Постанова

від 11.06.2015 по справі 804/3744/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 р. Справа № 804/3744/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача Артем О.В., представника відповідача: Синявського І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2015 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення висновків про не підтвердження реальності проведених господарських операцій в частині реалізації послуг обслуговування торгівельних площ (попередньо придбаних у ТОВ «Прод - Ресурс», код 38649745) в адресу ТОВ «Альтаїр - ХХІ» (код 32564719) у вересні 2014 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.01.2015 № 0001492203 (форми «Р»).

Мотивуючи заявлений адміністративний позов позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ «Прод - Ресурс» за вересень 2014 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт від 30.12.2014 № 4288/04-62-22-3/36727962. В означеному акті податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод - Ресурс» не мали реального характеру, що стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 26.01.2015 № 0001492203, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) в сумі 1261012,50 грн., з яких 840675,00 грн. - за основним платежем, 420337, 50 грн. - за штрафними санкціями. Проте, позивач не погоджується із винесеним податковим повідомленням - рішенням вказуючи про те, що виконання договору надання послуг з обслуговування торгівельних площ від 01.09.2014 № 01/09-О підтверджується первинними документами, які складені відповідно до вимог податкового законодавства та підтверджують факт вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Прод - Ресурс»; на момент укладення правочинів у контрагента - виконавця була наявна правосуб'єктність. Позивач зазначив, що зміст акту перевірки та всі його висновки здійснені на підставі необґрунтованих та недоведених даних, застосування яких суперечить чинному законодавству України та може суттєво порушити майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД», що виражені у позбавленні права позивача на формування податкового кредиту та стягнення податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних санкцій. Позивач наголосив на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» правомірно сформований податковий кредит за податковими накладними, виданими ТОВ «Прод -Ресурс» у сумі 840675,00 грн. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення висновків про не підтвердження реальності проведених господарських операцій в частині реалізації послуг обслуговування торгівельних площ (попередньо придбаних у ТОВ «Прод - Ресурс», код 38649745) в адресу ТОВ «Альтаїр - ХХІ» (код 32564719) у вересні 2014 року та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.01.2015 № 0001492203 (форми «Р»), винесене на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають дійсності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 відкрито провадження у справі № 804/3744/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2015.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов від 31.03.2015 вх. № 20406/15. Відповідач зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» та дослідження взаємовідносин позивача із ТОВ «Прод - Ресурс» контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Прод - Ресурс» не знаходиться за податковою адресою, у зв'язку з чим направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Разом з тим, за результатами аналізу поданої звітності ТОВ «Прод - Ресурс» встановлено, що у штаті підприємства працює лише 7 осіб, відсутні основні засоби, власна прибиральна техніка; серед видів діяльності вказаного підприємства відсутній такий вид діяльності як надання послуг із прибирання. Що стосується первинних документів, які складені між позивачем та ТОВ «Прод- Ресурс», відповідач зазначив, що у актах виконаних робіт відсутня будь - яка інформація щодо формування вартості наданих послуг: одиниця виміру господарської діяльності, вартість одиниці виміру, обсяг наданих послуг, прізвище відповідальних осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені обставини вказують на те, що задекларовані господарські операції реально не могли бути вчинені. Відповідач також зазначив, що висновки, викладені в акті, є лише суб'єктивною думкою ревізора - інспектора та жодним чином не порушують права позивача і не тягнуть за собою негативних наслідків по відношенню до останнього. За наведених обставин, дії відповідача щодо встановлення висновків про не підтвердження реальності проведених господарських операцій в частині реалізації послуг з обслуговування торгівельних площ (попередньо придбаних у ТОВ «Прод - Ресурс», код 38649745) в адресу ТОВ «Альтаїр - ХХІ» ( код 32564719) у вересні 2014 року та податкове повідомлення - рішення від 26.01.2015 № 0001492203 (форми «Р») є правомірними, а тому у суду відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» (далі - ТОВ «Груп Естейт ЛТД») (код ЄДРПОУ 36727962), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 29.09.2009, номер запису про здійснення державної реєстрації №12241020000047566, на податковий облік взято 30.09.2009 за № 14726, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в тому числі, як платник податку на додану вартість.

На підставі наказу від 17.12.2014 № 2187 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Груп Естейт ЛТД», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово - господарських відносин із ТОВ «Прод - Ресурс» за вересень 2014 року. За результатами перевірки відповідачем складений акт від 30.12.2014 № 4288/04-62-22-3/36727962.

Згідно з висновками означеного акту встановлено: 1) перевіркою ТОВ «Груп Естейт ЛТД» не підтверджено реальність проведення господарських операцій в частині реалізації послуг обслуговування торгівельних площ (попередньо придбаних у ТОВ «ПРОД-РЕСУРС», код 38649745) в адресу ТОВ «АЛЬТАІР - ХХІ», код 32564719 у вересні 2014 року; 2) порушення п.п. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 840675,00 грн. за вересень 2014 року.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Прод -Ресурс» надавало ТОВ «Груп Естейт ЛТД» послуги: з прибирання в межах ТРЦ та прилеглих територій, забезпечення життєдіяльності ТРЦ відповідно до санітарно-технічних умов; проведення заходів для збільшення відвідувачів ТРЦ, координації орендних відносин стосовно суборендарів ТРЦ.

В означеному акті зазначено (стор. 3 акту), що суб'єкт господарювання ТОВ «Прод - Ресурс» має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно аналізу звітності ТОВ «Прод - Ресурс» встановлено, що у штаті виконавця працювало 7 осіб, відсутнє прибиральне обладнання, транспортні засоби, відсутні види діяльності з прибирання.

Акти виконаних робіт не містять інформації щодо формування вартості наданих послуг.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Груп Естейт ЛТД» під час отримання послуг у ТОВ «Прод - Ресурс» виступило у якості посередника; послуги з прибирання надалі частково були реалізовані ТОВ «Альтаір - ХХІ», про що ТОВ «Груп Естейт ЛТД» була видана податкова накладна від 30.09.2014 № 1415 на суму 3073249, 98 грн.

Проаналізувавши діяльність ТОВ «Груп Естейт ЛТД», контролюючий орган зазначив, що вона була спрямована на мінімізацію податкових зобов'язань. Така направленість дій платника податків не може бути розцінена як самостійна ділова мета, а тому формування податкового кредиту, за наслідками господарських операцій із ТОВ «Прод - Ресурс», є таким, що здійснене поза межами господарської діяльності і не може відображатися в податковому обліку підприємства.

Обставини, встановлені під час перевірки, стали підставою для винесення податковим органом податкового повідомлення - рішення від 26.01.2015 № 0001492203 (форми «Р»), за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1261012,50 грн., з яких 840675,00 грн. - за основним платежем, 420337, 50 грн. - за штрафними санкціями.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення висновків про не підтвердження реальності проведених господарських операцій в частині реалізації послуг обслуговування торгівельних площ (попередньо придбаних у ТОВ «Прод - Ресурс», код 38649745) в адресу ТОВ «Альтаїр - ХХІ» ( код 32564719) у вересні 2014 року, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що незгода позивача із висновками, викладеними у вказаному акті, не є підставою для визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Згідно зі ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затверджено наказом Мінфіну від 14.03.2013 № 395.

Так, відповідно до п. 1.4. вказаного Порядку, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також платником податків або його законними представниками.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. (п. 1.5. Порядку).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 1.6. Порядку).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7. Порядку).

Відповідно до вимог ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь - які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого орану щодо встановлених посадовими особами фактів. Висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів - ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків.

Враховуючи викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків, не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків. З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

Діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно - правових відносинах.

У зв'язку із наведеним, у суду відсутні підстави для задоволення позовів платників податків, якщо змістом позовних вимог є визнання протиправними актів перевірки та/або дій контролюючого органу зі складання таких актів чи включення до їх змісту певних висновків. (Аналогічна позиція суду викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 у справі № К/9991/50501/12).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення висновків про не підтвердження реальності проведених господарських операцій в частині реалізації послуг обслуговування торгівельних площ (попередньо придбаних у ТОВ «Прод - Ресурс», код 38649745) в адресу ТОВ «Альтаїр - ХХІ» ( код 32564719) у вересні 2014 року

Також суд зазначає, що у разі, якщо платник податків вважає, що викладена в акті перевірки інформація є такою, що не відповідає дійсності та/або зашкоджує його діловій репутації, такий платник не позбавлений можливості здійснити захист своєї ділової репутації в порядку цивільного або господарського судочинства.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.01.2015 № 0001492203 (форми «Р») суд зазначає наступне.

Суд погоджується з висновками відповідача, зробленими в акті від 30.12.2014 № 4288/04-62-22-3/36727962 щодо не спрямованості правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Прод - Ресурс», на реальне настання правових наслідків, з огляду на нижчевикладене.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, у якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем і ТОВ «Прод - Ресурс». Щодо правовідносин між вказаними підприємствами судом встановлено наступне.

01 вересня 2014 року між ТОВ « Груп Естейт ЛТД» ( замовником) та ТОВ «Прод - Ресурс» (виконавцем) укладений договір надання послуг з обслуговування торгівельних площ від 01.09.2014 № 01/09-О, за умовами якого ТОВ «Груп Естейт ЛТД» доручило, в ТОВ «Прод - Ресурс» взяло на себе зобов'язання по обслуговуванню орендних площ замовника в ТРЦ «Дафі» (м. Дніпропетровськ, бул. Зоряний 1 а (об'єкт 1), ТРЦ «Дафі» (м. Харьків, вул. Героїв Праці, 9 (об'єкт 2), прибудови до ТРЦ «Дафі» (м. Харків, вул. Героїв Праці, 9 (об'єкт 3), гіпермаркету FOZZI (м. Харків, вул. Героїв Праці, 9) (об'єкт 4), Центру оптово - роздрібної торгівлі (ЦОРТ) (Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кутузівська, буд. 19 - В (об'єкт 5) (надалі - об'єкти) у термін з «02» вересня 2014 року по «30» вересня 2014 року ( далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору вказано, що замовник має повне та законне право на розпорядження, володіння та користування площами об'єктів на підставі договорів оренди № АД-01/06/12-01 від 01.06.2012 між ТОВ «Груп Естейт ЛТД» та ТОВ БІК «Дафі» та № ХД-01/07/12-13 від 01.07.2012, № ХД-17/11/09-02 від 17.11.2009 між ТОВ «Груп Естейт ЛТД» та ТОВ «Альтаір - ХХІ».

За згодою замовника виконавець має право залучати третіх осіб для виконання окремих робіт з метою досягнення максимального ефекту від надання послуг по цьому Договору, при цьому витрати по залученню таких осіб несе виконавець (пункт 3.5. Договору).

Пунктом 4 Договору визначена ціна Договору, яка дорівнює 8117300,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 1352883, 33 грн.).

Додатком № 1 до вказаного Договору визначений перелік послуг, які надаються в межах даного договору.

У відповідності до глави 58 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, що передбачене пунктом 1.1. Договору, право розпорядження та володіння площами об'єктів прямо суперечить правовій природі договірних орендних відносин, оскільки такі три складові як право володіння, користування та розпорядження є складовими права власності, яке за своєю суттю є відмінним від права оренди.

На підтвердження виконання умов Договору між сторонами складені та підписані наступні акти здачі - приймання робіт (надання послуг): від 30.09.2014 № С-250 на суму 1111800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 185300,00 грн.), від 30.09.2014 № С-251 на суму 3750000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 625000,00 грн.), від 30.09.2014 № С-252 на суму 1690000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 281666, 67 грн.), від 30.09.2014 № С-253 на суму 539500,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 89916, 67 грн.), від 30.09.2014 № С-254 на суму 1025500,00 грн. (в т.ч. ПДВ -854583, 3, грн.).

Зі змісту вказаних актів встановлено, що на підставі Договору ТОВ «Прод -Ресурс» виконувало для ТОВ «Груп Естейт ЛТД» наступні види послуг: прибирання в межах ТРЦ та прилеглої території; забезпечення життєдіяльності ТРЦ у відповідності із санітарно-технічними нормами; проведення заходів для збільшення відвідувачів ТРЦ; координація орендних відносин стосовно суборендарів ТРЦ.

ТОВ «Прод - Ресурс» виписало позивачеві наступні податкові накладні: від 30.09.2014 № 228 на суму 539500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 89916, 67 грн.), від 30.09.2014 № 229 на суму 1111800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 185300,00 грн.), від 30.09.2013 № 230 на суму 3 750500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 625083, 33 грн.), від 30.09.2014 № 231 на суму 1 690000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 281666, 67 грн.), від 30.09.2014 № 232 на суму 1 025500,00 грн. (в т.ч. ПДВ -170916, 67 грн.). Всього надано послуг на суму 8117300,00 грн., про що складено акт звірки взаєморозрахунків від 26.02.2015, підписаним лише з боку ТОВ «Груп Естейт ЛТД».

Оплата наданих ТОВ «Прод - Ресурс» послуг здійснена позивачем частково в сумі 351490,65 грн. Згідно акту перевірки від 30.12.2014 №4288/04-62-22-3/36727962 встановлено, що оплата проведена на підставі платіжних доручень від 04.07.2014 № 514 на суму 209620,65 грн., від 04.07.2014 № 33 на суму 141870,00 грн.

Отже, позивачем за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ «Прод -Ресурс», сформований податковий кредит у вересні 2014 року на суму 840675,00 грн., в той же час оплата здійснена частково всього у сумі 351490, 65грн., тому у даному випадку відсутня одна з визначальних ознак реальності господарської операції, а саме: факт надмірної сплати податку до бюджету, з огляду на те, що податковий кредит, сформований ТОВ «Груп Естейт ЛТД» є значно більшим, ніж фактично сплачена до бюджету сума грошових коштів.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід також зазначити, що платник податків, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому, мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Для цього необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому, при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг, тощо) над комерційною метою.

Разом з тим, придбані товари, роботи/послуги повинні бути використані покупцем у власній господарській діяльності, однак, в даному випадку цього не відбулося, оскільки позивач не є власником об'єктів нерухомості, а виступав у якості посередника при придбанні послуг у ТОВ «Прод - Ресурс», які в подальшому реалізовував або власникам будівель або суборендарям.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що придбані ТОВ «Груп Естейт ЛТД» у ТОВ «Прод - Ресурс» послуги в подальшому частково реалізовані на адресу ТОВ «Альтаір - ХХІ», що підтверджується податковою накладною від 30.09.2014 № 1415 на суму 3073249, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 512208, 33 грн.). Вказаний факт відображений і в акті перевірки (стор. 6 акту). Копія зазначеної податкової накладної, засвідчена печаткою вказаного підприємства, наявна в матеріалах справи (а.с. 223, том 1), видана ТОВ «Груп Естейт ЛТД» в адресу ТОВ «Альтаір - ХХІ», за надання послуг з ТО орендних площ ТРЦ «Дафі», м. Харків, вул. Героїв праці, 9.

Проте, сам позивач не є володільцем площ, для обслуговування яких, ним придбавалися послуги у ТОВ «Прод - Ресурс», він є орендарем частини площ у будівлях торгівельно - розважальних центрів на підставі договорів: від 01.06.2012 № АД-01/06/12-01, на підставі якого позивач орендував у ТОВ Будівельно - інвестиційної компанії «Дафі» частину будівлі ТРЦ, площею 15195 кв. м., за адресою: м. Дніпропетровськ, бул. Зоряний 1Д; на підставі договорів оренди із ТОВ «Альтаір - ХХІ» від 17.11.2009 № ХД-17/11/09-02 та від 01.07.2012 № ХД-01/07/12-13 ТОВ «Груп Естейт ЛТД» орендувало частини площі ТРЦ, за адресою м. Харків, вул. Героїв Праці, 9.

Під час розгляду справи представник позивача заперечив факт видачі означеної податкової накладної в адресу ТОВ «Альтаір - ХХІ».

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що підприємство ТОВ «Прод - Ресурс» не могло виконувати означені послуги на замовлення позивача, оскільки у штаті ТОВ «Прод - Ресурс» згідно звітності рахується 7 осіб, в тому числі, 1 директор. Такі доводи відповідача суд вважає обґрунтованими, оскільки з наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що роботи, які повинні були бути виконані для ТОВ «Груп Естейт ЛТД» мають значний обсяг, оскільки за укладеними договорами передбачалося обслуговування значних площ, які орендуються позивачем.

Судом встановлено, що для опрацювання такого обсягу площ та територій у ТОВ «Прод - Ресурс» дійсно не було достатньої кількості трудових ресурсів та враховуючи те, що 7 осіб фізично не здатні обслуговувати території ТРЦ. Суд відзначає, що згідно договору від 01.06.2012 № АД-01/06/12-01, орендована площа становить 15195 кв.м., згідно з договором від 17.11.2009 № ХД-17/11/09-02, орендована площа становить 5584, 8 кв.м., за договором від 01.07.2012 № ХД-01/07/12-13, орендована площа складає 14903, 27 кв. м. Таким чином, загальна площа, яку мав би обслуговувати ТОВ «Прод - Ресурс» складає 35683, 07 кв.м. Разом з тим, суд зауважує, що торгівельно - розважальні центри, які обслуговувалися, розташовані у м. Харкові та у м. Дніпропетровську, що вказує на неможливість надання задекларованих послуг означеною кількістю осіб.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що сторонні організації для виконання вказаних робіт ТОВ «Прод - Ресурс» не залучалися, тобто даний контрагент виконував все власними силами. Разом з тим, згідно податкової звітності у ТОВ «Прод -Ресурс» відсутні основні засоби, прибиральна техніка та обладнання, що також свідчить про неможливість реального надання послуг з боку останнього. Як зазначено в письмових пояснення за підписом директора ТОВ «Прод - Ресурс» (від 21.05.2015 № 31086/15, а.с. 178-179, т.1) офіційно на вказаному підприємстві працювала одна особа. Будь - яких договорів із третіми особами ( підрядниками) на вимоги суду вказаним підприємством не надано.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20344521, зробленого судом, видами діяльності ТОВ «Прод - Ресурс» є: Виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61); Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код КВЕД 46.11); Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21); Оптова торгівля одягом і взуттям (код КВЕД 46.42); Неспеціалізована оптова торгівля (основний) (код КВЕД 46.90); Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.51); Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (код КВЕД 47.91); Діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10); Консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22). Отже, діяльність з прибирання, проведення заходів для збільшення відвідувачів ТРЦ та координація орендних відносин із суборендарями для ТОВ «Прод - Ресурс» є нетиповою.

Всі вищенаведені обставини, вказують на неможливість реального фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Прод - Ресурс» та ТОВ «Груп Естейт ЛТД» та взагалі ставлять під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд не приймає до уваги первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Прод - Ресурс» як належні докази щодо підтвердження реальності настання наслідків фінансово - господарської діяльності позивача з контрагентом та правомірність формування податкового кредиту, з огляду на приведене нижче.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Разом з тим, п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 ( далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, з наведених положень чинного законодавства вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Зі змісту актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 № С-250, С-251, С-252, С-253, С-254, неможливо встановити обсяг наданих послуг, кількість, затрати годин. У зазначених актах вказано лише суму, проте не розкрито зміст задекларованих послуг. Із податкових накладних взагалі неможливо встановити які послуги надавалися, також неможливо визначити зміст, обсяг та затрати при наданні таких послуг. За таких обставин, вказані документи не можуть бути належними доказами реального вчинення господарських операцій.

Разом з тим, наданий позивачем Звіт до актів виконаних робіт жодним чином не визначає приналежність послуг, що отримувалися ТОВ «Груп Естейт ЛТД» до ТОВ «Прод - Ресурс»; із вказаного Звіту взагалі не вбачається кількість витрачених чоловіко - годин, кількість залучених людських ресурсів та обсяг наданих послуг.

Що стосується наданих позивачем до суду додаткових документів (від 09.06.2015 № вх. № 35101/15), на підтвердження господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Прод - Ресурс»: графіку промо - заходів на вересень 2014 року, графіків проведення коригувальної роботи складових частин сигналізації, реєстр вручення листів - повідомлень про сплату орендних платежів, санітарних повідомлень, актів про недоліки, вказані документи не приймаються судом до уваги, оскільки як встановлено під час розгляду справи та з'ясовано у ревізора - інспектора Селезньова В.В., який здійснював перевірку позивача та був присутнім у судовому засіданні 09.06.2015, такі документи були відсутні під час перевірки та податковому орану не надавалися, а тому у відповідності до п. 44.6 ст. 44 ПК України вважаються такими, що вони були відсутні у платника.

Суд також бере до уваги те, що номери договору надання послуг з обслуговування торгівельних площ від 01.09.2014, які наявні у замовника та виконавця мають різні номери. Так, у ТОВ «Груп Естейт ЛТД» договір надання послуг з обслуговування торгівельних площ має номер № 01/09-О, в той час як договір, який наявний у ТОВ «Прод - Ресурс» та наданий на вимогу суду останнім (а.с. 180, т.1) має номер № НП - 01/09-О.

Судом в процесі розгляду справи не встановлений рух активів від ТОВ «Груп Естейт ЛТД» до ТОВ «Прод - Ресурс» в процесі здійснення господарських операцій та взагалі їх реальності.

Встановлені судом обставини ставлять під сумнів реальність господарських операцій ТОВ «Груп Естейт ЛТД» та ТОВ «Прод - Ресурс» що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача законних підстав для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту, сформованого у вересні 2014 року на загальну суму 840675,00 грн. та отримання бюджетного відшкодування.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість , що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником .

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету (Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 у справі К/800/3230/13 номер судового рішення в ЄДРСР № 38692797).

На підставі викладеного, суд робить висновок, що акти здачі - приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні є формально складеними, а господарські операції між позивачем та ТОВ «Прод - Ресурс» не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції по правовідносинам з вищевказаним контрагентом, а саме факт укладення договору надання послуг з обслуговування торгівельних площ, складання між сторонами податкових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаним Договором, з урахуванням вимог ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин, в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Таким чином, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Прод - Ресурс» суму ПДВ у розмірі 840675,00 грн., в результаті чого відбулося заниження податкових зобов'язань з ПДВ. Отже, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 840675,00 грн. за основним платежем та у розмірі 420337, 50 грн. - за штрафними санкціями, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області здійснено на законних підставах, а податкове повідомлення - рішення від 26.01.2015 № 0001492203 (форми «Р»), винесено відповідачем обґрунтовано, правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач під час подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн. (за вимогу майнового характеру) та 73,08 грн. (за вимогу немайнового характеру). Отже, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.01.2015 № 0001492203 (форми «Р») відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Естейт ЛТД» на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 червня 2015 року.

Суддя О.В. Царікова