Ухвала

від 15.07.2015 по справі 816/1574/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 р.Справа № 816/1574/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі №816/1574/15

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства "Фірма Квант-плюс"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду із адміністративним позовом до Приватного підприємства "Фірма Квант-плюс", в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2014 році в сумі 44404,44 грн. та пені в розмірі 1198,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у 2014 році відповідачем в порушення вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в сумі 44404,44 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням строку сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в розмірі 1198,80 грн. Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку не було сплачено суму санкцій та пені, то вони підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП "Фірма Квант-плюс" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 44 гривні 40 копійок.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відповідачем в 2014 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на 1 робоче місце, в зв'язку з чим він повинен був до 16.04.2015 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 44404,44 грн. Оскільки зазначену суму відповідачем не сплачено, то на підставі частини другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на суму заборгованості було нараховано пеню в розмірі 1198,80 грн. Висновки суду першої інстанції щодо сплати відповідачем суми санкцій є помилковими, оскільки дані кошти до бюджету не надійшли.

Відповідач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми № 10-ПІ від 23.02.2015 р. вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 45 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 2 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи (а.с. 4).

При цьому згідно списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2014 році ОСОБА_1 третьої групи інвалідності, довідка МСЕК № 002405, прийнятий на роботу згідно наказу № 19-к від 23.02.2011 відпрацював на підприємстві 12 повних місяців на посаді головного інженера проекту та ОСОБА_2 другої групи інвалідності, довідка МСЕК № 0059271, прийнята на роботу згідно наказу № 213-к від 01.12.2014 відпрацювала на підприємстві 1 повний місяць на посаді прибиральниці службових приміщень (а.с. 4 зв. бік).

Позивач 13.03.2015 року направив на адресу ПП "Фірма "Квант-плюс" лист № 03.1-08/426, яким зазначив про неправильність розрахування середньооблікової кількості штатних працівників-інвалідів у 2014 році та запропонував надіслати на адресу облуправління Фонду звіт за формою 10-ПІ з виправленими показниками та сплатити адміністративно-господарську санкція в сумі 44404,44 грн за 1 незайняте інвалідом робоче місце в 2014 році (а.с. 14).

Листом за вих № 48 від 23.04.2015 ПП "Фірма "Квант-плюс" повідомило позивача про сплату 16.04.2015 за допомогою програмно-технічного комплексу "Клієнт-банк" Банку "Фінанси та кредит" сум адміністративно-господарських санкцій в розмірі 44404,44 грн на рахунок позивача та надання банку платіжного доручення № 285 на перерахування зазначених коштів. Також зазначили, що станом на 23.04.2015 платіжне доручення не виконано банком і не повернуто підприємству із зазначенням причини невиконання. (а.с. 15)

Позивач, вважаючи що відповідачем не було в добровільному порядку виконано вимоги нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та не сплачено вчасно суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 44404,44 грн. та нараховану за порушення строків її сплати пеню в розмірі 1198,80 грн., звернувся до суду із позовом про стягнення вказаних коштів в примусовому порядку.

Задовольняючи частково суд першої інстанції виходив з того, що висновки позивача про відсутність факту сплати відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 44404,44 грн. є помилковими, оскільки відповідне платіжне доручення було одержано банком та прийнято до виконання, проте не виконано банком з незалежних від відповідача обставин. Крім того, оскільки платіжне доручення відповідачем було подано 16.04.2015 року, то порушення строку сплати суми адміністративно-господарських санкцій склало 1 день, в зв'язку з чим пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 44,40 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних потреб реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства зобов'язані не лише створювати робочі місця для інвалідів, а і повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Згідно зі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду не заперечувався факт порушення вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в сумі 44404,44 грн.

Спірним в даному випадку є факт сплати відповідачем в добровільному порядку суми нарахованих адміністративно-господарських санкцій.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідачем на підтвердження сплати належних сум було надано під час розгляду справи копію платіжного доручення № 285 від 16.04.2015 з відміткою "одержано банком" (а.с.17)

Відповідач вказує, що до цього часу обслуговуючий банк ПАТ "Фінанси та кредит" платіжне доручення не виконав, перерахування коштів на рахунок позивача не здійснив, платіжне доручення без виконання також не повернув. При цьому залишок коштів на рахунку ПП "Фірма "Квант-плюс" станом на 16.04.2015 складала 129496,26 грн згідно довідки від 22.05.2015 № 9-3116/65 (а.с. 18).

На підставі викладеного, відповідач вважає, що підприємством в повному обсязі було виконано обов'язок щодо сплати суми адміністративно-господарських санкцій.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних тверджень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Одним із видів розрахункових документів за якими здійснюється ініціювання переказу коштів відповідно до п.п. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є платіжне доручення.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідачем під час апеляційного розгляду справи надано копію укладеного із АТ "Банк"Фінанси та кредит" Договору про розрахунком-касове обслуговування №3090/57916-18 від 20.01.2011 року (а.с. 48-50). Згідно умов вказаного Договору (п.п. 3.3.3) Банк зобов'язаний здійснювати розрахунком-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 год по 17:00 год., крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Положенням п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону).

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Закону, колегія суддів дійшла висновку, що виконання платником обов'язку по перерахуванню в бюджет суми адміністративно-господарських санкцій пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, надане позивачем платіжне доручення № 285 від 16.04.2015 містить відмітку банку "одержано банком" що свідчить про факт прийняття його банком до виконання.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2014 році в сумі 44404,44 грн.

Разом з тим, оскільки відповідачем виконано свій обов'язок щодо сплати суми адміністративно-господарських санкцій лише 16.04.2015 року, то останній порушив строк сплати до бюджету суми адміністративно-господарських санкцій на 1 день.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновки суду першої інстанції щодо розміру пені, яка підлягає примусовому стягненню з відповідача, а саме 44,40 грн. ((44404,44 грн * 0,10%) х 1 день)

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідачем в добровільному порядку не було сплачено суму адміністративно-господарських санкцій, колегія суддів вважає помилковими з вищезазначених підстав.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги факт виконання відповідачем обов'язку щодо сплати суми адміністративно-господарські санкції з порушенням на один день строку їх сплати, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 44,40 грн. В іншій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, в порушення вищезазначених вимог, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2014 році в сумі 44404,44 грн та пені в розмірі 1198,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року по справі №816/1574/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі №816/1574/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 20.07.2015 р.