Постанова

від 06.11.2019 по справі 804/2657/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2019 року

Київ

справа №804/2657/15

адміністративне провадження №К/9901/5616/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Конєвої С.О. від 06.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С.Ю. від 17.07.2015 у справі №804/2657/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000832203 від 02.09.2014, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 85750,00 гривень, з яких: 68600,00 гривень за основним платежем та 17150,00 гривень за штрафними фінансовими санкціями.

Обгрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення Товариством положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій з ТОВ "Комерційно-правовий центр Кондор", які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2015, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів обгрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та ТОВ "Комерційно-правовий центр Кондор" (далі - ТОВ "КПЦ Кондор") щодо організації міжнародних вантажних автоперевезень не підтверджується належними та допустимими доказами, які згідно умов даного договору супроводжують фактичне виконання такого роду відносин, а тому, за висновками судів, такі операції не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необгрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час фінансово-господарських відносин з ТОВ "КПЦ Кондор" за травень 2014 року, за результатами якої складено акт № 2281/04-62-22-37900662 від 13.08.2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ Гагас Україна занижено суму податку на додану вартість за травень 2014 року на загальну суму 68600,00 гривень.

У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "КПЦ Кондор", оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 85750,00 гривень: 68600,00 гривень за основним платежем та 17150,00 гивень - за штрафними (фінансовими) санкціями, яке Товариством було оскаржено в адміністративному порядку.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, Державна фіскальна служба України, розглянувши скарги позивача, залишили їх без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, встановлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що між ТОВ "Гагас Україна" (Експедитор-1) та ТОВ "КПЦ Кондор" (Експедитор-2) 31.03.2014 укладено договір № 153, умови розділів І -ІІ якого регулюють взаємини Експедиторів в процесі організації міжнародних вантажних перевезень, при цьому Експедитор-2 виступає в якості Повіреного, а Експедитор-1 в якості Довірителя. За умовами розділу ІІІ договору Експедитор-2 (ТОВ "КПЦ Кондор") зобов`язувався представляти інтереси Експедитора-1 (ТОВ "Гагас Україна") в рамках цього договору, укласти договір з перевізником, дотримуючись інтересів Експедитора-1, забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного для здійснення міжнародних перевезень, відповідно до вимог заявки, а також в узгоджені терміни.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором позивачем надано копії податкових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, платіжних доручень про перерахування грошових коштів позивачем на користь ТОВ "КПЦ Кондор".

Крім того, до матеріалів справи подано копії договорів транспортного експедирування на організацію внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, перевезення вантажу, укладених між позивачем як Експедитором та ТОВ "КПД", ПАТ "Дніпровський завод Алюмаш", ТОВ "Компанія "ПРО-СЕРВІС", ТОВ "Росьагропродукт", ТОВ "Позитив-Плюс", ТОВ "ФРЕШБЕРІ", ПАТ "Луцьк Фудз", ТОВ "ДОМОСВІТ", ТОВ "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", ТОВ "Біотрейд", на виконання умов яких, як стверджував позивач, ним було укладено договір з ТОВ "КПЦ Кондор" від 31.03.2014 № 153, а також договорів багаторазового перевезення вантажів, укладених між ТОВ "КПЦ Кондор" та фізичними особами-підприємцями, автотранспортними підприємствами про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання.

Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди, оцінивши подані Товариством документи, прийшли до висновку, що останні окремо та в сукупності не підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "КПЦ Кондор".

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з січня по грудень 2013 року позивачем як Експедитором укладено договори надання транспортних (експедиційних) послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом з ТОВ "КПД", ПАТ "Дніпровський завод Алюмаш", ТОВ "Компанія "ПРО-СЕРВІС", ТОВ "Росьагропродукт", ТОВ "Позитив-Плюс", ТОВ "ФРЕШБЕРІ", ПАТ "Луцьк Фудз", ТОВ "ДОМОСВІТ", ТОВ "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", ТОВ "Біотрейд", за умовами яких позивач брав на себе зобов`язання по організації перевезення вантажів на підставі письмових заявок вантажним транспортом на території України, здійсненню транспортно-експедиційного обслуговування по організації внутрішніх перевезень, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами.

Як зазначалось позивачем, на виконання умов вказаних договорів ним було укладено договір транспортного екпедирування вантажів автотранспортом з ТОВ "КПЦ Кондор" №153 від 31.03.2014.

Як доказ здійснення контрагентом перевезень, Товариством подано копії договорів-заявок, проте, як досліджено судами, останні не містять вказівки на те, що видані саме на виконання умов вказаного договору. Доказів отримання їх ТОВ КПЦ Кондор судам не надано.

Товарно-транспортні ж накладні містять відомості про автомобільного перевізника - ТОВ Гагас Україна , участь ТОВ "КПЦ Кондор" у здійсненні таких перевезень зі змісту останніх встановити неможливо.

Що ж до поданих копій договорів багаторазового перевезення вантажів, які були укладені між фізичними особами-підприємцями, автотранспортними підприємствами та ТОВ КПЦ Кондор на перевезення вантажів, то суди з`ясували, що зміст останніх не пов`язує обов`язку ТОВ КПЦ Кондор щодо надання послуг з експедиційного обслуговування саме на виконання умов договору №153 від 31.03.2014, а свідчить лише про інші правовідносини контрагента позивача - ТОВ КПЦ Кондор як замовника на перевезення вантажів.

Оцінивши наявні докази у справі, а також обставину ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, суди попередніх інстанцій інстанцій дійшли висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача), а отже не створюють підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги, які по суті зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду