Рішення

від 16.07.2015 по справі 910/15188/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015Справа №910/15188/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС»

до Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»

про стягнення заборгованості в розмірі 100 055 грн. 75 коп.

Представники:

від Позивача: Телещак Н.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 100 055 грн. 75 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 22.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» (Постачальник) та Підприємством об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» (Покупець) було укладено Договір №44/22/04-13, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві мікродобрива, а Покупець зобов»язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей товар. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар на загальну суму 69 000 грн. 00 коп., а Відповідач в свою чергу отримав вказане обладнання, що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата на суму 13 800 грн. 00 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» в розмірі 55 200 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» 3% річних у розмірі 2 778 грн. 33 коп. та інфляційні у розмірі 42 077 грн. 42 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/15188/15, судове засідання призначено на 01.07.2015 р.

01.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.06.2015 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати докази на підтвердження виставлення рахунків на оплату відповідно до п.6.2. Договору №44/22/04-13 від 22.04.2013 року;

2) Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 55 200,00 грн. за Договором №44/22/04-13 від 22.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 р. відкладено розгляд справи на 16.07.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

16.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв»язку з неможливістю забезпечити явку представника Відповідача, який знаходиться у відрядженні.

16.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви.

В судовому засіданні 16 липня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 09.07.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 01.07.2015 р., вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Що стосується Клопотання представника Відповідача про перенесення розгляду справи, Суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Відповідачем клопотання про перенесення розгляду справи у зв»язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника Відповідача в судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

22.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» (Постачальник) та Підприємством об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» (Покупець) було укладено Договір №44/22/04-13, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві мікродобрива, а Покупець зобов»язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.2.1 Договору загальна ціна за одиницю товару за кожною позицією встановлюється та відображається у Специфікації на кожну окрему партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.6.2 Договору оплата вартості партії товару проводиться Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого останнім рахунку - фактури та узгодженої специфікації до цього Договору.

У п.9.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов»язань.

Специфікацією №1 до Договору №44/22/04-13 від 22.04.2013 року Сторони узгодили кількість, номенклатуру, ціну товару в розмірі 69 000 грн. 00 коп., а також п.3 передбачили, що оплата товару за цією специфікацією здійснюється Покупцем у вигляді 20% від загальної вартості Товару до 25.04.2013 р., 30% від загальної вартості Товару до 20.09.2013 р. та решта 50% від загальної вартості Товару не пізніше 15.10.2013 р. на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №44/22/04-13 від 22.04.2013 року Позивачем був поставлений товар, а Відповідачем в свою чергу прийнято вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000045 від 25.04.2013 р. на суму 35 190 грн. 00 коп. та №РН-0000090 від 14.05.2013 р. на суму 33 810 грн. 00 коп., проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата на загальну суму 13 800 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» в розмірі 55 200 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» 3% річних у розмірі 2 778 грн. 33 коп. та інфляційні у розмірі 42 077 грн. 42 коп.

24.09.2013 року Позивачем направлена на адресу Відповідача претензія №401 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 20 700 грн. 00 коп., проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №44/22/04-13 від 22.04.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №44/22/04-13 від 22.04.2013 року Позивачем був поставлений товар, а Відповідачем в свою чергу прийнято вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000045 від 25.04.2013 р. на суму 35 190 грн. 00 коп. та №РН-0000090 від 14.05.2013 р. на суму 33 810 грн. 00 коп., а загалом на суму 69 000 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата на загальну суму 13 800 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Крім того, на виконання умов Договору №44/22/04-13 від 22.04.2013 року Позивачем був виставлений рахунок - фактура №СФ-0000055 від 19.04.2013 року на суму 69 000 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» за Договором №44/22/04-13 від 22.04.2013 року становить 55 200 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» в розмірі 55 200 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 55 200 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 21.09.2013 р. по 10.06.2015 р. у розмірі 2 778 грн. 33 коп. та інфляційні в розмірі 42 077 грн. 42 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором №44/22/04-13 від 22.04.2013 року за загальний період прострочки з 21.09.2013 р. по 10.06.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 2 778 грн. 33 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 21.09.2013 р. по 10.06.2015 р.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 42 077 грн. 42 коп. за період з 21.09.13 р. по 10.06.2015 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 55 200 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 2 778 грн. 33 коп. та інфляційні у розмірі 42 077 грн. 42 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної громадської організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» (01021, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 28/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 36354124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ АЛЬЯНС» (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 43, квартира 104, Ідентифікаційний код юридичної особи 38358639) заборгованість у розмірі 55 200 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 33 (тридцять три) коп., інфляційні у розмірі 42 077 (сорок дві тисячі сімдесят сім) грн. 42 (сорок дві) коп. та судовий збір у розмірі 2 001 (дві тисячі одна) грн. 12 (дванадцять) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 липня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин