Постанова

від 10.12.2014 по справі 804/18335/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 804/18335/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» до Державної Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ з іноземними інвестиціями «Орфей» 10.10.2008 звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2007 № 0000152305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 72 129,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що податковий кредит за лютий 2007 року складається з податкового кредиту сформованого у лютому 2007 року та становить 31 548,00 (рядок 17 податкової декларації з податку на прибуток за лютий 2007 року) та залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду після бюджетного відшкодування (рядок 23 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року), який включається до складу податкового кредиту за лютий 2007 року, відповідно до пп. б) пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та становить 157 058,00 грн. Таким чином, податковий кредит за лютий 2007 року сформований з 31 548,00 грн., 83 675,00 грн. та 73 383,00 грн., що разом складає 188 606,00 грн., із них за рахунок будівництва (спорудження) основних фондів - 114 402,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов із вказаних в ньому підстав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що нежитлова будівля позивача, яка розташована в м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 49, 51, не облікована ним на рахунку 10 «Основні засоби субрахунку 103 «Основні засоби - будівлі, споруди». Отже, на думку представника відповідача, податковий кредит позивача за лютий 2007 року не було сформовано за рахунок саме операції з придбання або спорудження (будівництва) основних засобів.

Розглянувши подані до суду документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 19.03.2007 позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2007 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 72 129,00 грн. (а.с.56).

У період з 04.05.2007 по 15.05.2007 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Орфей» на рахунок платника у банку за лютий 2007 року. За результатами перевірки складений акт № 210/235/31792877/01-046 від 15.05.2007, в якому встановлено порушення позивачем п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем завищена сума бюджетного відшкодування у лютому 2007 року.

Даного висновку відповідач прийшов у зв'язку з тим, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з перевищенням суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська 21.05.2007 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152305/0, на підставі акту перевірки № 210/235/31792877/01-046 від 15.05.2007, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ТОВ з іноземними інвестиціями «Орфей» за лютий 2007 року на суму 72 129,00 грн.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та було встановлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 21.10.2014, при перегляді в межах касаційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, що були винесені по даній справі, господарські операції з придбання будівель, розташованих за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 49, 51, відображені в бухгалтерському обліку позивача у 2003 році на підставі:

- договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.12.2003, реєстровий номер 11074, зареєстрованого КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» 31.01.2004 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 3176417;

- договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 29.08.2003, реєстровий номер 7565, зареєстрованого КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» 02.11.2003 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1879546.

Судом встановлено, що починаючи з 2005 року позивач здійснює відображення витрат на реконструкцію будівель, розташованих за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 49, 51, (створення основних фондів (засобів) на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Під час розгляду справи судом досліджені первинні документи, які підтверджують факт купівлі будівель, розташованих за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 49, 51, право власності на об'єкт незавершеного будівництва, факт виконання будівельних робіт та їх оплата. Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, виписками банку, квитанціями. Крім того, позивач згідно проектної документації здійснює спорудження (будівництво) основних фондів, зокрема реконструкцію виробничих приміщень, що перебувають у власності позивача за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 49, 51.

При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує, що на час виникнення та існування спірних правовідносин порядок нарахування, сплати до бюджету та бюджетного відшкодування податку на додану вартість були регламентовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97).

Згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону № 168/97, терміни «основні фонди» та «нематеріальні активи» розуміються у значенні, визначеному Законом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин). Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту п. 8.2 статті 8 зазначеного Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Так, під визначенням «бюджетне відшкодування», яке наведене у п.1.8 ст.1 Закону № 168/97, слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97, не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява про бюджетне відшкодування, та /або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

За змістом абз.3 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, суд приходить до висновку, який є тотожним до висновку Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 21.10.2014, при перегляді в межах касаційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, що були винесені по даній справі, про те, що зміст абз.3 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 свідчить про ототожнення поняття «основні фонди» з поняттям «основні засоби».

Додатково слід наголосити, що у листі ДПА України від 27.01.2010 за №1366/7/07-1417, надаючи податкове роз'яснення з питання наявності права у платника податків на нарахування податкового кредиту у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, ДПА зазначає, що поняття «будівництво» наведене у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 №205, має наступне визначення, а саме: будівництво - це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. Тому будівництво (в тому числі реконструкція) є процесом, у результаті якого створюються основні фонди (засоби). В свою чергу процес створення основних фондів (засобів) є незавершеною капітальною інвестицією.

Судом було встановлено, що операції з придбання будівель, а також операції з реконструкції (створення основних фондів (засобів) відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про «основні засоби» визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», що затверджено Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 за № 92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, відповідно до змісту п. 5 якого, для цілей бухгалтерського обліку «основні засоби» класифікуються за такими групами:

5.1 Основні засоби;

5.2 Інші необоротні матеріальні активи;

5.3 Незавершені капітальні інвестиції.

Отже, суд приходить до висновку, що поняття «основні засоби (основні фонди)» включає в себе поняття «незавершені капітальні інвестиції».

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення «Основні засоби»). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

У справі, що розглядається, суд встановив, що позивач сформував податковий кредит у зв'язку з проведенням реконструкції об'єктів нерухомості, а саме: будівель, розташованих за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 49, 51. Ці об'єкти в експлуатацію ще не введені і обліковуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ТОВ з іноземними інвестиціями «Орфей» мало право на отримання бюджетного відшкодування, хоча обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців і менші, ніж заявлена сума такого відшкодування.

Всупереч цьому, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення. Посилання представника відповідача на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», не обґрунтоване нормами законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Заперечуючи проти позову, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх дій не довів, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 21.05.2007 за №0000152305/0 - визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2007 за № 0000152305/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 72129,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Леніна, буд. 15-а, оф. 13, код ЄДРПОУ 31792877) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1