Постанова

від 28.02.2007 по справі 8/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "28" лютого 2007 р. Справа №  8/3

Господарський суд Кіровоградської області м. Кіровоград,                       вул. Луначарського, 29, у складі судді Наливайко Є.М.

при секретарі судового засідання Таран А.І.

28 лютого 2007 року о 11 год. 45 хв.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну  справу № 8/3                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

за позовом державного підприємства „Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2” Державного комітету України з матеріального резерву,                  м. Кіровоград

до відповідача: державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

за участю представників сторін:

від позивача – юрисконсульт Міхальова В.В., довіреність № 04/674 від           30.06.06 р.;

від позивача - головний бухгалтер Мазур О.А., довіреність № 04/157 від  06.02.07 р.;

від відповідача – головний державний податковий інспектор Скрипник О.М., довіреність № 170 від 15.08.06 р.;

від відповідача - начальник відділу Кархова Т.Б., довіреність № 22 від 30.01.07 р.

В судовому засіданні 14.02.07 р. оголошувалась перерва  до 28.02.07 р.

До господарського суду подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді від 28.12.2006р. № 0000752350/0, яким державному підприємству „Кіровоградський КХП №2” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень місяць 2005 року у розмірі 158766,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 78816,0 грн. як таке, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 31.01.07 р. у даній справі вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Державне підприємство „Кіровоградський КХП №2” (надалі – позивач) підставність віднесення у травні місяці 2005 року до податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ „Агроукр-торг” обґрунтовує наявними податковими накладними, складеними платником податку у відповідності до вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, та віднесенням вартості придбаного товару до складу валових витрат. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість”, на думку позивача, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, а не покупець.

Державна податкова інспекція у м. Кіровограді (надалі – відповідач) позов не визнала. Свої заперечення мотивує тим, що контрагент позивача не задекларував податкові зобов'язання по податку на додану вартість в травні 2005 року та відповідно не сплатив податок до бюджету. Відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки до суми податку на додану вартість, належної до бюджетного відшкодування включено податок по операціям, які  не підтверджуються фактом надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Позивач заявою від 22.02.2007р. уточнив позовні вимоги, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0000752350/50 від 28.12.2006р. з тих же підстав.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.

Відповідачем в період з 12.12.2006р. по 14.12.2006р. проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з ТОВ „Агроукр-торг” (код 33149647, м. Київ) за травень місяць 2005р. За результатами перевірки 18.12.2006р. складено акт №78/23-50/152/00951862 в якому констатовані наступні факти.

Правомірність заявленого позивачем до відшкодування з бюджету ПДВ за травень 2005 року перевірена Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є державна податкова інспекція у м. Кіровограді, ще у серпні місяці 2005р., про що складена довідка від 01.09.2005р. №104/23-40/152/00951862. За висновком вказаної позапланової документальної перевірки завищення суми податкового кредиту та заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ не встановлено. Одночасно в пункті 2.6 зазначеної довідки вказано про надіслання запитів до інших податкових інспекцій з метою проведення зустрічних перевірок підприємств – постачальників щодо повноти та правильності віднесення ними сум ПДВ до податкового зобов'язання. Позивача попереджено, що у разі не підтвердження даних обліку буде складено додатковий акт.

Як убачається із змісту акту перевірки від 18.12.2006р. відповідач провів невиїзну документальну перевірку у відповідності з пунктом 2.6 довідки від 01.09.2006р. Позивачем підставність проведення невиїзної документальної перевірки в грудні місяці 2006 року не оскаржується.

В акті перевірки від 18.12.2006р. зазначено, що державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва у відповідь на направленні відповідачем запити надіслана інформація, яка свідчить, що директор ТОВ „Агроукр-Торг” Ращупко В.А. не надав ніяких документів для проведення перевірки з питання взаємовідносин з ДП „Кіровоградський КХП №2”, фактичне місцезнаходження товариства не відоме. ДПІ у Оболонському районі м. Києва на виконання постанови прокуратури Кіровоградської області від 13.08.2005р. на підставі матеріалів ТОВ „Агроукр-Торг”, вилучених прокуратурою Кіровоградської області в межах кримінальної справи,   провела документальну невиїзну перевірку достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ТОВ „Агроукр-Торг” за період з 29.09.2004р. по 13.08.2005р. В матеріалах, що перевірялися, відсутні будь-які документи, які б підтверджували взаємовідносини з позивачем. Так, відсутні угоди між вказаними підприємствами, податкові накладні, які б свідчили про факт продажу сільськогосподарської продукції позивачу в травні місяці 2005р., книга обліку продажу товарів (робіт, послуг) за травень місяць 2005р. не містить записів щодо господарських операцій з позивачем.

Крім того, відповідач зазначає в акті перевірки, що надіслана копія податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ „Агроукр-Торг” за травень місяць 2005 року в розділі I „Податкові зобов'язання” вміщує обсяг продажу та відповідно суму ПДВ, яка значно менша від сформованого позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ „Агроукр-Торг” у травні місяці 2006р. Це свідчить, за твердженням відповідача, про недекларування ТОВ „Агроукр-Торг” відповідної суми податкового зобов'язання з ПДВ та несплати її до бюджету.

Враховуючи вказані обставини, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. А тому, у нього відсутнє право на податковий кредит в сумі 661816,20грн., внаслідок чого безпідставно завищено заявлене бюджетне відшкодування за травень 2005р. на суму 158766,0 грн. та занижено суму податку в розмірі 503050,20грн.

В подальшому, розглянувши заперечення позивача до акта перевірки, що стосувалися взаємовідносин з ТОВ „Агроукр-Торг” внаслідок яких у позивача виникло у травні місяці 2005р. податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 350301,75грн., відповідач дійшов висновку про завищення заявленого бюджетного відшкодування за травень 2005р. на суму 158766грн. та заниження суми податку на додану вартість, яку необхідно сплатити до бюджету в розмірі 169883грн.

Оскільки, неправомірне завищення суми заявленого бюджетного відшкодування призвело до безпідставного погашення сум нарахованого до сплати податку згідно декларацій з ПДВ за вересень місяць 2005р. в розмірі 24680,82 грн., за грудень місяць 2005р. в розмірі 95,0 грн., за березень місяць 2006 р. в розмірі 1950,0 грн., за квітень місяць 2006р. в розмірі 509,0 грн., за травень місяць 2006р. в розмірі 1681,0 грн., а також призвело до погашення розстрочених сум податкового зобов'язання в сумі 128717,0 грн., відповідач прийняв податкове повідомлення – рішення №0000752350/0, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 157633,0 грн. та застосував штрафну санкцію в розмірі 78816,0 грн. На підставі цього ж рішення заявлена та невідшкодована на момент перевірки сума бюджетного відшкодування в розмірі 1133,0грн. зменшена у картці особового рахунку платника податків, яка ведеться у податковому органі.

Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач приймаючи оскаржуване повідомлення – рішення виходив з того, що відшкодуванню підлягають лише ті суми, які були сплачені до бюджету. Такий висновок, на його думку, випливає з самої суті поняття податку, основної функції податку - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, яке визначено п.1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”. Відповідач вважає, що Законом України „Про податок на додану вартість” встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Тобто, включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними контрагента за договором –ТОВ „Агроукр – Торг”, який не задекларував податкове зобов'язання і не сплатив податок на додану вартість до бюджету, є неправомірним.

Господарський суд вважає такий висновок необґрунтованим.

Відповідно до пункту 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).       

У відповідності з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону (у редакції чинній на момент здійснення операцій)  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В процесі розгляду спору господарським судом встановлено, що позивачем в підтвердження підставності віднесення до складу податкового кредиту в травні місяці 2005 року суми податку на додану вартість в розмірі 661816,20грн. по господарським операціям з ТОВ „Агроукр-Торг” відповідачу були надані податкові накладні №21-05/1 від 31.05.2005р. на загальну суму 3896239,24грн., в т.ч. ПДВ 649373,21грн. та №21-05/1Ш від 31.05.2005р. на загальну суму 74657,95грн., в т.ч. ПДВ 12442,99грн.

Зазначені податкові накладні складені у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р. ТОВ „Агроукр-Торг” на момент їх складання було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому діючим законодавством порядку як платник податку на додану вартість.

Будь-яких зауважень щодо ведення податкового обліку з ПДВ та неналежного оформлення документів з боку позивача посадовими особами відповідача під час проведення двох документальних перевірок з даного питання не виявлено. Дані обставини підтверджені представниками відповідача у судовому засіданні.

Помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит враховуючи тільки неправомірні дії продавця товару – ТОВ „Агроукр-Торг”, недекларування ним господарських операцій з позивачем та фактичну несплату податку на додану вартість в бюджет.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” платником податку визнається особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у п.п. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вказаного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону(п.10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Отже, як убачається із наведеного, несплата податку продавцем за умови фактичного здійснення господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов, податкові органи не можуть донараховувати податок на додану вартість і застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче податкове законодавство не передбачає підстав для такої відповідальності. У разі невиконання продавцем зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.

Враховуючи, що позивачем документально підтверджено розмір податкового кредиту за травень місяць 2005р., тому господарський суд вважає оскаржуване податкове повідомлення – рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідач, в супереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність свого рішення відносно позивача у справі.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності закону, який регулює порядок сплати і розміри судового збору розмір судового збору визначається відповідно до п.п. „б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”. Враховуючи розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, розмір судового збору, який повинен бути сплачений позивачем при поданні адміністративного позову про скасування спірного акта ДПІ у м. Кіровограді повинен складати 3,40 грн.

Позивач сплатив в доход державного бюджету платіжним дорученням № 41 від 09.01.07 р. 85 грн. державного мита.

Правилами ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. А тому на підставі ст. 94 на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує 3,40 грн. судового збору з Державного бюджету України.

На підставі ст. 118 КАС України заходи забезпечення адміністративного позову вжиті ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 31.01.07 р. у даній справі підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 89, 118, 160, 162, 163, 254, 258, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                              ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді від  28.12.06 р. № 0000752350/0, яким державному підприємству "Кіровоградський КХП № 2" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень місяць 2005 р. у розмірі 158766,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 78816,0 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (номер рахунку 31118095600002, МФО 823016, одержувач коштів Відділення УДК у м. Кіровограді, банк одержувача УДК у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь державного підприємства „Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2” Державного комітету України з матеріального резерву (25014, м. Кіровоград, проспект Інженерів, 2, номер рахунку 260074873 в ОД „Райффайзен банк АВАЛЬ”, м. Кіровоград, МФО 323538, ідентифікаційний код 00951862) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову вжиті ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 31.01.07 р. у даній справі шляхом зупинення дії податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді від  28.12.06р. № 0000752350/0.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня складення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя   Є. М. Наливайко