Постанова

від 23.09.2015 по справі 910/15188/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа№ 910/15188/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Телещак Н. М. - представник за довіреністю № 16/03/2015 від 08.09.2015

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015

у справі № 910/15188/15 (суддя Чинчин О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Альянс»

до Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України»

про стягнення 100 055,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55 200 грн. за поставлений за договором № 44/22/04-13 від 25.04.2013, але неоплачений товар, 3 % річних в сумі 2 778,33 грн. та збитків від інфляції в сумі 42 077,42 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2015, повний текст якого складений 20.07.2015, у справі № 910/15188/15 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за спірним договором товару.

Не погоджуючись з рішенням суду, Підприємство об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/15188/15 від 16.07.2015 повністю та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Так, відповідач зазначив про те, що про існування судової справи він дізнався лише 15.07.2015, а 16.07.2015 ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи на зручний для суду строк в зв'язку з тим, що представник відповідача перебував в іншому суді, проте судом першої інстанції вказане клопотання відповідача було проігноровано що, в свою чергу, призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, оскільки відповідачем не були виконані вимоги ухвали суду від 01.07.2015 щодо надання доказів на підтвердження оплати спірної заборгованості, що не дало суду можливості повно і всебічно дослідити обставини справи.

Також відповідач зауважив на тому, що позивач не звертався до відповідача для проведення акту звірки взаєморозрахунків, та на тому, що в порушення вимоги ст. 85 ГПК України, яка встановлює, що вступна та резолютивна частини рішення оголошуються за згодою сторін, судом першої інстанції було оголошено вступну та резолютивні частини рішення за відсутності відповідача і без його згоди.

Ухвалою від 19.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач представників в жодне судове засідання не направив, про причини неявки представників в останнє судове засідання не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

22.04.2013 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір № 44/22/04-13 (далі Договір) (а.с. 9-11), відповідно до умов якого позивач взяв на себе обов'язок в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність відповідача мікродобрива, а відповідач - в порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.2.1 Договору загальна ціна за одиницю товару за кожною позицією встановлюється та відображається у Специфікації на кожну окрему партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.6.2 Договору оплата вартості партії товару проводиться відповідачем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури та узгодженої специфікації до цього Договору.

22.04.2013 сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору (а.с. 12), в якій вони погодили кількість, номенклатуру, ціну товару, який має бути поставлений за Договором, строки його поставки та оплати.

Так, відповідно до Специфікації № 1, на виконання умов Договору позивач мав поставити Мікродобрива Росток Бор 140 у кількості 2 000 літрів загальною ціною 69 000 грн. в термін 10 днів з моменту попередньої оплати товару та надання транспортної інструкції з реквізитами, зазначеними в п. 2 даної специфікації, а відповідач мав оплатити зазначений товар наступним чином: 20% від загальної вартості товару до 25.04.2013, 30% від загальної вартості товару до 20.09.2013, решта 50% від загальної вартості товару не пізніше 15.10.2013 р. на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленого рахунку.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору та Специфікації № 1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 69 000 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № РН-0000045 від 25.04.2013 та № РН-0000090 від 14.05.2015 (а.с. 14-15). Факт отримання вказаного товару відповідачем не заперечується.

На оплату вказаного товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000055 від 19.04.2013, посилання на який містять вищезгадані накладні.

В рахунок оплаті спірного товару відповідач 29.04.2013 перерахував позивачу 13 800 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 18-21).

Будь-яких інших доказів перерахування відповідачем грошових коштів в рахунок оплати вказаного товару матеріали справи не містять.

Отже, неоплаченим залишився товар на загальну суму 55 200 грн.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого за Договором товару на суму 55 200 грн., а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55 200 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2 778,33 грн. та збитків від інфляції в сумі 42 077,42 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2 778,33 грн. та збитків від інфляції в сумі 42 077,42 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі, на те, що про існування судової справи він дізнався лише 15.07.2015, а 16.07.2015, враховуючи, що представник відповідача перебував в іншому суді, ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи на зручний для суду строк, яке судом першої інстанції було проігноровано, що, в свою чергу, призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, оскільки відповідачем не були виконані вимоги ухвали суду від 01.07.2015 щодо надання доказів на підтвердження оплати спірної заборгованості, що не дало суду можливості повно і всебічно дослідити обставини справи, слід зазначити таке.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою суду від 17.06.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушене провадження у цій справі, розгляд справи призначений на 01.07.2015, відповідача, серед іншого, було зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву.

Вказану ухвалу судом першої інстанції відповідачу було направлено 19.06.2015, а отримано ним 22.06.2015, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103034621865 (а.с. 3).

В судове засіданні 01.07.2015 відповідач своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, з огляду на що суд першої інстанції ухвалою від 01.07.2015 відклав розгляд справи до 16.07.2015.

Вказану ухвалу судом першої інстанції відповідачу було направлено 07.07.2015, а отримано ним 09.07.2015, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103035225700 (а.с. 39).

16.07.2015 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 40), в якому відповідач, з посиланням на неможливість забезпечення явки представника через зайнятість в іншому судовому засіданні, просив перенести розгляд справи.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеного клопотання з посиланням на те, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді, та зважаючи на те, що про дату судового засідання відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси, з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Колегія суддів вважає відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи такою, що відповідає чинному законодавству, та зауважує відповідачеві на тому, що ним не надано жодних доказів як того, що він має лише одного повноважного представника, так і того, що вказана особа була зайнята в іншому судовому засіданні, а також на тому, що він не був позбавлений права подати відзив на позов та відповідні докази через канцелярію суду до дня судового засідання.

Отже, переліченими вище доказами спростовуються посилання відповідача на те, що про наявність цієї судової справи йому стало відомо лише 15.07.2015 та про ігнорування судом першої інстанції заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено, відсутність яких саме доказів в матеріалах справи не дала можливості суду повно і всебічно дослідити обставини справи. Не додано таких доказів і під час апеляційного перегляду справи.

Також колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що проведення звірки взаєморозрахунків не є обов'язковою умовою для вирішення спору по суті, та на те, що приписи чинного ГПК України не встановлюють обов'язковість отримання згоди на оголошення вступної та резолютивної частин рішення за згоди тих учасників судового процесу, які відсутні в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 910/15188/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Підприємство об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України».

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «Добробут» Дніпропетровської обласної організації «Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 910/15188/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 910/15188/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15188/15.

Повний текст постанови складено: 28.09.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха