Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а-0770/1426/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2а-0770/1426/11

Рядок статзвіту № 8.2.6

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі :

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Приходько Т.В.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства «Дж.Д.Ф.Сервіс» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Дж.Д.Ф.Сервіс» (далі - позивач, ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс») звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Ужгородська МДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородська МДПІ №105/23-1/32545544/2151 від 19.04.2011 року яким донараховано податок на прибуток на загальну суму 148672,50 гривень та податкове повідомлення-рішення №106/23-1/32545544/2154 від 19.04.2011 року, відповідно до якого ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 60131,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 15032,75 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в частині зменшення перевіркою валових витрат у звязку з виключенням з їх числа оплати послуг з перекладу ПП ОСОБА_4, перевіркою не враховано, що пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Всі вимоги щодо реквізитів у первинних документах були дотримані у наданих до перевірки документах щодо надання послуг з перекладу ПП ОСОБА_4 , а тому дані документи мають юридичну силу та доказовість, а послуги відповідно по положень податкового законодавства можуть бути включені до складу валових витрат. Згідно положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Також позивач зазначив, що доводи податкового органу про те, що укладені угоди ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» з ПП «Лугопак» та ПП «Меридіан» є нікчемними, оскільки суперечать інтересам держави і суспільства є безпідставними та необґрунтованими, адже на момент здійснення господарських операцій з ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» контрагенти мали цивільну правоздатність, тобто могли набувати цивільних прав та обов'язків, зокрема на підставі правочинів. Під час проведення перевірки підприємством були надані всі первинні документи, що підтверджують придбання товарів, оплату їх вартості, оприбуткування, подальше використання у господарській діяльності.

З аналогічних підстав позивач обґрунтовує безпідставність висновків податкового органу щодо виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 43533,00 гривень, що сформований по податкових накладних, виписаних ПП «Лугопак», договір з яким актом перевірки було визнано нікчемним, та податкового кредиту з ПДВ в розмірі 17017,00 гривень, що сформований по податкових накладних, виписаних ПП «Меридіан», договір з яким актом перевірки було також визнано нікчемним, що призвело до зменшення перевіркою сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 60131,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задоволити такий в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав та заперечив проти його задоволення позову посилаючись на те, що за результатами виїзної планової перевірки ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД», код за ЄДРПОУ 32545544 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року було зроблено обґрунтовані висновки про зменшення валових витрат за період з 3 кварталу 2008 року по 4 квартал 2010 року на загальну суму 173000,00 гривень, cформованих за наслідками оплати послуг з письмового та усного перекладу з/на італійської мови на підставі договору №7 від 01.10.2007 року з ПП ОСОБА_4 Крім того зазначив, що перевіркою обґрунтовано визнано укладені договори між ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» з ПП «Меридіан» та ПП «Лугопарк» від 08.04.2009 року нікчемними, у зв'язку з чим, ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» було допущено порушення вимог п.2.7, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.2.4. ст.2 Наказу Мінфіну №88 від 25.05.1995 року «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст.1,ст.2, п.3, п.7 ст.8, ст.9, п.2.ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», ч.1. ч.2. ст.203 ЦК України, ч.1.ст.208 ГК України, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1.п.5.2. ст.5 , ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року на загальну суму 302748,00 грн. Крім того, в силу наведеного перевіркою обґрунтовано виключено зі складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 43533,00 гривень, що сформований по податкових накладних, виписаних ПП «Лугопак» та податкового кредиту з ПДВ в розмірі 17017,00 гривень, що сформований по податкових накладних, виписаних ПП «Меридіан», що призвело до зменшення перевіркою сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 60131,00 гривень. Також зазначив, що до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт поставки товарно-матеріальних цінностей від ПП «Лугопак» та ПП «Меридіан».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

В період з 18.02.2011 року по 12.03.2011 року відповідачем було проведено перевірку ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД», за наслідками якої було складено Акт №161/23-1/32545544 від 21.03.2011 року «Про результати виїзної планової перевірки ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД», код за ЄДРПОУ 32545544 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року».

Перевіркою встановлено порушення ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» вимог п.2.7, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.2.4. ст.2 Наказу Мінфіну №88 від 25.05.1995 року «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст.1,ст.2, п.3, п.7 ст.8, ст.9, п.2.ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», ч.1. ч.2. ст.203 ЦК України, ч.1.ст.208 ГК України, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1.п.5.2. ст.5 , ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 , пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків даного Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення: №105/23-1/32545544/2151 від 19.04.2011 року начальника Ужгородської МДПІ, відповідно до якого підприємству донараховано податок на прибуток на загальну суму 148672,50 грн., в тому числі основного платежу - 118938,00 грн., штрафних санкцій - 29734,50 грн.; № 106/23-1/32545544/2154 від 19.04.2011 року начальника Ужгородської МДПІ, відповідно до якого підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 60131,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 15032,75 грн.

Щодо зменшення перевіркою складу валових витрат підприємства, сформованих за наслідками отримання послуг перекладу ПП ОСОБА_4 за період з 01.07.2008 року по 30.12.2010 року суд констатує наступне.

Згідно договору від 01.10.2007 року №7 між ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» та ПП ОСОБА_4 про надання послуг з перекладу за перевірений період позивачем включено до валових витрат вартість послуг з перекладу у сумі 173000,00 грн., наданих ПП ОСОБА_4

Згідно умов договору ПП ОСОБА_4 зобов'язувалась виконувати для ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» письмові переклади технічної документації, контрактів, засновницьких документів, кореспонденції стосовно комерційно-виробничої діяльності фірми, виконувати усний переклад під час ділових зустрічей, зборів трудового колективу, телефонних розмов з засновниками, виконувати усний переклад при проведенні технічного інструктажу персоналу підприємства іноземними техніками.

На підтвердження вищезазначених витрат ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс» представлено до перевірки акти здачі приймання робіт (послуг), у яких зазначено найменування послуг: «надано послуги з письмового та усного перекладу з/на італійської мови на підставі договору №7 від 01.10.2006 року».

Згідно матеріалів справи надання послуг підтверджувалось актами приймання-передачі послуг перекладу загальну суму 173000,00 грн., а саме: акт б/н від 30.09.2008 року за період з 01.07.2008 - 30.09.2008 р. на суму 10800,00 грн.; акт б/н від 31.12.2008 року за період з 01.10.2008 - 31.12.2008 р. на суму 7200,00 грн.; акт б/н від 31.03.2009 року за період з 01.01.2009 - 31.03.2009 р. на суму 14600,00 грн.; акт б/н від 30.06.2009 року за період з 01.04.2009 - 30.06.2009 р. на суму 18800,00 грн.; акт б/н від 30.09.2009 року за період з 01.07.2009 - 30.09.2009 р. на суму 18000,00 грн.; акт б/н від 30.12.2009 року за період з 01.10.2009 - 30.12.2009 р. на суму 18000,00 грн.; акт б/н від 31.03.2010 року за період з 01.01.2010 - 31.03.2010 р. на суму 20800,00 грн.; акт б/н від 30.06.2010 року за період з 01.04.2010 - 30.06.2010 р. на суму 21200,00 грн.; акт б/н від 30.09.2010 року за період з 01.07.2010 - 30.09.2010 р. на суму 23200,00 грн.; акт б/н від 30.12.2010 року за період з 01.10.2010 - 30.12.2010 р. на суму 20400,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд констатує, що вимоги щодо реквізитів у первинних документах були дотримані у наданих до перевірки документах щодо надання послуг з перекладу ПП ОСОБА_4 , а тому дані документи мають юридичну силу та доказовість, а вартість послуг могла бути включена до складу валових витрат.

Поданими позивачем суду доказами, а саме вантажно-митними деклараціями та іншими товарно-супровідними документами щодо виконання контрактів ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» з італійськими компаніями, копією свідоцтва ОСОБА_4М про закінчення італійського відділення інтенсивного навчання Перших Київських державних курсів іноземних мов від 28 травня 2001 року, копією диплому ОСОБА_4 про закінчення ЧНУ ім. Ю. Федьковича від 30 червня 2009 р. додатково підтверджено кваліфікаційний рівень ПП ОСОБА_4, як особи, що надавала послуги з перекладу та їх безпосереднє відношення до господарської діяльності підприємства.

В силу наведеного та виходячи з приписів пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, суд констатує безпідставність висновків відповідача про відсутність у позивача документального підтвердження використання послуг перекладу ПП ОСОБА_4 у власній господарській діяльності, а також про необгрутнованість вимог податкового органу щодо необхідності підтвердження наданих послуг перекладу додатковими документами.

Стосовно визнання відповідачем на підставі ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст. 228 ЦК України нікчемними угод ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» з ПП «Лугопак» та ПП «Меридіан», як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства, що призвело до виключення перевіркою зі складу витрат валових витрат сум, сплачених на загальну суму 475748,00 гривень та виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 43533,00 гривень, що сформований по податкових накладних, виписаних ПП «Лугопак» та податкового кредиту з ПДВ в розмірі 17017,00 гривень, що сформований по податкових накладних, виписаних ПП «Меридіан», суд констатує наступне.

В частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України ). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Меридіан», ПП «Лугопак» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом під час розгляду справи не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203 , частини 1, 2 статті 215 , статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Позивачем було надано суду докази, а саме податкові накладні, видаткові накладні, договори, які підтверджують факт поставки товарів від ПП «Меридіан», ПП «Лугопак» на користь позивача та документи, що підтверджують подальший продаж даних товарів позивачем за межі України.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а також «... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару ПП «Меридіан», ПП «Лугопак» на користь позивача, а товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, суд констатує безпідставність висновків податкового органу про нікчемність правочинів та висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при включенні операцій до складу валових витрат та формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції - визнанню протиправними та скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України, а саме: згідно ч. 1 цієї статті, в якій зазначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №105/23-1/32545544/2151 від 19.04.2011 року, яким ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» донараховано податок на прибуток на загальну суму 148672,50 гривень, в тому числі основного платежу - 118938,00 гривень, штрафних санкцій - 29734,50 гривень.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №106/23-1/32545544/2154 від 19.04.2011 року, яким ДП «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 60131,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 15032,75 гривень.

4.Стягнути з Державного (місцевого) бюджету на користь Дочірнього підприємства «Дж.Д.Ф.Сервіс ЛТД» сплачену суму судового збору у розмірі 3,40 грн.

5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Калинич Я. М.