Постанова

від 06.10.2015 по справі 908/3750/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2015 справа №908/3750/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_4, за довіреністю ОСОБА_5, за довіреністю не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. у справі№ 908/3750/15 (суддя Місюра Л.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта банк", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест", м. Запоріжжя третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", м. Київ прозвернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на нежитлову будівлю та припинення права власності на нежитлову будівлю

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Дельта БанкВ» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві „Дельта БанкВ» м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами „Ресурс-ІнвестВ» м.Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства „КРЕДИТПРОМБАНКВ» про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на нежитлову будівлю та припинення права власності на нежитлову будівлю.

Рішенням по справі № 908/3750/15 від 21.07.2015р. (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, за іпотечним договором №04/16/302/06-КЛТ від 15.08.2006р., зареєстрованим за №821 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, а саме: нежитлову будівлю, літ. А- 2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 м 2 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю В«Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами В«Ресурс-ІнвестВ» (ЄДРПОУ - 22128249, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 37 літ. В«БВ» ) на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на будівлю №1505 від 17.07.2000р., видане Запорізькою міською радою на підставі рішення Запорізької міськради від 27.06.2000р. №226/4, та зареєстроване в Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 17.07.2000р. в реєстраційній книзі № 6 за реєстраційним номером № 1149, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю В«Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами В«Ресурс-ІнвестВ» за кредитним договором №04/16/06-КЛТ від 08.06.2006р. в розмірі 21 488 702 (двадцять один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч сімсот дві) гривень 88 коп., на користь Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» (ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б), шляхом набуття АТ В«Дельта БанкВ» права власності на предмет іпотеки, за ціною 6 462 000,00 грн., яка визначена звітом про незалежну оцінку від 17.07.2015р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ В«Е.Р.С.Т.Е.В» .

Визнано право власності на нежитлову будівлю, літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 м 2 за Публічним акціонерним товариством В«Дельта БанкВ» (ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б).

Припинено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю В«Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами В«Ресурс-ІнвестВ» (вул. Рекордна, буд. 37-б, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 22128249) на нежитлову будівлю, літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна. 37-Б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 кв. м.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізьке підприємство по забезпечення матеріальними ресурсами „Ресурс-ІнвестВ» (вул. Рекордна, буд. 37-б, м.Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 22128249) на користь державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) судовий збір в сумі 219 240 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресур-Інвест» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення по справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального права без врахування усіх обставин справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. порушено апеляційне провадження по справі № 908/3750/15.

15.09.2015р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

05.10.2015 р. від заявника апеляційної скарги надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача по справі просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, судова колегія зазначає наступне.

08.06.2006р. між ВАТ В«КредитпромбанкВ» , правонаступником якого є третя особа (банк за договором), та відповідачем (позичальником по договору) підписано кредитний договір №04/16/06-КЛТ, з додатками та додатковими угодами (надалі - кредитний договір).

Зазначеним договором були встановлені: процедура та умови надання третьою особою у майбутньому кредитів (траншів) відповідачу в межах загальної суми 1 450 000 доларів США 00 центів з можливістю повної або часткової конвертації у гривні, процедура та умови повернення відповідачем отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні третьою особою кредитів.

Відповідно до умов п. 1.2 кредитного договору, зобов'язання третьої особи щодо надання кредитів та зобов'язання відповідача щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових угоди про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених у таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.4 цього договору.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору, підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання третій особі письмової заявки відповідача, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, рахунок-фактуру).

На виконання умов договору між третьою особою та відповідачем укладались додаткові угоди до кредитного договору № 1 - № 32 щодо надання певних кредитів, та відповідачу були перераховані кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи додатковими угодами, меморіальними ордерами, рухами коштів по рахунку за період з 19.06.2013р. по 22.05.2015р. та розширеним розрахунком заборгованості, які знаходяться в матеріалах справи.

Додатковими угодами до кредитного договору сторонами також в двосторонньому порядку встановлювалась відсоткова ставка за користування кредитом.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 24, цим договором встановлюються: процедура та умови надання третьою особою у майбутньому кредитів (траншів) відповідачу в національній валюті або в іноземних валютах з повною/частковою конвертацією у долари США в межах загальної суми, еквівалентної 11 493 135 (одинадцять мільйонів чотириста дев'яносто три тисячі сто тридцять п'ять) гривень за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною; процедура та умови повернення відповідачем отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та обов'язки сторін, що виникають при наданні третьою особою кредитів.

Згідно п. 1.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 31 від 12.10.2012р. , за цим договором третя особа надає кредит відповідачу у сумі фактичної заборгованості 11493135грн. з кінцевим терміном повернення 14.10.2013р.

Пунктом 3.4.3 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 20 від 11.02.2010р., передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, до 14 числа включно місяця наступного за кварталом, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаних у відповідній додатковій угоді.

За умовами п. 3.4.4 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 31 від 12.10.2012р., в обов'язки відповідача входить, зокрема, обов'язок повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 14.10.2013р. зі своїх поточних рахунків на рахунки третьої особи, що вказані у додаткових угодах. Датою погашення заборгованості вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки третьої особи, що вказані у додаткових угодах. У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.8 цього договору, на суму простроченого платежу.

Додатковою угодою №32 від 31.01.2013р. сторони встановили графік погашення процентів.

Згідно з п. 3.4.8 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, відповідач зобов'язався сплатити третій особі пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та /або процентами.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення відповідачем кредитів, процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

За умовами п. 5.2 кредитного договору, усі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише в тому разі, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін, крім випадків, передбачених пунктами 3.1.4. - 3.1.6. цього договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, за відповідачем існує наступна заборгованість: заборгованість за простроченим кредитом в сумі 11 493 135грн., по пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2 509 596,88 грн., по простроченим процентам за користування кредитом в сумі 4 174 648,01 грн., по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 911 560,13 грн., по процентам за користування кредитом в доларах США в сумі 84 099,92 долари США, що в еквіваленті складає 1 739 087,70 грн., та пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом в доларах США в розмірі 18 618,78 доларів США, що в еквіваленті складає суму 385 014,53 грн., 3 % від суми простроченого кредиту в сумі 172 869,34 грн. та 3 % річних від суми прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 62 791,29 грн.

Згідно умов п. 4.1 кредитного договору, усі вимоги третьої особи до відповідача, що виникнуть у майбутньому за цим договором та додатковими угодами, укладеними в рамках цього договору, забезпечуються заставою майна та майнових прав, що належать відповідачу та третім особам, за укладеними з останніми договорами застави.

15.08.2006р. між третьою особою (заставодержателем по договору) та відповідачем (заставодавцем по договору) був укладений іпотечний договір № 04/16/З02/06-КЛТ, з договорами про внесення змін від 07.12.2007р., 05.12.2008р., 19.12.2008р., 23.12.2009р., 28.01.2010р., 08.12.2010р., 25.10.2012р. та 18.03.2013р. (надалі - іпотечний договір).

Відповідно до розділу „Терміни та визначенняВ» іпотечного договору, в редакції договору про внесення змін від 18.03.2013р., іпотечний договір укладається з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006р., і предметом іпотеки є нежитлова будівля Літ. А-2, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок № 37 - б, та складається з адміністративної будівлі, навісу, підпірної стінки, замощення, ємкості для зберігання бензину, замощення, загальною площею 531,7 м 2 та належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва № 1505 на право власності на будівлю від 17.07.2000р., виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 27.06.2000 року № 226/4 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 23445323101 від 18.03.2013 року.

За умовами п. 1.3 іпотечного договору, в редакції договору про внесення змін від 25.10.2012р., розмір основного зобов'язання за кредитним договором становить 11493135 грн.

Згідно п. 1.4. іпотечного договору, в редакції договору про внесення змін від 28.01.2010р., заставна вартість майна за згодою сторін складає 1 680 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 28.01.2010р. складає 13444032грн.

Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем (відповідачем) зобов'язань перед іпотекодержателем (третьою особою) за кредитним договором.

Згідно із п. п. 4.1, 4.2 іпотечного договору, за рахунок майна третя особа має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, витратами, пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами, пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору. Третя особа набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення відповідачем умов кредитного договору, або умов цього договору.

Відповідно до пунктів 4.3 - 4.5 іпотечного договору звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному Законом України В«Про іпотекуВ» . Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.

У випадку, коли виконання п. 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т. ч. звернутись у будь - який час за захистом своїх порушених прав до суду. Реалізація майна здійснюється іпотекодержателем самостійно шляхом укладання від свого імені договорів купівлі- продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - в порядку, визначеному Законом України В«Про іпотекуВ» .

19.06.2013р. між третьою особою (продавцем за договором) та позивачем (покупцем за договором) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, зареєстрований в реєстрі за №1360 з додатком (надалі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до умов п. 2.1 договору купівлі-продажу третя особа за цим договором погодилась продати (відступити) права вимоги та передати їх позивачу, а позивач за цим договором погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно з п. 1.1 договору купівлі-продажу, загальна купівельна ціна за договором є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку № 1, та становить НОМЕР_1 (один мільярд сімсот шістдесят п'ять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 12 коп.

В п. 2.3 договору купівлі-продажу визначено, що права вимоги переходять від третьої особи до позивача (далі - відступлення), та обов'язки третьої особи передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання третьою особою та позивачем ОСОБА_7 приймання-передачі прав вимоги.

19.06.2013р. позивачем та третьою особою було підписано додаток № 1 до договору купівлі-продажу, в якому вказаний перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, серед яких містяться кредитний договір № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006р. та іпотечний договір №04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006р.

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивач та третя особа підписали акт приймання - передачі прав вимоги від 19.06.2013р., в п. 2 якого вказано, що згідно з п. 2.3 договору третя особа передала, а позивач прийняв права вимоги, визначені у додатку до цього акту (який є його невід'ємною частиною), що посвідчує факт здійснення відступлення.

Таким чином, позивач набув статусу нового кредитора за кредитним договором №04/16/06-КЛТ від 08.06.2006р., укладеним між третьою особою та відповідачем.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Позивач направив відповідачу претензію вих. № 18.2-570 від 18.09.2013р., в якій повідомив про відступлення права вимоги та вимагав сплатити наявну заборгованість по кредитному договору. Зазначене підтверджується копіями фіскального чеку поштового відділення № 4109 від 18.09.2013р., описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля від 18.09.2013р. та рекомендованим повідомленням від 18.09.2013р.

Претензія була отримана відповідачем 27.09.2013р., про що свідчить відповідна відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, але свої зобов'язання за договором відповідач так і не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Про те, судова колегія не може погодитися з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Договір є обов'язковим для виконання (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотка від суми несвоєчасно виконано грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманих коштів не виконав.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки визначено у розділі V Закону України «Про іпотеку». Згідно приписів ст.33 зазначеного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»).

Положення частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку»).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки ( ч.2 ст.36 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно приписів ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

В даному випадку договір іпотеки не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя саме шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Навпаки, відповідно до пунктів 4.3 - 4.5 іпотечного договору звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному Законом України В«Про іпотекуВ» . Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.

У випадку, коли виконання п. 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т. ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду. Реалізація майна здійснюється іпотекодержателем самостійно шляхом укладання від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - в порядку, визначеному Законом України В«Про іпотекуВ» .

Матеріали справи не містять доказів, щодо неможливості виконання пункту 4.3 іпотечного договору з вини іпотекодавця.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що позовні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його саме у власність, є передчасними, а тому не підлягають задоволенню з огляду на приписи ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно приписів ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Згідно приписів ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону (ст.41 Закону). Судова колегія також бере до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 9 постанови пленуму ВГСУ від 30.03.2012р. зазначив, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, ст. 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекожержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Згідно матеріалів справи, кредитний договір та іпотечний договір не містить відповідного застереження .

Відповідно до приписів ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В даному випадку, місцевий господарський суд не повне з'ясував усі обставини справи, що є підставою для скасування рішення по справі та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати покласти на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33,43, 101 , 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/3750/15 від 21.07.2015р. - задовольнити

Рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/3750/15 від 21.07.2015 р. скасувати

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» м. Запоріжжя відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» м. Київ (вул. Щорса, 36Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» (вул. Рекордна, 37 Б, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 22128249) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 36 540грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу, 1. відповідачу

1. третій особі, 1. у справу

1. ГСЗО, 1. ДАГС