Рішення

від 26.05.2010 по справі 19/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.10 Справа№ 19/51

За позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради -Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» , м.Львів;

До Відповідача: Житлово-будівельного кооперативу №227, м.Львів;

Про: стягнення 55285,46грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Прокурора: Брухаль Л.Б. (посв.№138 від 21.07.2009р.);

Позивача: ОСОБА_1-предст (дов. №б/н від 15.10.2009року);

Відповідача: ОСОБА_2-голова ЖБК № 227;

Прокурору та сторонам, які брали участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу прокурора та представники сторін відмовились.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено Прокурором Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради -Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу №227, м.Львів про стягнення 55285,46грн., з яких: 49679,42грн. основного боргу, 4294,61грн. інфляційних втрат та 1311,43грн. річних.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 22.03.2010р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити розгляд справи на 05.05.2010р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав прокурора та сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

Представники позивача в засідання суду не з'явилися, з огляду на що суд відклав розгляд справи на 13.05.2010р.

В судовому засіданні 13.05.2010р. позивач позовні вимоги підтримав, Відповідач позов заперечив, однак письмового відзиву не подав, з огляду на що, з метою надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору, суд відклав розгляд справи на 26.05.2010року. За клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено відповідно до вимог ст. 65 ГПК України.

В судовому засіданні 26.05.2010року позивач позовні вимоги підтримав в частково в сумі 37285,46грн., з яких: 31679,42грн.-сума основного боргу, 1131,43грн. річних та 4294,61грн. -інфляційних втрат.

Відповідач наявність боргу визнав, однак в судове засідання 26.05.2010р. подав докази сплати заборгованості в сумі 7350,00грн. платіжним дорученням № 48 від 25.05.2010р. та 20000,00грн. платіжним дорученням №39 від 30.04.2010р. Також відповідач просив суд врахувати Акти виконаних робіт згідно договору №219 від 03.09.2008р. від 11.03.2010р. на суму 3682,72грн. та від 11.03.2010р. на суму 1885,60грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Прокуратурою Залізничного району м. Львова проведена перевірка додержання вимог законодавства у сфері паливно - енергетичного комплексу, якою встановлено, що між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»(енергопостачальна організація) та ЖБК № 227 (покупець) 19.08.2002р. укладено договір № 3030/А про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Таким чином, між сторонами договору виникло майново - господарське зобов'язання передбачене ст. 275 Господарського кодексу України, а саме договір енергопостачання. Згідно з п. 6.3 Договору від 05.11.2002р. покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

І В порушення договірних зобов»язань відповідач заборгував позивачу згідно Акту звірки взаєморозрахунків за послуги з теплопостачання за договором №3030/А від 19.08.2002р. 31679,42грн. основного боргу, 1311,43грн.- річних нарахувань та 4294,61грн.- інфляційних витрат.

Таким чином відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу

3 урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Відповідно до ст.36 1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються між ними або державою".

Згідно із ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № З-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень ст.2 ГПК України (п.п 2,3 Резолютивної частини):

- під поняттям "орган", уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарсько процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи органм місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження,вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави".

Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Львівське міське комунальне підприємство В«ЛьвівтеплоенергоВ» організовано, засновано і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності, надання послуг проводить за встановленими відповідно до чинного законодавства, тарифами. Його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як до місцевого бюджету, так і до бюджету України у вигляді своєчасної спати податків, внесків до Пенсійного фонду, а також інших обов'язкових платежів. Несвоєчасне виконання умов договору призводить до зменшення фінансових надходжень у бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк.

В даному випадку, відповідно до договору № 3030/А Львівське міське комінальне підприємство В«ЛьвівтеплоенергоВ» діє Енергопостачальна організація, яка зобов'язалась постачати покупцеві ( Житлово-будівельному кооперативу № 227) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, за що останній зобов'ячався розраховуватися за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу. Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двохстороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ч.2 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В даному випадку, внаслідок порушення умов Договору, відповідач на момент подання позову заборгував позивачу 31679,42грн. основного боргу, 1311,43грн.-річних та 4294,61грн.-інфляційних втрат.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовВ»язання, на вимогу кредитора зобовВ»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В судове засідання відповідачем подано докази сплати заборгованості в сумі 7350,00грн. платіжним дорученням № 48 від 25.05.2010р. та 20000,00грн. платіжним дорученням №39 від 30.04.2010р.

Таким чином, сума основної заборгованості зменшилась і складає 4329,42грн.

03.09.2008р. між ЛМКП В«ЛьвівтеплоенергоВ» в якості виробника та ЖБК №227 в якості виконавця було укладено Договір №219 про відшкодування витрат виконавцю послуг з гарячого водопостачання та централізованого опалення предметом якого є врегулювання питання Виробником Виконавцю витрат, які пов2язані з касовим та розрахунковим обслуговуванням населення. У розмірі 4% від суми отриманих Виконавцем від населення коштів за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, наданих після 03.09.2008р., згідно з Рішенням Виконкому Львівської міської ради від 15.08.2008р. №877.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що виконавець самостійно утримує витрати, які передбачені п.1.1 цього договору та перераховує виробнику отриману суму за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення, зменшену на суму витрат.

Відповідно до Актів виконаних робіт згідно договору №219 від 03.09.2008р. від 11.03.2010р. сума витрат, яка пов'язана з касовим та розрахунковим обслуговуванням населення і яка зараховується Виконавцю послуг як оплата за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення складає 5568,32грн.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача нарахованих позивачем коштів у вигляді основної заборгованості, інфляційних та річних.

Згідно із вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати, а саме по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 227 (м.Львів, вул. Драгана, 12, код ЄДРПОУ 23963451) в доход державного бюджету 275,91грн.- витрат на оплату державного мита та 174,64грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.В частині стягнення 27350,00грн. провадження у справі припинити.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.