Рішення

від 21.07.2015 по справі 903/664/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2015 р. Справа № 903/664/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА", м.Луцьк

про стягнення 53 966,63грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: Маринчук В.І. - довіреність №01/05 від 05.01.2015р.

від відповідача: Мартинюк С.В. - довіреність від 08.06.2015р.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" та просить стягнути 53 966,63грн. заборгованості, в т.ч.: 53 928,00грн. штрафу та 38,63грн. - 3% річних за договором поставки №31 від 31.03.2014р.

В підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки №31 від 31.03.2014р., специфікацію від 16.06.2014р., рахунок-фактуру №14 від 18.06.2014р., накладну №14 від 18.06.2014р., довіреність №810 від 12.06.2014р., товарно-транспортну накладну №57 від 18.06.2014р., платіжне доручення №1789 від 26.06.2014р., №1794 від 27.06.2014р., №1826 від 01.07.2014р., банківську виписку з 18.06.2014р. по 01.07.2014р., розрахунок штрафних санкцій, розрахунок відсотків річних та інфляційних витрат, статут ТзОВ "УТФ ЗЕРНО" від 25.02.2013р., протокол №1 від 04.02.2013р., наказ №1від 25.02.2013р., довідку АБ №688143 з ЄДРПОУ ТзОВ "УТФ ЗЕРНО", виписку з ЄДРПОУ ТзОВ "УТФ ЗЕРНО", витяг з ЄДРПОУ ТзОВ "УТФ ЗЕРНО" (а.с.10-38).

Представник позивача на вимогу ухвали суду від 18.06.2015р. через канцелярію за вх. №01-54/6989/15 від 21.07.2015р. подав клопотання про приєднання матеріалів до справи документів:

- рішення господарського суду Волинської області від 06.07.2015р. по справі №903/662/15;

- витяг з ЄДРПОУ - ТзОВ "УТФ ЗЕРНО";

- витяг з ЄДРПОУ - ТзОВ "АГРОТЕХНІКА";

- письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору за вх. №01-54/6990/15 від 21.07.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових поясненнях за вх. №01-65/206/15 від 17.07.2015р. позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що відповідач добровільно та в повному обсязі виконав зобов'язання по оплаті товару. Разом з тим, просить зменшити нараховані штрафні санкції до 3 000грн., виходячи з наступного:

- зобов'язання з оплати товару було виконано відповідачем самостійно та в повному обсязі, без пред'явлення будь-яких претензій з боку позивача чи подання позову. У своєму позові позивач сам підтвердив, що максимальний строк прострочення склав лише 6 днів;

- порушення строків щодо оплати товару в ході виконання договору не сприймалось позивачем як порушення його майнових інтересів відповідачем. Зокрема, після поставки 16.06.2014 року товару на суму 219 949,20грн., розрахунки по якій є предметом спору, позивач продовжував здійснювати поставки товару без пред'явлення жодних претензій до відповідача. Систематичні дії позивача щодо відпуску товару після виникнення прострочення розрахунків з відповідачем підтверджують, що заборгованість за поставкою від 16.06.2014 року позивач не сприймав як істотне порушення своїх майнових інтересів;

- штрафні санкції надмірно великі порівняно із можливими збитками позивача. Позивач просить стягнути 53 928,00 грн. штрафу. В той же час ним не наводиться жодних фактів понесення збитків внаслідок несвоєчасного надходження коштів від відповідача. Максимальний же строк прострочення оплати складає не більше 6 днів;

- зменшення штрафних санкцій відповідає судовій практиці та спрямоване на захист інтересів відповідача на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості;

Представник позивача заперечує проти зменшення суми штрафу, вказуючи, що відповідач постійно порушує строки оплати поставленої продукції, що підтверджується численними судовими справами, які перебувають на розгляді господарського суду Волинської області; не навів і не обґрунтував підстав зменшення розміру штрафних санкцій жодними доказами в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

31 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (покупець) було укладено договір поставки № 31, згідно з п. 1.1. якого постачальник передає, а покупець приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях до даного договору, сільськогосподарську продукцію. (а.с. 10-11).

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.3, 4.2, 5.4, 5.6, 8.12 договору позивач передає, а відповідач приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях до даного договору сільськогосподарську продукцію. Найменування товару, кількість та ціна визначається у накладних (специфікаціях, рахунках). Поставка здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях. Передплата за товар, здійснюється відповідачем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного договору, що підписані сторонами. У разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій. Сплата стороною визначених даним договором або чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням даного договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі, а також штрафні санкції, вказані у ст. 625 ЦК України. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

В специфікації, підписаній уповноваженими представниками та скріпленій печатками обох сторін 16.06.2014 року, сторони узгодили наступні умови поставки товару: соя товарна, кількістю 42,000 тонн, загальною вартістю 269 640,00грн. Оплата за товар проводиться покупцем на протязі двох банківських днів згідно рахунку-фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару на складі покупця (а.с. 12).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору на поставку №31 від 31.03.2014р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу на підставі довіреності № 810 від 12.06.2014 року (а.с. 14) товар кількістю 34,260 тонн на загальну суму 219 949,20., що стверджується рахунком-фактурою № 14 від 18.06.2014 року, накладною № 14 від 18.06.2014 року, товарно-транспортною накладною № 57 від 18.06.2014 року.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором виконав з порушенням строків, встановлених договором поставки № 31 від 31.03.2014 року, специфікацією від 16.06.2014 року, що стверджується платіжними дорученнями № 1789 від 26.06.2014 року на суму 69 949,20грн., № 1794 від 27.06.2014 року на суму 50 000,00грн., №1826 від 01.07.2014р. на суму 100 000грн., випискою по рахунку від 18.06.2014 року на суму 100 000грн. (а.с. 16-20).

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що у разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій.

Оскільки, відповідач порушив строки оплати товару, як це було визначено п.4.1 - 4.3 договору поставки №31 від 31.03.2014р. позивач правомірно нарахував штраф згідно ст. 229, 230 ГК України на підставі п.5.4. договору (розрахунок штрафу (а.с.21).

В письмових поясненнях та в судовому засіданні представник відповідача правомірність нарахування штрафних санкцій не спростував, однак просить суд на підставі ст. 233 ГК України зменшити їх розмір до 3 000грн. При цьому посилається на судову практику викладену у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. по справі №903/1091/14.

Розглянувши по суті заявлене клопотання про зменшення розміру штрафу нарахованого за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно з умовами договору суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення. При цьому виходив із такого:

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, стаття 233 ГК України передбачає право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Між тим, подаючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем не подано доказів, не обґрунтовано та не наведено обставин, згідно з якими у суду виникло право на зменшення розміру штрафу, не подано таких доказів представником відповідача і в судовому засіданні.

Відтак, недоведеними відповідачем є обставини про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими, а також не підтверджені відповідними доказами обставини про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й ті що заслуговують на увагу.

Водночас, позивач доводить про те, що порушення строків оплати поставленої продукції є систематичним, відповідач безпричинно зволікав з оплатою та не реагував пропозицію щодо мирного врегулювання спору.

Разом з тим, судом взято до уваги про те, що умови договору про нарахування штрафу погоджені сторонами при його укладенні. Даний договір є чинний та сторони взаємно виконують за ними зобов'язання.

Можливість використання судом права на зменшення розміру неустойки (штрафу), так і визначення розміру, до якого вона підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду ( постанова Вищого господарського суду України усправі №903/905/14 від 19.03.2015р.).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічна правова позиція щодо стягнення штрафу визначена у постановах Рівненського апеляційного господарського суду № 903/905/14 від 26.01.2015 року та Вищого господарського суду України у справі №903/905/14 від 19.03.2015р.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, за яких відповідач належним чином не виконав умови договору щодо вчасної оплати за поставлений товар, а також перевіривши розрахунок штрафу, господарський суд дійшов висновку, що сума штрафу, яка підлягає до стягнення складає 53 928,00 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за період з 18.06.2014р. по 01.07.2014р. в сумі 38,63грн. нараховані підставно та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором поставки №31 від 31.03.2014р. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає задоволенню в сумі 53 966,63грн. заборгованості, в т.ч.: 53 928,00грн. - штрафу та 38,63грн. - 3% річних.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 610, 612, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХНІКА" (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Єршова,11, код ЄДРПОУ 21750952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" (04205, м.Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, буд.30, офіс 287, код ЄДРПОУ 38615496) 53 966,63 заборгованості, в т.ч.: 53 928,00грн. - штрафу, 38,63грн. - 3% річних та 1 827, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

23.07.2015р.

Суддя В. М. Дем`як