Ухвала

від 21.07.2015 по справі 809/1100/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 р. Справа № 876/5935/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Бруновської Н. В., Улицького В. З.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника відповідача Госедло Р. І.

представника відповідача Пшибила Р. З.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року по справі № 809/1100/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, яким просить визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення №0000032200 та №0000022200 від 19 січня 2015 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року закрито провадження у даній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" до Державної податкової інспекції у місті Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000032200 від 19 січня 2015 року у зв'язку з примиренням сторін.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022200 від 19 січня 2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" у розмірі 153986 гривень за грудень 2011 року.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем в межах наданих йому законом повноважень та повністю відповідає вимогам закону.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, просили апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи працівниками відповідача з 5 січня 2015 року до 12 січня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин з приватним підприємством "Симетрія" за період з 1 грудня 2011 року до 31 грудня 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 2/09-18-22/35486251 від 13 січня 2015 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року на 146645 гривень та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 7341 гривень.

На основі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000022200 від 19 січня 2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 153986 гривень.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем у грудня 2011 року безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами документально оформлених фінансово-господарських операцій по придбанню послуг у приватного підприємства "Симетрія" у звітному періоді грудень 2011 року на суму податку на додану вартість 153986,40 гривень.

При цьому, відповідач посилається на акт перевірки Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Симетрія" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 грудня 2011 року до 31 січня 2012 року" № 62/13-05-22-04/30650329 від 20 березня 2014 року, в якому встановлено відсутність у приватного підприємства "Симетрія" об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого операції з поставки товарів (послуг) на адреси покупців, визнано без реального настання наслідків. Враховуючи викладене, а також той факт, що приватне підприємство "Симетрія" не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій за вказаний період, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на формування витрат та від'ємного значення (податкового кредиту) з податку на додану вартість по операціях із вказаним підприємством-постачальником.

1 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Скорзонера", як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн", як підрядником, укладено договір будівельного підряду № 110801-С/В, згідно якого Підрядник, у порядку та на умовах, визначених даним Договором, зобов'язується на свій ризик за завданням Замовника виконати комплекс будівельних робіт по реконструкції 5-ти рівневої відкритої автостоянки № 2 для автомобілів ТК "Буковель" (надбудова) в селі Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до проектно-кошторисної документації.

Позивачем укладено із приватним підприємством "Симетрія" Договір підряду № 08/10Н від 7 листопада 2011 року, предметом якого є виконання загально-будівельних робіт по реконструкції 5-ти рівневої відкритої автостоянки № 2 для автомобілів ТК "Буковель" (надбудова) в селі Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів.

2 грудня 2011 року та 7 грудня 2011 року позивачем та приватним підприємством "Симетрія" складені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) на суму 422376,00 гривень, 25327,20 гривень, 22870,80 гривень, 154488,00 гривень, 24616,80 гривень, 274349,60 гривень та на суму 422376,00 гривень.

За наслідками погодження сторонами в актах приймання виконаних будівельних робіт їх вартості, приватним підприємством "Симетрія" виписано податкові накладні № 96 від 2 грудня 2011 року на суму 422375,00 гривень та № 116, 117, 118, 119, 120 від 7 грудня 2011 року на загальну суму 501542,40 гривень.

Факт проведення розрахунків підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 1612 від 15 жовтня 2012 року, № 1616 від 16 жовтня 2012 року, № 1623 від 17 жовтня 2012 року, № 1636 від 18 жовтня 2012 року.

Виходячи з припису норм Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 5 червня 1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, твердження представника відповідача в обґрунтування висновків акта перевірки не можуть бути прийнятими до уваги та підтверджувати відповідні обставини.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні статті 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі-ЄСПЛ), які згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477, мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні у справі "Щокін проти України" (пункт 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 71 рішення у справі "Булвес проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні в справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема, у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі-Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес проти Болгарії", а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати".

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами..

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що формування від'ємного значення податку на додану вартість позивачем здійснено у відповідності до фактичних господарських операцій, що мали місце між ним і приватним підприємством "Симетрія", потягли за собою зміни в зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а відтак відсутні підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне додати, що в ході розгляду справи було встановлено наявність усіх обставин проведення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством "Симетрія", зокрема, документального їх підтвердження, а відповідачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, окрім цього, належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, а тому позовні вимоги належать до задоволення у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року по справі № 809/1100/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Бруновська Н. В.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 24 липня 2015 року