Ухвала

від 17.07.2015 по справі 804/2657/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2015 рокусправа № 804/2657/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М. Чумака С. Ю. ,

секретарі судового засідання: Портненко М.В. ,

за участі представника позивача Зарвій І.Л.,

представника відповідача Качмар В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року по справі № 2а-804/2657/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 12.02.2015 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000832203 від 02.09.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що наданими до суду першої інстанції первинними документами підтверджується законність та реальність господарських відносин між ТОВ «Гагас Україна» та ТОВ «КПЦ «Кондор», доводи суду базуються на неповному та необ'єктивному дослідженні наданих до суду первинних документів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників мторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна», є юридичною особою, зареєстроване за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Гладкова, буд.6 кв.110, перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, єплатником податку на додану вартість, що підтверджується статутом,

свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідкою про взяття на облік від 28.10.2011 року, випискою з ЄДРПОУ від 10.07.2013 року та довідкою з ЄДРПОУ від 20.12.2012 року (а.с. 27-58 том 1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 31.07.2014 року по 06.08.2014 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час фінансово-господарських відносин з ТОВ «КПЦ Кондор» за травень 2014 року та з ПП «Енергопром» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт № 2281/04-62-22-37900662 від 13.08.2014 року (а.с.10-24 том 1).

Висновками вказаного вище акту встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.3, п.44.6 статті 44, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Гагас Україна» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2014 року на 68600 грн..

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 02.09.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000832203, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 85750,00 грн., у тому числі за основним платежем - 68600,00 грн., за штрафними санкціями - 17150,00 грн. (а.с.25 том 1).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку шляхом подання скарг до вищестоящих податкових органів, за результатами розгляду яких вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с.82-94 том 1).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, послався на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Гагас Україна» (Експедитор-1) та ТОВ «КПЦ Кондор» (Експедитор-2) був укладений договір № 153 від 31.03.2014 року, за умовами розділу І -ІІ якого один Експедитор виступає в якості Повіреного (Експедитор-2), а інший в якості Довірителя. (Експедитор-1) надає Експедитору-2 факс-копію транспортної заявки з підписом відповідальної особи та печаткою, із зазначенням наступної інформації: маршрут, найменування вантажу, вага й обсяг вантажу (на один автомобіль), митне оформлення, кількість автомобілів, дата, час і адреса завантаження, фірма відправник, контактна особа при завантаженні і дата вивантаження, фірма відправник, контактна особа при вивантаженні, прикордонний перехід, вартість послуг; надати транспортну заявку Експедитору-2 не менше ніж до дати завантаження; за умовами розділу Ш договору Експедитор-2 (ТОВ КПЦ Кондор») зобов'язувався представляти інтереси Експедитора-1 в рамках цього договору; укласти договір з перевізником, дотримуючись інтересів Експедитора-1, забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу придатного для здійснення міжнародних перевезень, відповідно до вимог заявки, а також в узгоджені терміни (а.с. 95-96 том 1).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором позивачем надано копію договору транспортного експедирування вантажів автотранспортом від 31.03.2014 року, копії податкових накладних, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копії товарно-транспортних накладних, копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів позивачем на користь ТОВ «КПЦ Кондор» від 01.07.2014 року № 573, від 04.07.2014 року № 586, № 587, № 588, а також копії договорів на транспортного експедирування, на організацію внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, перевезення вантажу укладені між позивачем як Експедитором та ТОВ «КПД», ПАТ «Дніпровський завод Алюмаш», ТОВ «Компанія «ПРО-СЕРВІС», ТОВ «Росьагропродукт», ТОВ «Позитив-Плюс», ТОВ «ФРЕШБЕРІ», ПАТ «Луцьк Фудз», ТОВ «ДОМОСВІТ», ТОВ «ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ», ТОВ «Біотрейд» та копії договорів багаторазового перевезення вантажів, які укладені між ТОВ «КПЦ Кондор» (Замовником) та Фізичними особами-підприємцями та автотранспортними підприємцями про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 95-101, 107-145 том 1, а.с. 122-215 том 2, а.с.1-248 том 3, а.с.1-180, 219-250 том 4, а.с.1-142 том 5).

Оцінюючи вищезазначені документи на предмет реальності здійснення господарської операції, суд першої інстанції дійшов висновку, і з цим погоджується колегія суддів, що вказані вище документи не можуть особисто та в сукупності підтверджувати реальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «КПЦ Кондор» з огляду на наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи копії статуту позивача та копій довідок статистики та з ЄДРПОУ позивач здійснює господарську діяльність за такими видами КВЕД-2010 як: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля напоями (а.с.58 том 1).

У перевіряємий період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року у штаті позивача працювало 6 осіб, серед яких: директор - 1 особа, бухгалтер-1 особа та Менеджер (логіст) - 4 особи, що підтверджується штатним розписом (а.с.190 том 4).

Також в період з січня по грудень 2013 року позивачем як Експедитором з ТОВ «КПД», ПАТ «Дніпровський завод Алюмаш», ТОВ «Компанія «ПРО-СЕРВІС», ТОВ «Росьагропродукт», ТОВ «Позитив-Плюс», ТОВ «ФРЕШБЕРІ», ПАТ «Луцьк Фудз», ТОВ «ДОМОСВІТ», ТОВ «ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ», ТОВ «Біотрейд» були укладені договори транспортного експедирування, на організацію внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, перевезення вантажу, які є згідно змісту ідентичними, за умовами яких позивач як Експедитор брав на себе зобов'язання по здійсненню перевезення вантажів на підставі письмових заявок вантажним транспортом на території України, здійсненню транспортно-експедиційного обслуговування по організації внутрішніх перевезень, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами.

Аналіз змісту вищенаведених договорів, які були укладені заздалегідь до договору позивача з його контрагентом - ТОВ «КПЦ Кондор», свідчить про те, що позивач як Експедитор самостійно брав на себе зобов'язання по здійсненню послуг з перевезення вантажів на підставі заявок, при цьому, зміст вказаних договорів не пов'язує обов'язки позивача як Експедитора можливість укладення договорів на виконання умов вказаних вище договорів з іншими юридичними особами, які здійснюють перевезення вантажів, на виконання обов'язків Експедитора за вищевказаними договорами.

У зв'язку з вказаним, посилання апелянта на те, що вказані договори підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «КПЦ Кондор» за договором № 153 від 31.03.2014 року колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, як зазначалось вище, договори з ТОВ «КПД», ПАТ «Дніпровський завод Алюмаш», ТОВ «Компанія «ПРО-СЕРВІС», ТОВ «Росьагропродукт», ТОВ «Позитив-Плюс», ТОВ «ФРЕШБЕРІ», ПАТ «Луцьк Фудз», ТОВ «ДОМОСВІТ», ТОВ «ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ», ТОВ «Біотрейд» були укладені позивачем у період з січня 2013 року по грудень 2013 року, тоді як правовідносини за договором № 153 від 31.03.2014 року між позивачем та ТОВ «КПЦ Кондор» щодо реальності здійснення господарської операції стосуються травня 2014 року.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта як на підставу доказу на підтвердження реальності здійснення господарської операції, зазначені та надані до матеріалів справи позивачем копії договорів-заявок, виписаних у травні 2014 року, на підтвердження надання позивачем (як Експедитором-1) товариству «КПЦ Кондор» (як Експедитору -2) копій транспортних заявок згідно до умов розділу І договору №153 від 31.03.2014 року. Вказані договори - заявки не містять посилань на те, що вони були видані саме на виконання умов вказаного договору, доказів отримання їх Експедитором-2 (ТОВ КПЦ Кондор») не надано. Крім цього, вказані договори-заявки не надавались позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки, а отже, згідно ст.44 ПК України такі документи не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження реальності вчинення позивачем господарської операції саме за договором №153 від 31.03.2014 року.

Суд першої інстанції зробив висновок, що не є належними доказами реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «КПЦ Кондор» і надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення товару, оскільки вони та їх зміст, не підтверджують факту реальності вказаної господарської операції, а свідчать про те, що автомобільним перевізником товару є ТОВ «Гагас Україна». Вказане не відповідає дійсності, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій з наявних матеріалів справи встановлено, та проти цього не заперечував представник позивача, позивач - ТОВ «Гагас Україна» не здійснював перевезення вантажу, відповідної ліцензії не має, а експедиційні послуги вказаним вище підприємствам були надані ТОВ «КПЦ Кондор» на підставі договору №153 від 31.03.2014 року.

З огляду на наведене,суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у вищевказаних копіях товарно-транспортних накладних відомостей про надання послуг позивачеві ТОВ «КПЦ Кондор» за вказаним договором, такі товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентом за договором №153 від 31.03.2014 року, з чим погоджується колегія суддів.

Апелянт послався на те, що за даними правовідносинами позивачем були здійснені лише посередницькі послуги. Проте, колегія суддів зазначає, що таке твердження не відповідає змісту та умовам вищевказаного договору та суперечить ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегією суддів також критично оцінюються посилання апелянта на договори багаторазового перевезення вантажів, які були укладені між Фізичними особами-підприємцями, автотранспортними підприємствами та ТОВ «КПЦ Кондор» на перевезення вантажів з огляду на те, що їх зміст не пов'язує обов'язки ТОВ «КПЦ Кондор» щодо надання послуг з експедиційного обслуговування як експедитора та перевезення вантажів, саме на виконання умов договору № 153 від 31.03.2014 року та свідчить лише про інші правовідносини контрагента позивача - ТОВ «КПЦ Кондор» як замовника на перевезення вантажів з іншими контрагентами (а.с. 219-250 том 4, а.с.1-142 том 5).

Крім того, позивачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів отримання прибутку за вищевказаними господарськими операціями у спірний період та докази використання позивачем саме придбаних послуг у власній господарській діяльності у відповідності до вимог ст.198 ПК України, та такі докази відсутні в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції, та як вбачається з постанови суду першої інстанції, позивачу надавався час для надання належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ «КПЦ Кондор» у травні 2014 року та ПП «Енергопром» у квітні 2014 року, однак станом на час розгляду справи відповідні документи суду не були надані без поважних причин.

Таким чином, представником позивача у ході судового розгляду справи взагалі не було надано жодних доказів на підтвердження реальності господарських взаємовідносин ТОВ «Гагас Україна» з його контрагентами за перевіряємий період.

За приписами ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000832203 від 02.09.2014 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 184, 195, 198, 201, 205, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагас Україна» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року по справі № 2а-804/2657/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року по справі № 2а-804/2657/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 20 липня 2015 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Судді: М.М. Гімон

С.Ю. Чумак