Постанова

від 18.05.2011 по справі 2а-1870/2221/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 р. Справа № 2a-1870/2221/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюкова Ю.В.

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2а-2221/11/1870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юція холоду" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юція холоду» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Дистриб'юція холоду») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292314/0/24984 від 31.03.2011 р.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ДПІ в м. Суми з 14.02.2011 року по 04.03.2011 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Дистриб'юція холоду» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.12.2010 року, та іншого законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ДПІ в м. Суми було складено акт від 14.03.2010 року № 1381/2314/36897790/16 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дистриб'юція холоду», код 36897790 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.12.2010 року, та іншого законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.12.2010 року» (далі по тексту- акт перевірки).

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми 31.03.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292314/0/24984 (далі по тексту податкове повідомлення-рішення) - згідно з яким відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ на підставі акта перевірки від 14.03.2011 року № 1381/2314/36897790/16 встановлено порушення п. 4.1., п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.9. ст. 5, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Дистриб'юція холоду» по податку на прибуток в сумі 4 915 240, 00 грн., в тому числі: за основним платежем 3 932 192, 00 грн., за штрафними фінансовими) санкціями 983 048, 00 грн.

Позивач з висновками, викладеними в акті перевірки не згоден, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України з тих підстав, що у висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дистриб'юція холоду» п. 4.1., п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4., п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.9. ст. 5, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину в результаті чого заниження всього в сумі 3 932 192, 00 грн. , у тому за півріччя 2010 року у сумі 894 645, 00 гри., за 3 квартали 2010 року у сумі 2454749, 00 грн., за 2010 рік у сумі 3 932 192, 00 грн.

Позивач заперечує висновок відповідача про те, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Дистриб'юція холоду» та ТОВ «ОСОБА_4 - А» та між ТОВ «Дистриб'юція холоду» та фізичними особами не мали реального характеру, носять нікчемний та удаваний характер, стверджує, що товар передавався покупцям шляхом самовивозу ТОВ «ОСОБА_4 А» та фізичними особами зі складу ТОВ «Дистриб'юція холоду», а тому товарно-транспортні накладні у ТОВ «Дистриб'юція холоду» правомірно відсутні; покупцям позивачем виписувалися та надавалися всі необхідні документи; грошові кошти від покупців, зокрема ТОВ «ОСОБА_4 - А», та фізичних осіб надходили на банківський рахунок позивача; ТОВ «Гарант Сервис-А», крім основного виду діяльності нотаріальної та юридичної здійснює й інші види діяльності згідно реєстраційних документів, як-от: оптова торгівля та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, а тому може бути покупцем м'ясної продукції; для ідентифікації покупця фізичної особи достатньо прізвища, ім'я та по-батькові, а також щодо покупців - фізичних осіб, то про ідентифікацію фізичної особи покупця чинне законодавство не ставить вимог продавцеві; висновок відповідача про те, що відвантаження товару не відбувалося є лише його припущенням, а також бездоказовим, безпідставним та таким що не відповідає дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні повністю через те, укладений між позивачем та ТОВ «ОСОБА_5 - А» договір №13 від 10.03.2010 р. та усні договори з фізичними особами є нікчемними та удаваними; відповідно висновку ДПА в м. Суми, викладеного в акті перевірки згідно бази даних ДПА України ТОВ «Гарант Сервис-А» (код 35399080) зареєстроване як платник податків в Ленінській МДПІ м. Луганська і основний вид діяльності - нотаріальна та інша юридична діяльність, а тому господарська діяльність за договором №13 від 10.03.2010 р. проводилась не в межах заявленого виду діяльності; ТОВ «Гарант Сервис-А» за 2010 рік надало до Ленінської МДПІ м. Луганська декларацію по податку на прибуток підприємства, в якій задекларувало відсутність господарської діяльності та відсутність основних фондів; ТОВ «Гарант Сервис-А» не відображає взаємовідносин з ТОВ «Дистриб'юція холоду» за період 2010 рік, що свідчить про неможливість фактичного відвантаження товарів ТОВ «Дистриб'юція холоду» на ТОВ «Гарант Сервис-А» згідно договору №13 від 10 березня 2010 р.; в ході перевірки встановлено, що чисельність працюючих яка значиться на ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_4» складає 1 особу, що підтверджуються наданими звітами підприємством по податковому розрахунку по комунальному податку, що підтверджує про відсутність трудових ресурсів, що в свою чергу унеможливлює поставку товарів та виконання договору 13 від 10 березня 2010 р.; надані для перевірки довіреності від ТОВ «Гарант Сервис-А» на отримання продукції, не складені як бланки сурової звітності та не містять строк дії довіреностей, а також, що строк їх дії закінчився, а тому позивач не мав права відпускати м'ясну продукцію ТОВ «Гарант Сервис-А»; у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, що підтверджують поставку та списання продукції, обліку на шляху його переміщення; видаткові накладні та податкові накладні виписані ТОВ «Дистриб'юція холоду» на ніби-то реалізацію м'ясної продукції фізичним особам, не містять необхідної інформації такої як ідентифікаційний код та паспортні дані фізичних осіб та не підтверджують фактичну поставку товару; документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку в тому числі накладні, податкові накладні та інші документи), які були виписані з боку ТОВ «Дистриб'юція холоду» на ТОВ «Гарант Сервис-А» та на фізичних осіб були виписані без наміру створити правові наслідки, а товар фактично не поставлявся; договір від І0 березня 2010р., укладений між ТОВ «Дистриб'юція холоду» та ТОВ «Гарант Сервис-А», та усні правочини укладені між ТОВ «Дистриб'юція холоду» та фізичними особами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований 12.01.2010 року та включений до Єдиного державного реєстру відповідно до копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 309047 від 27.04.2010 року, виданої Головним управлінням статистики у Сумській області (а.с. 58 т. 1), а також копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 184007, виданого виконавчим комітетом Сумської міської ради ( а.с. 6 т. 1) та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, ідентифікаційний код підприємства 36897790, місцезнаходження - 40000, м. Суми, проспект Михайла Лушпи , б. 31, кв. 177.

Згідно копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 309047 від 27.04.2010 року, виданої Головним управлінням статистики у Сумській області (а.с. 58 т. 1) позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; виробництво м'ясних продуктів; роздрібна торгівля м'ясом та м'ясопродуктами та діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Позивач закуповує м'ясо та м'ясні продукти відповідно до укладеного договору поставки № X-657 від 25.01.2010 року та додаткової угоди №1 до нього (а.с. 4 - 6 т. 7) у ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (а.с. 4-6 т. 7), що також підтверджується копіями виписок з особового рахунку, наданих позивачем за перевіряємий відповідачем період (а. с. 234 - 243, т. 6).

Крім того, між позивачем та ВАТ «Миронівський хлібопродукт» укладено дистриб'юторську угоду від 25.01.2010 року, відповідно до якої позивач є дистриб'ютором постачальника з продажу м'ясної продукції (а.с. 7, 8 т. 7).

Поставку м'яса та м'ясних продуктів здійснює автомобільним транспортом -постачальник: ВАТ «Миронівський хлібопродукт» на склад в місті Суми ТОВ «Дистриб'юція холоду», що підтверджується товарно - траспортними накладними та актами прийому - передачі продукції, наданими позивачем за перевіряємий відповідачем період (а.с. 20 - 43, т. 7). Також на підтвердження поставки продукції від ВАТ «Миронівський хлібопродукт» позивачем надано до справи копії ветеринарних свідоцтв та посвідчень про якість продукції, яка була поставлена на склад останнього протягом перевіряємого відповідачем періоду (а.с. 44-57, т. 7).

ТОВ «Дистриб'юція холоду» з метою зберігання м'яса та м'ясних продуктів уклало договір оренди складських приміщень (холодильних камер) № 16 від 01.02.2010 року із протоколом розбіжностей та трьома додатками до нього (а.с. 9 - 14, т. 7), договір №20 оренди приміщення від 06.04.2010 р. (а.с. 15,16 т. 7), договір №22 оренди приміщення від 01.07.2010 р. із додатком до нього (а.с. 17-19) з КП «Сумська маслосирбаза».

Крім того, на позивачем надано копії наказів по особовому складу № 3-К від 01.03.2010 р., № 4-К від 0104.2010 р. та № 5-К від 01.05.2010 р. по підприємству ТОВ «Дистриб'юція холоду», які свідчать про прийняття на роботу гол. бухгалтера, юрисконсульта, комірників, менеджерів з продажів та логіста, супервайзера, кур'єра, торгового агента та вантажників (а.с. 1-3, т. 7).

Із вищезазначених складських приміщень за допомогою працевлаштованого на ТОВ «Дистрибюція холоду» персоналу позивач вів подальшу господарську діяльність із реалізації продукції фізичним та юридичним особам. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.

Відповідно до ч. 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За весь період діяльності позивач належним чином, у встановлені законодавством терміни подавав податкову звітність та сплачував до бюджету податки, що підтверджується копіями наданих позивачем декларацій з податку на прибуток та декларацій з податку на додану вартість за 2010 рік (а.с. 164 - 233, т. 6), що не заперечується представниками відповідача.

Протягом здійснення господарської діяльності з реалізації м'ясної продукції між позивачем (продавець) та ТОВ «Гарант Сервіс-А» (покупець) був укладений договір № 13 від 10.03.2011 року (а.с. 59-60, т. 1).

Також реалізація продукції зі складу продавця здійснювалася і фізичним особам - покупцям згідно усних договорів шляхом перерахування такими фізичними особами грошових коштів на банківський рахунок позивача про що свідчить копія виписки з особового рахунку Сумської філії «Укргазбанк» з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (а.с. 102 - 164 т. 1) та видачею останнім таким покупцям на підтвердження відпуску продукції відповідних податкових та видаткових накладних (а.с. 1-140 т. 2, а.с. 1-140 т. 3, а.с. 1-136 т. 4, а.с. 1-167 т. 5, а.с. 1-129 т. 6).

З 14.02.2011 р. по 04.03.2011 р. ДПІ в м. Суми було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дистриб'юція холоду» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.12.2010 року, та іншого законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ДПІ в м. Суми було складено акт від 14.03.2010 року № 1381/2314/36897790/16 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дистриб'юція холоду», код 36897790 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.12.2010 року, та іншого законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.12.2010 року» (а.с. 10-45 т. 1).

Згідно п. 1 висновку акту перевірки відповідача перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дистриб'юція холоду» п. 4.1., п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.9. ст. 5, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину в результаті чого заниження всього в сумі 3932192 грн., у тому числі за півріччя 2010 року у сумі 894645 грн., за 3 квартали 2010 р. у сумі 2454749 грн., за 2010 р. у сумі 3932192 грн. (а.с. 34 т. 1).

Згідно п. 2 висновку акту перевірки відповідача перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дистриб'юція холоду» абз. «г» п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п. 8.1. ст. 8 та п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 117,00 грн. (а.с. 34 т. 1).

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми 31.03.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292314/0/24984 згідно з яким відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ на підставі акта перевірки від 14.03.2011 року № 1381/2314/36897790/16 встановлено порушення п. 4.1., п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.9. ст. 5, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Дистриб'юція холоду» по податку на прибуток в сумі 4 915 240, 00 грн., в тому числі: за основним платежем 3 932 192, 00 грн., за штрафними фінансовими) санкціями 983 048, 00 грн. (а.с. 9 т. 1).

До таких висновків ДПІ в м. Суми дійшла на підставі зазначених в акті перевірки наступних даних.

Як зазначено в п.п. 3.1.1. пункту 3.1. акту перевірки та запереченнях ДПІ в м. Суми позивачем невірно визначено приріст балансової вартості запасів, за рахунок безпідставного зменшення залишків товарів на кінець звітних періодів на собівартість товарів, ніби-то реалізованих ТОВ «Гарант Сервіс-А» по договору №13 від 10.03.2010 р. всього в сумі 1295464 грн. та згідно умов якого продавець продає, а покупець купує та оплачу на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємною частиною договору. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Ціна товару зазначається в накладних. Оплата здійснюється в національній валюті, грошовими коштами на розрахунковий рахунок. Товар вважається прийнятим покупцем у продавця згідно дати, вказаній в накладній. Товар поставляється за рахунок покупця або само вивозом зі складу продавця.

Згідно наданим для перевірки документам на виконання умов договору ТОВ «Дистриб'юція холоду» ніби-то реалізувало ТОВ «Гарант Сервіс-А» м'ясну продукцію на загальну суму 1592621 грн., в т.ч. ПДВ 265436 грн. та згідно даних бухгалтерського обліку було списано собівартість ніби-то реалізованих товарів по дебету рахунку 902 та кредиту рахунку 281 на загальну суму 1295464 грн. Тобто вищевказана м'ясна продукція не рахується на залишках товарів.

Згідно бази даних ДПА України ТОВ «Гарант Сервис-А» (код 35399080) зареєстроване платник податків в Ленінській МДПІ м, Луганська, основний вид діяльності - нотаріальна та інша юридична діяльність. Проте згідно наданих для перевірки документів ТОВ «Гарант Сервис-А» (код 35399080) ніби-то здійснювало торгівлю м'ясною продукцією, тобто господарська діяльність проводилась не в межах заявленого виду діяльності.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Гарант Сервис-А» (код 35399080) за 2010 рік надало Ленінській МДПІ м. Луганська Декларацію по прибуток підприємства, в якій задекларувало відсутність господарської діяльності та відсутність основних фондів взагалі. Згідно з "детальною інформацією по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлені відхилення по даному контрагенту, а саме ТОВ «Гарант Сервис-А» не відображає взаємовідносин з ТОВ «Дистриб'юція холоду» за період 2010 рік.

Відповідач також посилається на акт Ленінської МДПІ м. Луганська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант Сервис-А» від 08.04.2011 р. за №594/23-708/35399080 також було встановлено, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою з 03.12.2009 р., Державному реєстратору було направлено повідомлення за формою 18-ОПП про відсутність платника податків за місцезнаходженням. Згідно останньої податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. ТОВ «Гарант Сервис-А» задекларувало 493,52 грн. податкових зобов'язань (р. 9), операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, складали 283,054 грн., загальна сума податкового кредиту (р. 17) становила 468,693 грн., розрахунок за звітний період (р. 27) - 24,827 грн. (а.с. 143- 144 т.6).

Цей факт, як стверджують представники відповідача, свідчить про неможливість фактичного відвантаження товарів ТОВ «Дистриб'юція холоду» на ТОВ «Гарант Сервис-А» згідно договору №13 від 10 березня 2010р.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що чисельність працюючих яка значиться на ТОВ «Гарант Сервис-А» (код 35399080) складає 1 особу. Ці дані підтверджуються наданими звітами підприємством по податковому розрахунку комунальному податку.

Так на виконання вищезазначених норм, ТОВ «Гарант Сервис-А» подає звітність по податковому розрахунку комунальному податку, де зазначає про наявність лише 1 працюючої особи, тобто фактично стверджує про відсутність трудових ресурсів, що в свою чергу унеможливлює поставку вищезазначених товарів та виконання договору №13 від 10 березня 2010 р.

Відповідач також зазначає, що зміст договору не містить такої істотної умови як ціна договору, здійснюючи посилку на те, що ціна і строки поставки, якість і кількість будуть встановлюватись згідно накладних, зазначеним порушено вимоги ч.2 ст. 669 ЦК відповідно до якої кількість товару, що поставляється визначається у кількісному або грошовому виражені.

Також для перевірки не були надані довіреності від ТОВ «Гарант Сервис-А» не отримання продукції, складені як бланки сурової звітності та, відповідно до п.12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України №99 від 16.05.96 р. забороняється відпускати товарно-матеріальні цінності у випадку, зокрема, як зазначається відповідачем, закінчення строку дії довіреності. Довіреності від 15 березня 2010 р.. від 30 липня 2010 р., від 16 серпня 2010 р., від 27 серпня 2010 р., від 1 вересня 2010 р.. від 16 вересня 2010 р., від 13 жовтня 2010 р., від 22 жовтня 2010 р., від 2 листопада 2010 р., від 25 листопада 2010 р. від 8 грудня 2010 р., від 10 грудня 2010 р., від 22 грудня 2010 р., копії яких приєднано позивачем до матеріалів справи, не містять всіх зазначених реквізитів і складені не на бланках суворої звітності і, як стверджує відповідач є простроченими, не містить всіх обов'язкових реквізитів таких як термін дії довіреності.

У позивача відсутні і товарно-транспортні накладні, а також інші первинні документи, що підтверджують списання продукції, обліку на шляху його переміщення та посилається на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованими в Мін'юсті України 20.02.1998 р. за № 128/2568, згідно з якими товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного пронесу юридичний документ, призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Відповідач вважає, що у позивача обов'язково мали б бути для підтвердження реальності операцій з ТОВ «Гарант Сервіс-А» товарно-транспортні накладні.

За вказаних вище обставин відповідач робить висновок про те, що видаткові накладні та податкові накладні, виписані на виконання умов договору № 13 від 10 березня 2010р., від імені ТОВ «Дистриб'юція холоду» (Постачальник) на адресу ТОВ «Гарант Сервис-А», не підтверджують реального виконання договору та не підтверджують фактичну поставку товару суперечить нормам статті 203 ЦК України оскільки зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним . Вважає, що через цей договір є нікчемним та удаваним.

Суд не може погодитись з вищезазначеними висновками ДПІ м. Суми про нікчемність та удаваність договору № 13 від 10 березня 2010р., укладеного між ТОВ «Дистриб'юція холоду» (Постачальник) на адресу ТОВ «Гарант Сервис-А» через не підтвердженість реального виконання договору та не підтвердженість фактичної поставки товару.

Так, 10 березня 2010 р. між ТОВ «Дистриб'юція холоду» (постачальник) та ТОВ «Гарант Сервис-А» (покупець) був укладений договір № 13 відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує та оплачу на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 59). З боку ТОВ «Гарант Сервис-А» договір був підписаний директором ОСОБА_6

Твердження відповідача про неможливість торгівлі ТОВ «Гарант Сервіс-А» м'ясною продукцією, тобто здійснення ним господарської діяльність не в межах заявленого виду, через те, що згідно бази даних ДПА України ТОВ «Гарант Сервис-А» має основний вид діяльності - нотаріальна та інша юридична діяльність спростовується наданими до матеріалів справи копією довідки №2211 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Луганській області від 06.09.2007 року (а.с. 63 т.7) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АС № 091303, виданого станом на 05.05.2011 року виконавчим комітетом Сумської міської ради (а.с. 64-65 т.7).

Згідно вищезазначених документів ТОВ «Гарант Сервис-А» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 05.09.2007 року про що було видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №018849, внесення даних до ЄДРПОУ - 06.09.2007 р., керівник юридичної особи - ОСОБА_6, вид установчих документів - статут, види діяльності: 45.21.1 будівництво будівель, 74.11.2 нотаріальна та інша юридична діяльність, 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, 74.87.0 інших комерційних послуг.

Згідно з ч. 3. ст. 62 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV із змінами та доповненнями (далі по тексту - ГК України) підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Крім того, стаття 62 ГК України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Частиною 4 ст. 57, частиною 2 ст. 82 ГК України передбачено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити, зокрема, відомості про мету і предмет діяльності. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Відповідачем також не надано копію статуту ТОВ «Гарант Сервис-А». Тому висновок відповідача про здійснення ним господарської діяльність не в межах заявленого виду не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на акт Ленінської МДПІ м. Луганська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант Сервис-А» від 08.04.2011 р. за № 594/23-708/35399080 (а.с. 143-144 т.6) що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою з 03.12.2009 р., не відображає взаємовідносин з ТОВ «Дистриб'юція холоду» за період 2010 рік, чисельність працюючих, яка значиться на ТОВ «Гарант Сервис-А» складає 1 особу не є підставою для висновку про безтоварність операцій та підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток позивачу.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, статей 11, 16, 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ, в редакціях чинних на день виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

ТОВ «Гарант Сервіс-А» законодавством не заборонено мати саме таку кількість працюючих та здійснювати діяльність на підставі інших цивільно-правових договорів з третіми особами для забезпечення діяльності щодо придбання та подальшого продажу продукції оптом та/або в роздріб.

Крім того, законодавство України при продажу, зокрема, м'ясної продукції, не зобов'язує продавця товарів з'ясовувати питання про види та мету діяльності покупця товарів, наявність у покупця виробничих можливостей та кількість працюючих, чи відображає ця особа операції в своєму бухгалтерському та податковому обліку і не встановлює через це заборону продажу таким покупцям.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як зазначено у постанові ВСУ від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, ОСОБА_2 від 08.04.2011 р. за № 594/23-708/35399080 на яку посилається відповідач не містить підписів посадової особи та печатки Ленінської МДПІ м. Луганська.

Визначення ціни продукції у накладних, які, як визначено договором № 13 від 10.03.2010 р., є невід'ємною його частиною, не є порушенням законодавства, оскільки визнано сторонами договору частиною самого договору.

Згідно із ч. 1 т. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Ціна за одиницю товару та загальна ціна на кожну конкретну партію товару встановлювалися сторонами договору у видаткових накладних (а.с. 61, 64, 66, 67-70, 72-73, 75, 77, 79-82, 84-85, 87, 88, 90, 92-94, 96, 98, 99, 101 т.1).

Розрахунок за поставлений товар здійснювався шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача, про що свідчить копія виписки з особового рахунку Сумської філії «Укргазбанк» з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (а.с. 102 - 164 т. 1).

Згідно копії акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2011 р. між позивачем та ТОВ «Гарант Сервіс-А» за договором № 13 від 10.03.2011 р. заборгованість по взаєморозрахунках відсутня (а.с. 165 т. 1).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні інвентаризація товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ «Дистриб'юція холоду» дійсно не проводилася, оскільки підприємство свою діяльність веде всього протягом дев'яти місяців, матеріально відповідальні особи протягом цього часу не змінювались, фактів крадіжок чи нестач товарів не виявлялося тощо. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» об'єкти і періодичність проведення інвентаризації

визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Крім того, згідно наказу Міністерства фінансів України від 05.05.2008 N 647 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 р. N 445/15136 було затверджено Зміни до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 N 99 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за N 293/1318. Згідно цього наказу пункт 3 Інструкції викладено в такій редакції:"3. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною". Пунктом 4 зазначено, що «у додатку 1: 4.1. Слова "Бланк суворої звітності" виключити». Тому вимога ДПІ в м. Суми про наявність у позивача довіреностей на бланках суворої звітності є необґрунтованою.

Відповідно до п.8. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Твердження відповідача про відсутність терміну дії довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей від ТОВ «Дистриб'юція холоду» не відповідає дійсності, оскільки на момент отримання кожної конкретної партії товару за відповідною накладною (накладними) надані довіреності були дійсними, що підтверджується відповідними зазначеними датами на цих довіреностях. Відповідно до наданих суду копій довіреностей від ТОВ «ОСОБА_5 -А» товари за довіреністю отримував директор ОСОБА_6 (а. с. 62, 65, 71, 74, 76, 78, 83, 86, 89, 91, 95, 97, 100 т. 1).

Відповідно до п. 4.4. договору № 13 від 10.03.2010 р. товар поставляється за рахунок покупця або самовивозом зі складу продавця.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в

Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем.

Згідно із п. п. 11.6, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в

Україні, затверджених наказом № 363 від 14.10.1997 року, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При реалізації товарів зі складу продавця останній вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі та ін.), без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. У продавця відсутні зобов'язання щодо укладення договору перевезення із перевізником.

Таким чином, у продавця мінімальні обов'язки щодо постачання товару, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Вантажовідправник та вантажоодержувач в даному випадку збігаються в одній особі - покупця товару. А тому товарно-транспортні накладні у ТОВ «Дистрибюція холоду» правомірно відсутні.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що товар відвантажувався на адресу ТОВ «Гарант Сервіс-А» будь - яким іншим способом, а тому не можна з цього зробити висновок про те, що товар фактично не поставлявся.

Статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» встановлені вимоги до первинних облікових документів, як для підстави ведення бухгалтерського обліку господарських операцій і згідно цієї норми первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих до справи копій документів вбачається, що видаткові накладні, довіреності та податкові накладні належним чином складені на виконання договору № 13 від 10.03.2010 р., укладеного між ТОВ «Дистрибюція холоду» та ТОВ «Гарант Сервіс-А».

У розділі II п. 3.1. акту перевірки (а.с. 17 т. 1) ДПІ в м. Суми зазначає, що «ТОВ «Дистриб'юція холоду» також невірно визначено приріст балансової вартості запасів, за рахунок безпідставного зменшення залишків товарів на кінець звітних періодів на собівартість товарів, ніби-то реалізованих фізичним особам всього у сумі 14466111 гри., у тому числі: за півріччя 2010р. у сумі 3539874 грн., за 3 квартали 2010 р. у сумі 9200446 гри., за 2010 рік у сумі 14466111 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Дистриб'юція холоду» виписувало первинні

документи на реалізацію м'ясної продукції фізичним особам без вїдображення в цих документах передбачених законодавством реквізитів, а саме ідентифікаційного коду та паспортних даних, що не дає можливість ідентифікувати особу покупця.

Згідно даним бухгалтерського облік) ТОВ «Дистриб'юція холоду» було ніби-то реалізовано фізичним особам м'ясну продукцію на загальну суму 17880112 грн., в т.ч. ПДВ 2980018 грн., без ПДВ 14900094 грн. Згідно даним бухгалтерського обліку було списано собівартість ніби-то реалізованих товарів по Дебету рахунку 902 та кредиту рахунку 281 на загальну суму 14466111 грн. Тобто вищевказана м'ясна продукція не рахується на залишках товарів. Дані про реалізацію продукції фізичним особам наведені у додатку до акту.

Видаткові накладні та податкові накладні виписані ТОВ «Дистриб'юція холоду» на

нібито реалізацію м'ясної продукції фізичним особам, не містять необхідної інформації

(ідентифікаційного коду та паспортних даних) та не підтверджують фактичну поставку товару.

У підприємства відсутні товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, що підтверджують списання продукції, обліку на шляху його переміщення.

Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження товарів ТОВ «Дистриб'юція холоду» фізичним особам».

Згідно п. п. 2.4. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06. 95 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний

підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно наданих до суду копій видаткових та податкових накладних (а.с. 1-140 т. 2, а.с. 1-140 т. 3, а.с. 1-136 т. 4, а.с. 1-167 т. 5, а.с. 1-129 т. 6). за якими товар відпускався фізичним особам, в них містяться всі необхідні дані для ідентифікації особи-покупця - прізвище, ім'я, по-батькові та підпис. Інших додаткових вимог щодо ідентифікації фізичної особи-покупця - надання, зокрема, продавцю м'ясної фізичною особою копій свого паспорту чи довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, чинним законодавством не встановлюється.

Відповідно до стаття 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно із ч. 1 т. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Розрахунок за поставлений товар здійснювався шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача, про що свідчить копія виписки з особового рахунку Сумської філії «Укргазбанк» з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (а.с. 102 - 164 т. 1), яка була надана відповідачу для перевірки та у якій зазначені крім прізвища, ім'я та по-батькові також і адреси всіх фізичних осіб-покупців продукції ТОВ «Дистрибюція холоду».

Відповідачем не доведено і матеріалами справи не підтверджено, що хоча б один із покупців товару - фізичних осіб не придбавав та не отримував у ТОВ «Дистрибюція холоду» за вказаними вищезазначеними документами м'ясної продукції.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то відповідачем не доведено, що відпуск продукції здійснювався іншим способом ніж як зі складу позивача, як він про це стверджує.

При реалізації товарів зі складу продавця останній вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі та ін.), без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. У продавця відсутні зобов'язання щодо укладення договору перевезення із перевізником.

Таким чином, у продавця мінімальні обов'язки щодо постачання товару, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Вантажовідправник та вантажоодержувач в даному випадку збігаються в одній особі - покупця товару. А тому товарно-транспортні накладні у ТОВ «Дистрибюція холоду» правомірно відсутні.

Відповідно до постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Пунктом 18 Постанови № 9 зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або

незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції

України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладено саме з такою метою.

Виходячи з вищенаведеного суд не погоджується з висновками ДПІ м. Суми про те, що договір №13 від 10.03.2010 р., укладений між ТОВ «Дистрибюція холоду» та ТОВ «Гарант Сервіс-А» та договори укладені між ТОВ «Дистрибюція холоду» з фізичними особами є нікчемними чи удаваними.

Щодо п. 2 висновку акту перевірки відповідача про порушення ТОВ «Дистриб'юція холоду» абз. «г» п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п. 8.1. ст. 8 та п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 117,00 грн., то в судовому засіданні представник позивача пояснив, що усунув дане порушення шляхом сплати вищезазначеної суми до бюджету, при цьому представники відповідача цього не заперечували.

Також в пункті 3.1.1 акту перевірки зазначено завищення задекларованих валових доходів від продажу товарів всього у сумі 69024,00 грн. та заниження задекларованих валових доходів від продажу товарів всього у сумі 1283,00 грн. у зв'язку з тим, що дані первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не відповідають даним декларації, але відповідачем не зазначено, також не встановлено в судовому засіданні та не подано доказів того за рахунок яких операцій виникло таке завищення та відповідне заниження валових доходів, з якими контрагентами проводилися певні операції та на підставі чого виникла розбіжність між даними бухгалтерського обліку та податкового обліку і декларації. Пояснення сторін в даному випадку не є належним доказом щодо наявності підстав таких розбіжностей.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 року № 0000292314/0/24984 про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юція холоду» по податку на прибуток в сумі 4 915 240, 00 гри., в тому числі: за основним платежем 3 932 192, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 983 048, 00 грн., як такого, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юція холоду" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.03.2011 року № 0000292314/0/24984 про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юція холоду" з податку на прибуток в сумі 4 915 240, 00 грн. (чотири мільйони дев'ятсот п'ятнадцять тисяч двісті сорок гривень), в тому числі: за основним платежем 3 932 192, 00 грн. (три мільйони дев'ятсот тридцять дві тисячі сто дев'яносто дві гривні), за штрафними (фінансовими) санкціями 983 043, 00 грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі сорок три гривні).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Ю.В. Бадюков

З оригіналом згідно

Суддя Ю.В. Бадюков

Повний текст постанови складено 23 травня 2011 року.