Постанова

від 06.02.2007 по справі 4/607

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/607

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06.02.07                                                                                 Справа № 4/607.

Суддя  господарського суду Луганської області Батюк Г.М. , при секретарі судового засідання Агафоновій  С.В.., розглянувши матеріали справи  за позовом

Прокурора Старобільського району Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області,

м. Старобільськ Луганської області

до  Шульгинського сільського споживчого товариства Старобільської райспоживспілки, с.Шульгинка Старобільського району Луганської області

про стягнення  8008 грн. 01 коп.

у присутності представників сторін:

від позивача     –Звягінцева С.М., дов.№7 від 14.02.06;

від відповідача -  Степанов О.В., дов. № б/н від 30.01.07;

                              - Веліканова І.В., дов. № б/н від 30.01.07;

від прокурора    -  прокурор відділу прокуратури Луганської області  Кострицька М.В., посвідчення № 167 від 20.12.06

Суть спору: заявлені вимоги про стягнення з відповідача   заборгованості зі сплати страхових  внесків до Фонду у сумі 8008 грн. 01 коп., у тому числі: недоїмка по сплаті страхових внесків у сумі 4797 грн. 65 коп., пеня у сумі 380 грн. 51 коп., штрафні санкції у розмірі 2829 грн. 85 коп.

У судовому засіданні 30.01.07 по справі, згідно ст. 150 КАС України, була оголошена перерва до 06.02.07.

Постанова господарського суду Луганської області виноситься 06.02.07.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.12.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 01.09.05, до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості відповідача виступає суб'єкт  владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву  від 29.01.07 № 2, у листі, зданого до суду 16.01.07 та 21.12.07, проти позову заперечує, з наступних підстав:

- підприємство відповідача не має заборгованості перед позивачем;

- підприємство відповідача є платником єдиного податку згідно з Указом Президента України від 03.07 1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»( в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99) за ставкою 10%;

- у 2006 році відповідач здійснював облік та звітність за спрощеною системою у відповідності  з Указом Президента України;

- відповідач за період з 01.04.05 по 15.08.06 сплачував єдиний податок;

- до спірних правовідносин слід застосовувати п. 1 ч.8 розділу ХУ «Прикінцеві положення»Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»;

-  відповідач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату збору для нього замінено сплатою єдиного податку згідно ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»та п. 6   Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», та з інших підстав, викладених у відзиві.

Сторони не досягли примирення.          

Розглянувши матеріали справи, вислухавши  доводи представників сторін та прокурора,   додатково подані представниками сторін та прокурором документи,  суд        

встановив:

В Управлінні Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області відповідач зареєстрований, як страхувальник загальнообов'язкового державного пенсійного  страхування.

Відповідно до ст.ст.14,15  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 № 1058-ІV (далі –Закон № 1058) відповідач є платником страхових внесків.

На підставі п.6 ч. 2 ст.17 та п.6 ст.20  зазначеного Закону № 1058 страхувальники  повинні нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний   базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення  цього періоду (базовим періодом є календарний місяць).

Відповідач   своєчасно не сплатив  страхові внески, у зв'язку з чим  за період січень, березень, липень 2006 року за ним  утворилась заборгованість  у сумі  8008 грн. 01 коп., у тому числі: недоїмка по сплаті страхових внесків у сумі 4797 грн. 65 коп., пеня у сумі 380 грн. 51 коп., штрафні санкції у розмірі 2829 грн. 85 коп.

За рішенням позивача від 15.08.06 № 68 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату ( неперерахування) або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, відповідачу нарахований штраф  у сумі 2829 грн. 85 коп. та пеня у сумі 380 грн. 51 коп. (а.с. 14) вказане рішення отримане відповідачем та не оскаржене у встановленому законом порядку.

Відповідач   своєчасно не сплатив  страхові внески, у зв'язку з чим  за період січень, березень, липень 2006 року  за ним  утворилась заборгованість  у сумі  8008 грн. 01 коп., у тому числі: недоїмка по сплаті страхових внесків у сумі 4797 грн. 65 коп., пеня у сумі 380 грн. 51 коп., штрафні санкції у розмірі 2829 грн. 85 коп.

Згідно ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивач направив відповідачу вимоги про сплату боргу : № Ю-43.8 від 13.03.06 на суму 1837 грн. 37 коп., № Ю- 43.9 від 06.05.06 на суму 1842 грн. 49 коп., № Ю-43.10 від 04.09.06  на суму 4328 грн. 15 коп.(а.с. 11-13)

Відповідач у відзиві на позовну заяву  позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Оцінивши доводи позивача  та відповідача  у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових  внесків до Фонду у сумі 8008 грн. 01 коп., у тому числі: недоїмка по сплаті страхових внесків у сумі 4797 грн. 65 коп., пеня у сумі 380 грн. 51 коп., штрафні санкції у розмірі 2829 грн. 85 коп.

Згідно ст.106 Закону п.3 Управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області  відповідачу були направлені вимоги про сплату боргу: № Ю-43.8 від 13.03.06 на суму 1837 грн. 37 коп., № Ю- 43.9 від 06.05.06 на суму 1842 грн. 49 коп., № Ю-43.10 від 04.09.06  на суму 4328 грн. 15 коп.(а.с. 11-13), які протягом 10 днів повинні сплачуватися боржником, або у разі  незгоди повинні були бути оскаржені в установлений законом термін. Протягом цього періоду боржником вимоги не сплачені  і не оскаржені.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є  роботодавці :   підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України,  незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об‘єднання  громадян,   профспілки,   політичні  партії (у тому числі  філії, представництва,   відділення  та  інші  відокремлені  підрозділи   зазначених підприємств,    установ,    організацій,    об'єднань    громадян,    профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки їх застрахованими  особами),   фізичні  особи  -   суб'єкти  підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,   які  обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований  податок,   єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору  (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону  тощо.

Підпунктом 6 пункту 2 статті 17 Закону № 1058 встановлено, що страхувальник зобов‘язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески .

Розділом 4  Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління  ПФУ від 19.12.03 № 21-1 та  затвердженої  в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 64/8663 (далі –Інструкція), передбачено, що розміри страхових внесків на загальнообов‘язкове  державне пенсійне страхування  встановлюються відповідно  до Закону України від 26.06.97 № 400/97-ВР «Про збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування»та  для  платників, зазначених  у пункті 1 статті 14 Закону № 1058 (підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції) становить 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату  праці.

Відповідно до пункту 6 статті  20 Закону № 1058  та підпункту 5.1.4 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції страхувальники зобов‘язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний  базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктами 3,4,6 статті 18 Закону 1058 встановлено, що

- страхові внески є цільовим загальнообов‘язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом;

- страхові внески не включаються до складу податків, інших обов‘язкових платежів, що  складають систему оподаткування; на ці  внески не поширюється податкове законодавство;  

- законодавством не можуть  встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

В той же час  слід визначити, що відповідно до п.17 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнообов'язкових податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Посилання позивача на застосування Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 №746/99 (далі - Указ) до норм Закону № 1058 помилкове, оскільки Указ являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини. Закон №1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески визначено п.6 ч.2 ст. 17 Закону №1058. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, законом не надано.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених Законом № 1058, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч. 4 ст. 18 даного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування на ці внески не поширюється податкове законодавство.  

Згідно з пунктом 15 прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові  акти застосовуються в частині, що суперечить цьому Закону.

Аналізуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, необхідно зазначити, що стаття 6 Указу встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття «підприємницька діяльність»дається у статті 42 ГК України. За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність –це безпосередня самостійна систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.

Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом, а є об'єктом регулювання іншого правового акту –Закону № 1058.

Названий же Закон № 1058 не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 1 ст. 14 та ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"( далі Закон № 1058) підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України , незалежно від форми власності , виду діяльності та господарювання є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Як свідчать матеріли справи, Шульгинське сільське споживче товариство Старобільської райспоживспілки ( відповідач у справі) зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області у зв'язку із чим прийняла на себе зобов'язання по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

Пункт 4 ст.20 Закону № 1058 передбачає, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків на банківські рахунки відповідних виконавчих органів Пенсійного фонду України. Пункт 6 цієї статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески , нараховані за відповідний базовий період , не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників , зазначених у п.п. 1-4 ст. 14 вказаного Закону України є календарний місяць.

В порушення вимог п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 відповідачем не сплачено в установлений Законом термін страхові внески, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за січень, березень та липень 2006 року у вигляді недоїмки по страховим внескам у сумі 4797грн. 65 коп.. Відповідно до ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не сплачені у строки визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансової санкції. Тому, згідно рішення № 68 від 15.08.06  позивачем нараховано відповідачу штрафну санкцію у сумі 2829грн.85 коп. та пеню –380грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058 позивачем було направлено вимоги № Ю-43.8 від 13.03.06 на суму 1837грн.37 коп.; № Ю-43.9 від 06.05.06 на суму 1842грн.49 коп. та № Ю-43.10 від 04.09.06 на суму 4328грн.15 коп., всього на загальну суму 8008грн.01 коп.

Вищевказані вимоги отримані боржником та не оскаржені протягом 10 робочих днів з дня їх отримання у порядку визначеному частиною 13 статті 106 Закону № 1058, тому у таких випадках позивач використав право звернутися до суду з позовом про стягнення боргу.

У першому кварталі 2005році згідно змін до Закону України "Про державний бюджет на 2005р" ст. 45 єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва надходив до доходів загального фонду місцевих бюджетів, а до набрання чинності закону про спрощену систему оподаткування платники єдиного податку сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку та умовах, визначених соціальним законодавством, тобто 32% від мінімальної заробітної плати   на рахунки Пенсійного фонду України.

Ствердження відповідача про те, що він не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , та не повинен сплачувати страхові внески посилаючись на те, що він є платником спрощеної системи оподаткування, та як платник єдиного податку відповідно до пункту 6 Указу Президента України № 727/98 звільняється від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32 % від фактичних витрат на оплату праці , у зв'язку з тим, що цей збір він сплачує у складі сум єдиного податку, судом не приймається до уваги, оскільки ст. 18 Закону № 1058 зазначає, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який встановлюється на всій території України в порядку встановленому цим Законом вини не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнятися від сплати. Отже обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності. Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткуванню суб'єктів малого підприємництва. Згідно вимогам статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом України та інших, нормативно-правові акти застосовуються в частині , що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на часткове перерахування боргу згідно платіжних доручень: № 120 від 03.05.06 у сумі 121грн.16 коп., № 144 від 31.05.06 у сумі 821грн.16 коп., № 60 від 10.03.06 у сумі 506грн.97 коп., № 235 від 12.09.06 у сумі 127грн.09 коп.

Позивач у поясненнях вказав, що вказані суми зараховані до особового рахунку підприємства, у порядку до вимог п.5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме –за рахунок сум, що надходять від страхувальника або державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, оскільки станом на 30.11.06 відповідач має заборгованість, яка виникла раніше, усі надходження будуть зараховуватися у порядку черговості їх виникнення, тому заборгованість за позовною заявою за січень, березень та липень 2006р. вказаними сумами платіжних доручень не погашені.

Позивач надав пояснення, що стосовно зарахування суми від сплати єдиного податку у першому кварталі 2005р.,  згідно змін до Закону України "Про державний бюджет на 2005р." ст. 45 єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва надходив до доходів загального фонду місцевих бюджетів, про що у матеріалах справи є відповідне підтвердження відділу державного

казначейства, що з 1 січня 2005р. до 31 березня 2005р. кошти від оплати єдиного податку направлялися у повному обсязі до доходу місцевого бюджету.

Тому, вказані суми у відзиві відповідача по сплаті єдиного податку у першому кварталі 2005р. згідно платіжних доручень № 18 від 21.04.05 –4500 грн. 00 коп.(42% по пенсійному фонду –1890 грн.) № 18 від 21.04.05 у сумі 1000 грн. 00 коп.( 42% до пенсійного фонду –420 грн.) згідно з Законом "Про державний бюджет на 2005р. до Пенсійного фонду не надходили, відповідно не зараховувалися.

Як свідчать матеріали справи, УПФУ в Старобільському районі Луганської області (позивачем у справі) зроблено запит до управління державного казначейства про підтвердження зарахування у повному обсязі надходжень до місцевого бюджету із сум сплати єдиного податку.

До набрання чинності Закону про спрощену систему оподаткування платники єдиного податку сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку та умовах, визначених соціальним законодавством, тобто 32% від мінімальної заробітної плати на рахунки Пенсійного фонду.

Позивачем, згідно рішення № 68 від 15.08.06, штрафна санкція у сумі 2829 грн. 85 коп. та пеня у сумі 380грн.51 коп. нарахована відповідачу за несвоєчасну та неповну сплату сум узгодженого зобов'язання за період з 04.05.05 по 31.07.06. Відповідне нарахування здійснено у межах ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме суми страхових внесків своєчасно не сплачені у строки визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Заборгованість відповідача перед позивачем за період січень, березень, липень 2006 року  складає  8008 грн. 01 коп., яку він не сплатив у встановлений законом термін і не погасив до цього часу, тобто визнав факт боргу та не оспорив його суму, вказану позивачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати  страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за  період січень, березень, липень 2006 року   у сумі 4797 грн. 65 коп., нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи,  та підлягає стягненню з відповідача.

Пеня у сумі 380 грн. 51коп. нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи,  та підлягає стягненню з відповідача.

Штрафні санкції у розмірі 2829 грн. 85 коп. нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи,  та підлягає стягненню з відповідача.

Заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати  страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за  період січень, березень, липень 2006 року у сумі 4797 грн. 65 коп., пеня у сумі 380 грн. 51 коп., штрафні санкції у розмірі 2829 грн. 85 коп. , підтверджена матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене позовні вимоги слід визнати обґрунтованими повністю, та такими, що підтверджені матеріалами справи,   відповідачем не спростовані.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не врегульовано чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представника позивача про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 51, 87, 94, 98,  150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

постановив:

1.Позов задовольнити  повністю.

2.Стягнути з Шульгинського сільського споживчого товариства Старобільської райспоживспілки, с.Шульгинка Старобільського району Луганської області, р/р 26004710678 СФ АБ УКБ, МФО 304740, код ЄДРПОУ 01745185:

- на користь Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області,  м. Старобільськ Луганської області, пл.Гоголя, 5, р/р 25609313755 в ЛОД ВАТ «Державний ощадбанк України», МФО 304665, код ЄДРПОУ 21792643 борг у сумі 4797 грн. 65 коп., пеню у сумі 380 грн. 51 коп., штрафні санкції у розмірі 2829 грн. 85  коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.02.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                        Г.М.Батюк