Ухвала

від 02.07.2015 по справі 2а-1670/4226/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/800/14651/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К .Ю .

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 0 2 .0 7.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013

у справі № 2а-1670/4226/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма „Центр ЛТД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма „Центр ЛТД" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0009362301/80 від 11.06.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0009362301/80 від 11.06.2012.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та складено акт №1367/22-209/21074215 від 23.05.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009362301/80 від 11.06.2012, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1391194 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 1.4.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 3 підрозділу 4 ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1391194 грн., неправомірно завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, у зв'язку з виконанням підрядних робіт наступними підприємствами: ПП „Фірма „Влан", ТОВ „Інтертрейдинг", ТОВ „Юг і К Контакт", ПП „Грандбуд-К", ТОВ „Турбокомплект-Кременчук", ТОВ „Центр-4".

За змістом п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, аналізуючи наведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат, і господарською діяльністю платника податку, а також використання платником податку придбаного товару у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП „Фірма „Влан", ТОВ „Інтертрейдинг", ТОВ „Юг і К Контакт", ПП „Грандбуд-К", ТОВ „Турбокомплект-Кременчук", ТОВ „Центр-4" підтверджується первинною бухгалтерською документацією.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем придбаний товар та послуги для подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача була відсутня спеціальна податкова правосуб'єктність або відсутня реєстрація у ЄДР під час здійснення ними господарських операцій.

Фактичне отримання товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Разом із тим, в матеріалах справи наявні докази подальшого використання у власній господарській діяльності товарів та послуг, придбаних позивачем у контрагентів.

Посилання відповідача на відсутність документів щодо транспортування товару судами вірно не прийняті до уваги, оскільки, сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про відсутність поставки товарів, за умови підтвердження поставки іншими первинними документами.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП „Фірма „Влан", ТОВ „Інтертрейдинг", ТОВ „Юг і К Контакт", ПП „Грандбуд-К", ТОВ „Турбокомплект-Кременчук", ТОВ „Центр-4", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Правові наслідки формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Згідно з указаною нормою Перехідних положень, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

При цьому ні Закон, ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції, що позивач правомірно здійснив розрахунок об'єкта оподаткування 2-4 кварталу 2011 року з урахуванням розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, що сформувалось за рахунок витрат минулих періодів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а-1670/4226/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 2а-1670/4226/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко