Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/15700/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/15700/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» до про Комунального підприємства «Київпастранс» визнання недійсною односторонню зміну умов договору Представники:

від Позивача: Странніков А.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Юрко О.Є. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі також - «Відповідач») про визнання недійсною односторонню зміну умов договору.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 03.03.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» (Агентство) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (Підприємство) було укладено Договір №8 14/17-1, відповідно до умов якого Підприємство надає Агентству наступні послуги: погоджує документацію, необхідну для розміщення рекламних конструкцій; надає інформацію про місця для розташування рекламних конструкцій; надає у тимчасове користування місця реклами для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, які належать Підприємству на правах господарського відання; виконує роботи через відокремлений підрозділ підприємства - «Службу енергетичного забезпечення» по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів. Як зазначає Позивач, в березні 2010 року ним отримано Погодження №20-10-10 на розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, проте Відповідач листом №14-01/06-259 від 17.09.2012 року в односторонньому порядку змінив площу рекламних конструкцій з 5 м до 10 м всупереч ст.ст. 203, 526, 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Відповідач безпідставно нараховує завищену суму плати за розміщення рекламних конструкцій. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним односторонню зміну умов Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року Комунальним підприємством «Київпастранс» в частині збільшення вартості послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/15700/15, судове засідання призначено на 08.07.2015 р.

08.07.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.06.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, підтримав вимоги та доводи позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог, а також надав відзив на позовну заяву.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Комунального підприємства "Київпастранс";

2) Відповідача надати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 року №838 "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві", яким затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2015 р. відкладено розгляд справи на 14.07.2015 р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

09.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 р. №838 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в міста Києві» та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

14.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

14.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

14.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про призначення економічної експертизи для визначення правомірності нарахування відповідачем збільшено вартості послуг у період з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р.

14.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про витребування у Відповідача калькуляції до Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 р.

В судовому засіданні 14.07.2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши клопотання Позивача про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, дійшов висновку про його задоволення та здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Що стосується клопотання Позивача про призначення судової економічної експертизи від 14.07.2015 року для визначення правомірності нарахування відповідачем збільшено вартості послуг у період з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р., Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Проте, предметом спору в даній справі є визнання недійсною односторонню зміну умов Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року Комунальним підприємством «Київпастранс» в частині збільшення вартості послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» та обставини даної справи Суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації не обмежений щодо збирання та оцінки доказів та не потребує спеціальних знань, а тому в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» про призначення судової економічної експертизи по справі від 14.07.2015 року Суд відмовляє.

Суд, розглянувши Клопотання Позивача про витребування у Відповідача калькуляції до Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 р., зазначає наступне.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Як зазначено вище Судом, предметом спору в даній справі є визнання недійсною односторонню зміну умов Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року Комунальним підприємством «Київпастранс», проте у поданому клопотанні про витребування калькуляції до Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року Позивачем не обґрунтовано які саме обставини може підтвердити цей доказ при розгляді даної справи, а тому Клопотання Позивача про витребування у Відповідача калькуляції до Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 р. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» (Агентство) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (Підприємство) було укладено Договір №8 14/17-1, відповідно до умов якого Підприємство надає Агентству наступні послуги: погоджує документацію, необхідну для розміщення рекламних конструкцій; надає інформацію про місця для розташування рекламних конструкцій; надає у тимчасове користування місця реклами для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, які належать Підприємству на правах господарського відання; виконує роботи через відокремлений підрозділ підприємства - «Службу енергетичного забезпечення» по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів.

Відповідно до п. 2 Договору надання зазначених послуг підприємство здійснює згідно з додатковими до цього Договору угодами (додатками), які складаються на підставі Погоджень на розміщення реклами на транспорті, затверджених Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації виконавчого органу Київської міської ради.

Згідно з п.3 Договору Агентство сплачує за вказані послуги в розмірі, зазначеному в Договорі.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу визначається у калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору та складається Підприємством на підставі встановлених розмірів плати за надання послуг по розміщенню реклами Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації та Головним правлінням з питань цінової політики відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2004 р. № 2377 «Про впорядкування розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва».

Пунктами 3.2, 3.3, 3.4 Договору передбачено, що Агентство щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок Дирекції по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту КП «Київпастранс» за надання послуг за розміщення реклами, яка визначена калькуляцією за кожну рекламну конструкцію по факту її розміщення. (р/р 26007250110178, КРФ ВАТ КБ «Хрещатик» в м. Києві, МФО 300830, код ЄДРПОУ 33153915, ІПН 317256026151, свідоцтво платника податку №34102996). Агентство перераховує на розрахунковий рахунок служби енергетичного забезпечення плату за монтаж, демонтаж та технічне обслуговування рекламних конструкцій, яка визначена калькуляцією за кожну рекламну конструкцію по факту її розміщення. Перерахування цих сум здійснюється щомісячно до 10-го числи поточного місяця, при наявності акта виконаних робіт та виставленого рахунка-фактури.

Згідно з п. 3.5 Договору в разі прийняття Київською міською державною адміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню реклами матеріалу на майні КП «Київпастранс» розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що Підприємство письмово повідомляє Агентство.

Додатком №2 до Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року Сторони визначили порядок визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування спеціальної рекламної конструкції на поперечинах між опорами освітлення та контактної мережі), які перебувають у комунальній власності КП «Київпастранс» відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 р. №895.

Сторонами неодноразово укладались Додаткові угоди до Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в березні 2010 року ним отримано Погодження №20-10-10 на розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, проте Відповідач листом №14-01/06-259 від 17.09.2012 року в односторонньому порядку змінив площу рекламних конструкцій з 5 м до 10 м всупереч ст.ст. 203, 526, 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Відповідач безпідставно нараховує завищену суму плати за розміщення рекламних конструкцій. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним односторонню зміну умов Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року Комунальним підприємством «Київпастранс» в частині збільшення вартості послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено Судом, 03.03.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» (Агентство) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (Підприємство) було укладено Договір №8 14/17-1, відповідно до умов якого Підприємство надає Агентству наступні послуги: погоджує документацію, необхідну для розміщення рекламних конструкцій; надає інформацію про місця для розташування рекламних конструкцій; надає у тимчасове користування місця реклами для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, які належать Підприємству на правах господарського відання; виконує роботи через відокремлений підрозділ підприємства - «Службу енергетичного забезпечення» по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач листом №14-01/06-259 від 17.09.2012 року в односторонньому порядку змінив площу рекламних конструкцій з 5 м до 10 м всупереч ст.ст. 203, 526, 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Відповідач безпідставно нараховує завищену суму плати за розміщення рекламних конструкцій.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 року № 838 «Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві» затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності м. Києва.

Відповідно до п.12 додатку 4 Порядку тариф на розміщення спеціальної рекламної конструкції на поперечинах між опорами освітлення та контактної мережі в місяць становить 75 грн. 00 коп. за 1 кв.м. площі рекламного засобу.

Як вбачається зі Статуту Комунального підприємства «Київпастранс», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.01.2001 р. №2276 майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за підприємством власником або уповноваженим органом на праві господарського відання.

Відповідно до пп. 1,2 п. а статті 29 такому України «Пpo місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; 2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Вимогами пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. №2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що до компетенції Київської міської державної адміністрації належить визначення розмірів плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу на майні Комунального підприємства «Київпастранс», тобто плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності.

Згідно з п. 3.5 Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року в разі прийняття Київською міською державною адміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню реклами матеріалу на майні КП «Київпастранс» розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що Підприємство письмово повідомляє Агентство.

Як встановлено Судом та не заперечувалось Сторонами в судовому засіданні, Відповідач своїм листом №14-01/06-259 від 17.09.2012 року повідомив Агентство про зміну розміру тарифів на розміщення реклами та надіслав проект додаткової угоди від 01.09.2012 року, проте останній відмовився від підписання даної додаткової угоди у зв»язку з тим, що вона суперечить діючому законодавству та має неточності.

За таких підстав, Суд зазначає, що Сторони без заперечень та зауважень ,в добровільному порядку погодили порядок визначення розмірів плати на надання послуг по розміщенню реклами матеріалу на майні Комунального підприємства «Київпастранс» відповідно до прийнятих рішень Київської міської державної адміністрації, а тому відсутні підстави для визнання недійсною односторонню зміну умов договору.

Крім того, Суд зазначає, що посилаючись на недійсність односторонньої зміни умов договору, Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження його доводів, викладених у позовній заяві, відносно того, в чому саме полягає незаконність односторонньої зміни умов договору, що тягне за собою визнання її недійсним.

Крім того, у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі (пункт 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року " Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір №8 14/17-1 від 03.03.2005 року, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорювана ним одностороння зміна умов Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсною односторонню зміну умов договору не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Таким чином, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» до Комунального підприємства «Київпастранс» про визнання недійсною односторонню зміну умов Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року Комунальним підприємством «Київпастранс» в частині збільшення вартості послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс».

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутдор - Альянс» до Комунального підприємства «Київпастранс» про визнання недійсною односторонню зміну умов Договору №8 14/17-1 від 03.03.2005 року - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 липня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин