Рішення

від 21.07.2015 по справі 908/3750/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 6/123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

21.07.2015 Справа № 908/3750/15

За позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві „Дельта Банк" (юридична адреса : вул. Щорса, буд. 36-Б, м. Київ, 01133; адреса для листування : бульвар Дружби Народів, буд. 38, м. Київ, 01040)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами „Ресурс-Інвест" (вул. Рекордна, буд. 37-Б, м. Запоріжжя, 69035)

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „КРЕДИТПРОМБАНК" (бульвар Дружби народів, буд. 38, м. Київ, 01014

Про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на нежитлову будівлю та припинення права власності на нежитлову будівлю

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Дорожнюк К.А. - дов. від 30.06.2015р.

Від відповідача : Лазько В.Г. - дов. від 12.01.2015р.

Від третьої особи: не з'явився

Від ТОВ „ЗМБТІ" : не з'явився

(ст. 65 ГПК України)

Від РС ЗМУЮ : не з'явився

(ст. 65 ГПК України)

Від ГУ ДЗА : не з'явився

(ст. 65 ГПК України)

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві „Дельта Банк" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами „Ресурс-Інвест" м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства „КРЕДИТПРОМБАНК" (бульвар Дружби народів, буд. 38, м. Київ, 01014), про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на нежитлову будівлю та припинення права власності на нежитлову будівлю, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки, за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.20096р., а саме: нежитлову будівлю літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для збирання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м. та належить відповідачу на праві власності на будівлю № 1505 від 17.07.2000 року, виданого Запорізькою міською радою на підставі рішення Запорізької міської ради від 27.06.2000 року № 226/4, та зареєстрованого в Орендному підприємстві „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 17.07.2000 року в реєстраційній книзі № 6 за реєстраційним номером № 1149. Позивач просить провести стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006 року в розмірі 21 488 702 грн. 88 коп. на користь позивача. Позивач просить визначити наступний спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження.

До розгляду справи по суті, позивач змінив позовні вимоги, остаточно просить : звернути стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором №04/16/302/06-КЛТ від 15.08.2006р., зареєстрованим за № 821 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., а саме: нежитлову будівлю, літ. А- 2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м. та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» (ЄДРПОУ - 22128249, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 37 літ. «Б») на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на будівлю №1505 від 17.07.2000р., видане Запорізькою міською радою на підставі рішення Запорізької міськради від 27.06.2000 року № 226/4. та зареєстрована в Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 17.07.2000р. в реєстраційній книзі № 6 за реєстраційним номером № 1149, в рахунок частковою погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс - Інвест» за Кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08 червня 2006 року в розмірі 21.488.702 (двадцять один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч сімсот дві) гривень 88 коп., на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020. МФО 380236, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б), шляхом набуття АТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, за ціною 6 462 000,00 грн., яка визначена звітом про незалежну оцінку від 17.07.2015р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.»; визнати право власності на нежитлову будівлю, літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м. за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: м. Київ. вул. Щорса, 36-Б); припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» (ЄДРПОУ - 22128249) на нежитлову будівлю, літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна. 37-Б. та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м.

Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву №104 від 20.07.2015р ., де вказав наступне: 08.06.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест», далі - Відповідач, укладено кредитний договір №04/16/06-КЛТ, далі - Договір. 19.06.2013 р. ПАТ «Кредитпромбанк» (правонаступник ВАТ «Кредитпромбанк») та ПАТ «Дельта Банк» уклали Договір купівлі-продажу права вимог, відповідно до якого та Додатку №1 до нього право вимоги за спірним кредитним договором перейшло до Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк», далі - позивач. Укладаючи спірний кредитний договір, сторони, в тому числі позивач, розраховували на його належне виконання і досягнення передбаченої ними мети, в тому числі розширення господарської діяльності позивача. Проте, в ході виконання договору виявились обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси обох сторін, хоча позивач і намагався виконати свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується зокрема наданими до суду матеріалами ( платіжними дорученнями ). У зв'язку з викладеним, звертаю увагу, що загальними засадами цивільного законодавства України (ст. 3 ЦК України, далі - ЦК), зокрема, є: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, з чого можна дійти висновку, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом і в цьому розрізі має оцінюватися і тлумачитися позитивне і природне право сторін по договору та наслідки його застосування. Таким чином, принцип добросовісності є одним із засобів обмеження свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Основне призначення цього принципу, надання суду можливості з'ясувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину, що певною мірою виступає як гарантія захищеності прав слабшої сторони в зобов'язальних відносинах, якою в цьому випадку є позивач, адже при наданні кредиту в іноземній валюті всі ризики знецінення національної валюти України кредитодавець перекладає виключно на позичальника за кредитним договором та отримувача кредитних послуг. В цьому випадку зміст добросовісності виражається через поняття розумності і справедливості, що виконує три функції - тлумачення, доповнюючу та обмежувальну, які полягають у тлумаченні договору, виникненні додаткових прав та обов'язків, не встановлених договором чи законодавством та не застосування правила, обов'язкового для сторін, у зв'язку з його не прийняттям за певних обставин. Отже, добросовісність може за даних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами. Таким чином, всі правила, які створюються сторонами чи законом підпадають під юрисдикцію суду не для того, щоб оцінити їх внутрішню справедливість, а для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в цій справі до несправедливих результатів, а отже суд може прийняти рішення навіть всупереч формальному закону, якщо його дотримання призведе до явно несправедливого щодо сторін договору результату. Згідно ст. 2.3 кредитного договору підставою для надання кредитів є письмова заявка позичальника, яка відсутня в матеріалах справи, з чого слідує висновок про не доведеність вимог позивача про стягнення коштів як отриманих, свого часу, в якості кредитних. Крім цього, додатковими угодами № 10 (19.12.2008р.), № 11 (22.12.2008р.) розмір процентної ставки до кредиту змінено (збільшено) до 16 % та 14,5 % без належного повідомлення (за 5 робочих днів) про такі зміни, чим порушено приписи ст. 3.1.7. Договору. Зі змісту позовних вимог позивача слідує, що останній не звертався до відповідача з пропозицією розгляду та підпису Акту звірки взаємних розрахунків станом на час подання позову. В той же час, відповідач не може погодитись із наданим до суду розрахунком заборгованості, адже відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України). Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"). Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, тобто, розрахунок пені за несвоєчасне повернення процентів (дол. США), наданий позивачем, є незаконним. Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Обов'язок проведення судової експертизи спливає також з вимог ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІУ, згідно якої: реалізація предмета іпотеки за рішенням суду. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Вказані вище вимоги Закону узагальнені Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» згідно якої: 4.4.3. Якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між: іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності нарівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи. 4.4.4. У разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Розгляд позовних вимог позивача судом свідчить, що сторони не змогли знайти мирний, взаємно прийнятний спосіб вирішення цього спору, а отже не можуть, в крайньому разі відповідач, встановити первинну ціну предмету іпотеки. В той же час, встановленню такої ціни заважають зміни в стані позивача, зокрема в органах його управління. Крім цього, відповідач також позбавлений можливості визначити вірогідну ціну предмету іпотеки, адже ринок нерухомості на цей час зазнає постійних змін та не є стабільним. Таким чином, між іпотекодавцем та іпотекодержателем (відповідачем та позивачем) відсутня згода про ціну продажу предмету іпотеки. В свою чергу, клопотання щодо призначення судової експертизи, на нашу думку, є прерогативою позивача, адже саме останній звернувся до суду з позовом про задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. На виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.06.2015 р. по справі 908/3750/15 відповідач повідомляє, що оригінали правовстановлюючих документів щодо права власності, користування нерухомим майном, розташованим за адресою м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37Б, що є предметом іпотеки, в тому числі земельною ділянкою на якій знаходиться спірне майно, передані кредитору - ВАТ «Кредитпромбанк» під час укладання іпотечних договорів, що підтверджується відповідними документами, наданими до суду. У зв'язку з тим, що для прийняття законного рішення є потреба залучити установу чи фізичну особу, які володіють спеціальними знаннями, Відповідач не заперечує проти проведення судової експертизи щодо оцінки предмету іпотеки з покладанням витрат на Позивача. В свою чергу, згідно Статті 79 ГПК України «Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи. Додатково до викладеного вище відповідач зазначає, що ним подаються копії документів, не надані Позивачем та відсутні в матеріалах справи, адже копії Кредитного договору, додатків до нього та Іпотечного договору з додатковими угодами надані до суду разом з Позовною заявою. Проведення Акту звірки взаємних розрахунків на вимогу суду є затрудненим у зв'язку зі зміною відповідних працівників як Позивача так і Відповідача та недостатністю часу, що сплив з дня прийняття справи до розгляду. Крім цього, з припиненням роботи ПАТ «Кредитпромбанк» у Відповідача відсутній доступ до бази електронних платежів, що унеможливлює огляд чи друкування платіжних документів. На підставі викладеного та у зв'язку з неподанням Позивачем витребуваних судом документів, відповідно до ст. 81 ГПК України, позовну заяву залишити без розгляду.

Головне управління Держземагенства у Запорізькій області (надалі - управління Держземагенства) надало суду письмові пояснення у справі за вх. № 09-06/29588 від 09.07.2015 року , в яких зазначено наступне: Постановою КМУ від 10.04.2013 року № 251 «Про реорганізацію деяких територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів» постановлено реорганізувати Головне управління Держземагентства у Запорізькій області шляхом поділу на Головне управління Держземагентства у Запорізькій області та Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області. Додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року № 251, серед іншого, постановлено утворити як юридичну особу публічного права Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області. Відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України 30.05.2013 року Держземагентством України прийнято наказ № 213 «Про реорганізацію Головного управління Держземагентства у Запорізькій області». Згідно п. 1 згаданого наказу Головне управління Держземагентства у Запорізькій області реорганізовано шляхом поділу на Головне управління Держземагентства у Запорізькій області та Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.01.2015року внесено запис № 11031350000037473 про проведення державної реєстрації Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 39596270, місцезнаходження юридичної особи: 69095, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Українська, 50. Відповідно до Положення про Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області, затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 14.06.2013 року № 269, Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області (далі - Управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, є підпорядкованим Держземагентству України та Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області. Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами та дорученнями Президента України і Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, наказами Держземагентства України, дорученнями Голови Держземагентства України та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також Положенням про Управління. Відповідно до п. 3 Положення, завданнями Управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території Запорізького району та м. Запоріжжя. Пунктами 4.17 Положення про Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області передбачено, що Управління створює, формує і веде Місцевий фонд документації із землеустрою. З вище наведеного вбачається, що з 22.01.2015 року, функції щодо реалізації повноважень Держземагентства в частині створення, формування і ведення Місцевого фонду документації із землеустрою здійснюється Управлінням Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької. Повідомляємо, що у Місцевому фонді документації із землеустрою Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області відсутня правовстановлююча та технічна документація на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37 Б. Управління Держземагенства просить розглянути справу за відсутності свого представника .

Розгляд справи відкладався.

21.07.2015 року розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Клопотання Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про розгляд справи за відсутністю його представника приймається судом, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ГУ Держземагенства у Запорізькій області.

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20863755 від 13.07.2015 року, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство „КРЕДИТПРОМБАНК" знаходиться за адресою: бул. Дружби народів, буд. 38, м. Київ, 01014.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвали суду від 24.06.2015р. про порушення провадження у справі та від 14.07.2015 року про відкладення розгляду справи направлялась судом третій особі на зазначену вище адресу, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, які залучені до матеріалів справи.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення ухвал від 24.06.2015 року та від 14.07.2015 року третій особі.

На день розгляду справи поштове відділення не повернуло до суду примірники ухвал, які направлялись та третій особі.

Третя особа, ТОВ "Запорізьке МБТІ" та Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції, повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані .

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що змінені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав :

08.06.2006 року між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є третя особа (банк за договором), та відповідачем (позичальником по договору) був укладений кредитний договір № 04/16/06-КЛТ, з додатками та додатковими угодами (надалі - кредитний договір).

За умовами п. 1.1 кредитного договору (в редакції договору), цим договором були встановлені: процедура та умови надання третьою особою у майбутньому кредитів (траншів) відповідачу в межах загальної суми 1 450 000 доларів США 00 центів з можливістю повної або часткової конвертації у гривні, процедура та умови повернення відповідачем отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні третьою особою кредитів.

Відповідно до умов п. 1.2 кредитного договору, зобов'язання третьої особи щодо надання кредитів та зобов'язання відповідача щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових угоди про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених у таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.4 цього договору.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору, підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання третій особі письмової заявки відповідача, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, рахунок-фактуру).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

На виконання умов договору між третьою особою та відповідачем укладались додаткові угоди до кредитного договору № 1 - № 32 щодо надання певних кредитів, та першому відповідачу були перераховані кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи додатковими угодами, меморіальними ордерами, рухами коштів по рахунку за період з 19.06.2013р. по 22.05.2015р. та розширеним розрахунком заборгованості, які знаходяться в матеріалах справи.

Додатковими угодами до кредитного договору сторонами в двосторонньому порядку встановлювалась відсоткова ставка за користування кредитом.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 24, цим договором встановлюються: процедура та умови надання третьою особою у майбутньому кредитів (траншів) відповідачу в національній валюті або в іноземних валютах з повною/частковою конвертацією у долари США в межах загальної суми, еквівалентної 11 493 135 (одинадцять мільйонів чотириста дев'яносто три тисячі сто тридцять п'ять) гривень за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною; процедура та умови повернення відповідачем отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та обов'язки сторін, що виникають при наданні третьою особою кредитів.

Згідно п. 1.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 31 від 12.10.2012р. , за цим договором третя особа надає кредит відповідачу у сумі фактичної заборгованості 11 493 135 грн . з кінцевим терміном повернення 14.10.2013 року.

Пунктом 3.4.3 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 20 від 11.02.2010р. , передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, до 14 числа включно місяця наступного за кварталом, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаних у відповідній додатковій угоді.

За умовами п. 3.4.4 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 31 від 12.10.2012р ., в обов'язки відповідача входить, зокрема, обов'язок повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 14.10.2013 року зі своїх поточних рахунків на рахунки третьої особи, що вказані у додаткових угодах. Датою погашення заборгованості вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки третьої особи, що вказані у додаткових угодах. У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.8 цього договору, на суму простроченого платежу.

Додатковою угодою №32 від 31.01.2013р. сторони встановили графік погашення процентів.

Згідно з п. 3.4.8 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, відповідач зобов'язався сплатити третій особі пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та /або процентами.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення відповідачем кредитів, процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

За умовами п. 5.2 кредитного договору, усі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише в тому разі, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін, крім випадків, передбачених пунктами 3.1.4. - 3.1.6. цього договору.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору, своєчасно та в повному обсязі не проводив сплату кредиту, процентів за користування кредитом, інших платежів, передбачених кредитним договором та додатковим угодами до нього, внаслідок чого заборгованість відповідача за простроченим кредитом в сумі 11 493 135 грн., по пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2 509 596 грн. 88 коп., по простроченим процентам за користування кредитом в сумі 4 174 648 грн. 01 коп., по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 911 560 грн. 13 коп., по процентам за користування кредитом в доларах США в сумі 84 099,92 долари США, що в еквіваленті складає 1 739 087 грн. 70 коп., та пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом в доларах США в розмірі 18 618,78 доларів США, що в еквіваленті складає суму 385 014 грн. 53 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін не провів оплату платежів за кредитним договором, то весь цей час він користувався грошовими коштами.

З огляду на вказане, відповідачу обґрунтовано нараховані 3 % від суми простроченого кредиту в сумі 172 869 грн. 34 коп. та 3 % річних від суми прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 62 791 грн. 29 коп.

Згідно умов п. 4.1 кредитного договору, усі вимоги третьої особи до відповідача, що виникнуть у майбутньому за цим договором та додатковими угодами, укладеними в рамках цього договору, забезпечуються заставою майна та майнових прав, що належать відповідачу та третім особам, за укладеними з останніми договорами застави.

З всього вищевикладеного та матеріалів справи вбачається, що за відповідачем існує наступна заборгованість: заборгованість за простроченим кредитом в сумі 11 493 135 грн., по пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2 509 596 грн. 88 коп., по простроченим процентам за користування кредитом в сумі 4 174 648 грн. 01 коп., по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 911 560 грн. 13 коп., по процентам за користування кредитом в доларах США в сумі 84 099,92 долари США, що в еквіваленті складає 1 739 087 грн. 70 коп., та пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом в доларах США в розмірі 18 618,78 доларів США, що в еквіваленті складає суму 385 014 грн. 53 коп., 3 % від суми простроченого кредиту в сумі 172 869 грн. 34 коп. та 3 % річних від суми прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 62 791 грн. 29 коп.

15.08.2006 року між третьою особою (заставодержателем по договору) та відповідачем (заставодавцем по договору) був укладений іпотечний договір № 04/16/З02/06-КЛТ, з договорами про внесення змін від 07.12.2007р., 05.12.2008р., 19.12.2008р., 23.12.2009р., 28.01.2010р., 08.12.2010р., 25.10.2012р. та 18.03.2013р. (надалі - іпотечний договір).

Відповідно до розділу „Терміни та визначення" іпотечного договору, в редакції договору про внесення змін від 18.03.2013р., іпотечний договір укладається з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006р., і предметом іпотеки є нежитлова будівля Літ. А-2, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок № 37 - б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м. та належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва № 1505 на право власності на будівлю від 17.07.2000 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 27.06.2000 року № 226/4 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 23445323101 від 18.03.2013 року.

За умовами п. 1.3 іпотечного договору, в редакції договору про внесення змін від 25.10.2012р., розмір основного зобов'язання за кредитним договором становить 11 493 135 грн.

Згідно п. 1.4. іпотечного договору, в редакції договору про внесення змін від 28.01.2010р., заставна вартість майна за згодою сторін складає 1 680 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 28.01.2010 р. складає 13 444 032 грн.

Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору, він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем (відповідачем) зобов'язань перед іпотекодержателем (третьою особою) за кредитним договором.

Згідно із п. п. 4.1, 4.2 іпотечного договору, за рахунок майна третя особа має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, витратами, пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами, пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору. Третя особа набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення відповідачем умов кредитного договору, або умов цього договору.

Відповідно до пунктів 4.3 - 4.5 іпотечного договору звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку". Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог. У випадку, коли виконання п. 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т. ч. звернутись у будь - який час за захистом своїх порушених прав до суду. Реалізація майна здійснюється іпотекодержателем самостійно шляхом укладання від свого імені договорів купівлі - продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - в порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.06.2013 року між третьою особою (продавцем за договором) та позивачем (покупцем за договором) був укладений договір купівлі - продажу прав вимоги, зареєстрований в реєстрі за №1360 з додатком (надалі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до умов п. 2.1 договору купівлі-продажу третя особа за цим договором погодилась продати (відступити) права вимоги та передати їх позивачу, а позивач за цим договором погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно з п. 1.1 договору купівлі-продажу, загальна купівельна ціна за договором є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку № 1, та становить 1 765 422 426 (один мільярд сімсот шістдесят п'ять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 12 коп.

В п. 2.3 договору купівлі-продажу визначено, що права вимоги переходять від третьої особи до позивача (далі - відступлення), та обов'язки третьої особи передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання третьою особою та позивачем Акту приймання-передачі прав вимоги.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.06.2013 року позивачем та третьою особою було підписано додаток № 1 до договору купівлі-продажу, в якому вказаний перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, серед яких містяться кредитний договір № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006р. та іпотечний договір № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006р.

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивач та третя особа підписали акт приймання - передачі прав вимоги від 19.06.2013 року, в п. 2 якого вказано, що згідно з п. 2.3 договору третя особа передала, а позивач прийняв права вимоги, визначені у додатку до цього акту (який є його невід'ємною частиною), що посвідчує факт здійснення відступлення.

Таким чином, позивач набув статусу нового кредитора за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006р., укладеним між третьою особою та відповідачем.

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що перший відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, заборгованість за яким підтверджується наявним у справі доказами, та становить: за простроченим кредитом - 11 493 135 грн., по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 509 596 грн. 88 коп., по простроченим процентам за користування кредитом - 4 174 648 грн. 01 коп., по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 911 560 грн. 13 коп., по процентам за користування кредитом в доларах США в сумі 84 099,92 долари США, що в еквіваленті складає 1 739 087 грн. 70 коп., по пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом в доларах США в розмірі 18 618,78 доларів США, що в еквіваленті складає суму 385 014 грн. 53 коп., 3 % від суми простроченого кредиту в сумі 172 869 грн. 34 коп. та 3 % річних від суми прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 62 791 грн. 29 коп.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 583 ЦК України встановлено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Позивач направив відповідачу претензію вих. № 18.2-570 від 18.09.2013 року, в якій повідомив про відступлення права вимоги та вимагав сплатити наявну заборгованість по кредитному договору.

Претензія була надіслана відповідачу поштою, про що свідчать надані суду копії фіскального чеку поштового відділення № 4109 від 18.09.2013 року, опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля від 18.09.2013 року та рекомендованого повідомлення від 18.09.2013 року.

Вказана вище претензія була отримана відповідачем 27.09.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором, у визначений законом строк суду не надано.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 37 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України „Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності .

Суб'єкт оціночної діяльності - ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.» провів оцінку предмета іпотеки, за результати якого був складений звіт про незалежну оцінку від 17.07.2015р., яким ціна продажу предмета іпотеки була визначена в сумі 6 462 000,00 грн.

Відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку" загальний розмір вимог складає 21 488 702 грн. 88 коп., його складові : заборгованість за простроченим кредитом - 11 493 135 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 509 596 грн. 88 коп., заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом - 4 174 648 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 911 560 грн. 13 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в доларах США в сумі 84 099,92 долари США, що в еквіваленті складає 1 739 087 грн. 70 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом в доларах США в розмірі 18 618,78 доларів США, що в еквіваленті складає суму 385 014 грн. 53 коп., 3 % від суми простроченого кредиту в сумі 172 869 грн. 34 коп. та 3 % річних від суми прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 62 791 грн. 29 коп.; опис нерухомого майна: нежитлова будівля, літ. А - 2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м.; предмет іпотеки залишається на збережені у відповідача, пріоритет на предмет іпотеки має позивач, інших кредиторів не має, спосіб реалізації предмета - визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем, початкова ціна предмета іпотеки - 6 462 000 грн.

Оскільки іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки, відповідно іпотекодавець втрачає право власності на предмет іпотеки.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів погашення відповідачам заборгованості по кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006 року суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, визнання права власності за позивачем на нежитлову будівлю та припинення права власності відповідача на нежитлову будівлю, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги на підставі вищевикладеного та у зв'язку з наступним :

Позовна заява підписана належною особою, яка діє на підставі довіреності від 21.05.2015р., яка знаходиться в матеріалах справи. Вказана в довіреності особа знаходиться в трудових відносинах з довірителем на підставі наказу №746-к від 08.04.2015р., що підтверджується довідкою №187/07/17 від 17.07.2015р.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідач не довів, що він був позбавлений права вільно вибирати предмет договорів, визначати зобов'язання та інші умови господарських взаємовідносин.

В статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

По - перше, свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, неприпустимість примусу відносно вступу в договірні відносини; по - друге, свобода договору також передбачає можливість вільного вибору особою, яка вважає укласти договір, майбутнього контрагента, по-третє, свобода договору включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають.

Відповідач не довів суду, що третя особа примушувала відповідача укласти договори, та не вказав, якими саме діями вона це робила. Відповідач також не довів суду, що він був позбавлений права вільно вибирати контрагента договорів. Також відповідач не довів суду, що він був позбавлений права укласти договори, передбачений законодавством, або такий, який не передбачений законодавством, але не суперечить його загальним принципам.

Стаття 3 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства, до яких в тому числі відносяться: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 ЦК України справедливість можливо трактувати як визначення нормою права об'єму, границі здійснення і захисту цивільних прав і інтересів особи адекватно її відношенню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних зобов'язань. Розумність - це зважене рішення питань регулювання цивільних відношень з урахуванням інтересів всіх учасників останніх, а також публічного інтересу.

Відповідач не довів суду, що вказані загальні принципи цивільного законодавства не були дотримані. Також відповідач не довів суду, що він сам слідує вказаним вище принципам цивільного законодавства.

В пункті 2.3 кредитного договору вказано, що підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди , що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позивальника.

За таких підстав, відповідач безпідставно вказує, що підставою для надання кредитів за цим договором є письмова заявка позивальника.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору письмова заявка позивальника являється підставою для укладання додаткових угод. Всі додаткові угоди до кредитного договору вже укладені та підписані відповідачем, а тому не має значення були таки заявки, або ні. Вказані письмові заявки не можуть знаходиться у позивача, оскільки відповідач повинен був надавати їх третьої особі, а не позивачу. Відповідач не довів, що він не надавав третій особі такі заявки.

Більш того, в п. 1.1 додаткової угоди № 31 від 12.10.2012р. чітко вказано, що за цим договором банк надав позивальнику кредит в сумі фактичної заборгованості 11 493 135 грн. Саме ця сума заборгованості не погашена відповідачем.

Пунктом 1.1 кредитного договору та додатковими угодами сторони передбачали надання банком відповідачу кредиту, в тому числі в доларах США. Кредитний договір та всі додаткові угоди до нього були підписані відповідачем, тобто відповідач сам, вільно визначав умови договору. Сам відповідач в своїх запереченнях посилається на ч. 1 ст. 533 ЦК України. Згідно вказаної статті грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Саме у гривнях позивач визначає грошові зобов'язання в позовній заяві, долари вказує як еквівалент.

Чинне законодавство не забороняє нарахування пені на заборгованість або проценти, які визначені в доларах США, тим більше позивач вказує суму процентів і гривневому еквіваленті.

В рішення суду вказані всі дані, зазначені в статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України „Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності . Така ж позиція викладена в п. 4.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ № 1 від 24.04.2014р. В цьому ж пункті зазначено, що судова експертиза призначається тільки у разі необхідності. Оскільки суб'єктом оціночної діяльності здійснена оцінка майна, не має необхідності призначати судову експертизу, тим більше ні позивач, ні відповідач на її проведені не наполягали.

Більш того, в ухвалі про відкладення розгляду справи суд зобов'язав позивача та відповідача письмово вказати, згодні вони оплатити судову експертизу або ні. Позивач та відповідач не надали суду письмових згод на оплату судової експертизи. Відповідно до ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається лише у разі, якщо суду необхідні спеціальні знання для роз'яснення питань. В даному випадку суду не потрібні спеціальні знання для роз'яснення будь - яких питань, тем більш, що позивач надав суду звіт про оцінку майна, яким вже встановлена ринкова вартість приміщення станом на 16.07.2015р.

Згідно п. 2.2.1 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 ЦК України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна , тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. якщо в позовній заяві об'єднано дві та більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи вищевикладене, на відповідача покладається судовий збір в сумі 219 240 грн. (73 080 + 73 080 + 73 080 ), відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 41 - 49, 75, 82 - 85, ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити. Звернути стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором №04/16/302/06-КЛТ від 15.08.2006р., зареєстрованим за №821 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., а саме: нежитлову будівлю, літ. А- 2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м. та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» (ЄДРПОУ - 22128249, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 37 літ. «Б») на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на будівлю №1505 від 17.07.2000р., видане Запорізькою міською радою на підставі рішення Запорізької міськради від 27.06.2000 року № 226/4, та зареєстроване в Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 17.07.2000р. в реєстраційній книзі № 6 за реєстраційним номером № 1149, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс - Інвест» за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08 червня 2006 року в розмірі 21 488 702 (двадцять один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч сімсот дві) гривень 88 коп., на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б), шляхом набуття АТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, за ціною 6 462 000,00 грн., яка визначена звітом про незалежну оцінку від 17.07.2015р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.». Надати наказ.

Визнати право власності на нежитлову будівлю, літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м. за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б).

Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» (вул. Рекордна, буд. 37-б, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 22128249) на нежитлову будівлю, літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна. 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізьке підприємство по забезпечення матеріальними ресурсами „Ресурс-Інвест" (вул. Рекордна, буд. 37-б, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 22128249) на користь державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) судовий збір в сумі 219 240 грн. Надати наказ.

Повне рішення складено : 22.07.2015р.

Суддя Л.С. Місюра