонами не визначено строку оплати (компенсації) відповідачем спожитої електроенергії, води та накладних витрат.

Судом встановлено, що 08.05.2015 позивач направив відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2015 року та квітень 2015 року (що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 08.05.2015), в яких зазначено вартість орендних платежів, компенсації спожитої електроенергії, води та накладні витрати.

Таким чином, з огляду на невстановлення у ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України форми пред'явлення вимоги, суд дійшов висновку, що направлення позивачем вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) є формою пред'явлення вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2015 року та квітень 2015 року, однак, враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, які затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем компенсації з електроенергії, водопостачання та накладних витрат на дату звернення позивача до суду є таким, що настав.

Крім того, судом встановлено, що 19.06.2015 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, в якій вимагав негайно сплатити існуючу заборгованість за Договором оренди № 474 нежитлових приміщень від 01.03.2015, однак відповідач відповідні на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Таким чином, загальний розмір грошових коштів, який підлягає сплаті відповідачем за Договором оренди № 474 нежитлових приміщень від 01.03.2015 за період березень-квітень 2015 року (орендна плата, компенсація витрат за електроенергію, водопостачання, накладні витрати) становить 23627 грн. 36 коп. (разом з ПДВ), а саме: за березень 2015 року – 390 грн. 96 коп., за квітень 2014 року – 11736 грн. 40 коп.

Судом встановлено, що 03.03.2015 відповідач сплатив позивачу 1500 грн. 00 коп., 11.03.2015 – 1500 грн. 00 коп., 16.03.2015 – 2000 грн. 00 коп., 23.03.2015 – 1500 грн. 00 коп. та 31.03.2015 – 5000 грн. 00 коп., що разом становить 11500 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки платежів № 79 від 26.05.2015.

З огляду на призначення платежу (оплата за оренду за березень 2015 року), суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором оренди № 474 нежитлових приміщень від 01.03.2015 за березень 2015 року становить 390 грн. 96 коп. (11890 грн. 96 коп. – 11500 грн. 00 коп.) та за квітень 2015 року становить 11736 грн. 40 коп. (8575 грн. 00 коп. орендної плати та 3161 грн. 40 коп. (з ПДВ) компенсації за електроенергію, водопостачання та накладні витрати).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Лтд» за Договором оренди № 474 нежитлових приміщень від 01.03.2015 за березень-квітень 2015 року у загальному розмірі 12127 грн. 36 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 12127 грн. 36 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Лтд» про стягнення 12127 грн. 36 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Лтд» (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-Г; ідентифікаційний код: 39084622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський монтажно-заготівельний завод» (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, буд. 131; ідентифікаційний код: 01412584) грошові кошти у розмірі 12127 (дванадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.07.2015

Суддя                                                                                                     І.М. Отрош