Ухвала

від 22.07.2015 по справі 805/1006/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року справа №805/1006/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 805/1006/15-а за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 року № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327592 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.03.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому позовні вимоги було зменшено, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2014 року по 31.09.2014 року та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01.09.2014 року по 31.09.2014 року за операціями з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ ЛТД», їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт № 76/05-16-15-02/33426253 від 24.02.2015 року. На підставі зазначеного акта відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.03.2015 року: № 0000031500, предметом якого визначено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 107396,0 грн.; № 0000041500, предметом якого збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982776,0 грн., в тому числі: за основним платежем - 655184,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592,0 грн. Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства і суттєво порушують його права та законні інтереси, а тому просив суд визнати такі рішення недійсними та скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 805/1006/15-а адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05.03.2015 року № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40 грн.; від 05.03.2015 року № 0000041500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982776,0 грн., в тому числі: за основним платежем - 655184,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327592,0 грн.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилався на положення ст.ст. 14, 44, 54, 138, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 159, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначав, що податковим органом правомірно зроблено висновок, що господарські операції не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості, оскільки вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть враховуватись у бухгалтерському обліку як первинні документи та не підтверджують передачу права власності на товар.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, надані письмові заперечення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року за операціями з платником податків ТОВ «Петрол ЛТД», код ЄДРПОУ 37967004, їх реальності та повноти відображення в обліку. За наслідком проведення перевірки 24.02.2015 року податковою інспекцією складений акт № 76/05-16-15-02/33426253 (том 1 а.с. 16-60).

В акті перевірки вказано на порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18, п.44.1 ст.44, п.138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п.139.1.9 ст.139, п.176.2 ст.176, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.3 ст.200, п.201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ по документах із назвою «податкова накладна» від ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД» за правочином, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду у сумі 107396,0 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 655184,0 грн. за вересень 2014 року (том 1 а.с. 59).

На підставі акту перевірки 05.03.2015 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000031500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 107396 грн. (оскаржується в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 94066,40 грн.); (том 1 а.с. 7)

№ 0000041500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн. (том 1 а.с. 8).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог правомірним та зазначає, що судом повно і правильно встановлено обставини справи, вірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД» і прийняття на підставі такого сумніву податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2014 року між ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД» (Постачальник) та ДП «Селидіввугілля» (Покупець) укладено договір поставки №1/1/141-14 МТС (далі - Договір) (том 1 а.с. 62-63).

Відповідно до умов Договору: постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, за ціною і в строки узгодженими обома сторонами, відповідно до специфікацій (п. 1.1), а покупець зобов'язується прийняти продукцію і своєчасно сплатити її вартість згідно до Договору (п. 1.2). Поставка продукції здійснюється транспортом покупця, якщо інше не оговорено в специфікаціях (п. 3.2).

Згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, поставка продукції здійснюється транспортом постачальника і за рахунок його засобів до складу покупця (том 1 а.с. 64-76).

На підтвердження виконання умов договору поставки № 1/1/141-14 МТС від 18.04.2014 року позивачем надано наступні документи: специфікації до договору; податкові накладні від 02.09.2014 року № 1, від 12.09.2014 року № 4, № 5, від 15.09.2014 року № 3, від 16.09.2014 року № 6, № 7, від 19.09.2014 року № 8, № 9; видаткові накладні від 02.09.2014 року №7, від 12.09.2014 року № 10, №11, від 15.09.2014 року № 9, від 16.09.2014 року № 12, №13, від 19.09.2014 року № 16; витяги з журналу виданих довіреностей позивача; товарно-транспортні накладні від 02.09.2014 року, від 12.09.2014 року, від 15.09.2014 року, від 16.09.2014 року, від 19.09.2014 року; платіжні доручення від 30.10.2014 року №734, № 733, № 735, від 27.11.2014 року № 295, № 296, № 297, № 298, № 299; приймальні акти від 02.09.2014 року № 904, від 12.09.2014 № 939, від 15.09.2014 року №913/921, від 16.09.2014 року № 946, № 947; сертифікати якості ВАТ «Курскрезинотехника» № 2-5379 та № 2-4266; сертифікати відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № UA 1.101.0235181-12, № UA 1.032.0185991-11; дозвіл Держгірпромнагляду України у Донецькій області від 09.01.2013 року № 0064.13.14; рахунки на оплату від 02.09.2014 року № 8, від 12.09.2014 року № 11, №12, від 15.09.2014 року № 10, від 16.09.2014 року № 14, № 15, від 19.09.2014 року № 18; дефектні акти та акти встановлення запасних частин, картки складського обліку матеріалів; акт приймання-передачі основних засобів; наказ Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 01.10.2014 року № 2362 про введення в експлуатацію поставленої продукції; посвідчення ТОВ «Машинобудівний завод «Буран» №141; сертифікат якості ВАТ «Лисичанський резино-технічний завод» від 16.09.2014 року № 49; лімітні картки № 22, № 35, № 40, № 44 на видачу матеріалів; акти обстеження, приймання виконаних робіт, списання матеріалів; паспорт та сертифікат якості ТОВ «Катех-Електро» від 12.09.2014 року № 125 (том 1 а.с. 79-86, 140-154, 160-250; том 2 а.с. 1-3).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність віднесення позивачем сплачених сум до податкового кредиту, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту. З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є безпідставними.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Крім того колегія суддів зазначає, що позивачем на виконання вимог п.201.10 ст. 201 ПК України 16.10.2014 року до податкової декларації за вересень 2014 року приєднана відповідна заява про порушення ТОВ «Петрол ЛТД» порядку реєстрації податкових накладних від 02.09.2014 року № 1, від 12.09.2014 року № 4, № 5, від 15.09.2014 року № 3, від 16.09.2014 року № 6, № 7, від 19.09.2014 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток № 8 до Декларації) (том 2 а.с. 15-16).

Колегії суддів зазначає, що Податковий кодекс України не містить підстав будь - якого виду відповідальності господарюючого суб'єкта за недобросовісні дії контрагента.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу апелянта на той факт, що податковим органам, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На переконання колегії суддів відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Угоди між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оскаржені, податковому органу жодним нормативно-правовим актом не надано права ревізувати умови укладених договорів. Первісні документи бухгалтерського та податкового обліку є такими, що не тягнуть їх невизнання як доказів в розумінні ст. 79 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 805/1006/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко