Ухвала

від 16.07.2015 по справі 185/9416/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/800/40739/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Мороз Л.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Павлоградської міської ради на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.11.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. у справі № 185/9416/13-а за позовом ОСОБА_4 до Павлоградської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Павлоградської міської ради, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 940-35/VІ від 19.06.2013 року в частині пункту 9: відмови в поновленні строку дії договорів оренди земельних ділянок, а саме: підпункт 9.4 - громадянину ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований за № 121240004000198 від 15.08.2012 р. на земельну ділянку площею 170,5230 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення фермерського господарства; підпункт 9.5 - громадянину ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), зареєстрований за № 12124 0004000199 від 15.08.2012 р. на земельну ділянку площею 45,5760 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_4, для ведення фермерського господарства.

- визнати незаконним та скасувати рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 982-36/VІ від 06.08.2013 року в частині пункту 9: зняття з розгляду питання про поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок, а саме: підпункт 9.1 - громадянину ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований за № 121240004000198 від 15.08.2012 р. на земельну ділянку площею 170,5230 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення фермерського господарства, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 01.02 - (для ведення фермерського господарства); підпункт 9.2 - громадянину ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований за № 121240004000199 від 15.08.2012 р. на земельну ділянку площею 45,5760 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_4, для ведення фермерського господарства, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 01.02 - (для ведення фермерського господарства).

- зобов'язати Павлоградську міську раду Дніпропетровської області повторно розглянути на пленарному засіданні сесії подану ОСОБА_4 17 травня 2013 року первинну заяву про поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, розташованих за адресою м. Павлоград АДРЕСА_1, площею 170,5230 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) та площею 45,5760 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що міська рада прийняла Акт у формі рішення, яким відмовила у задоволенні заяви про поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок. Позивач вважає, що дане рішення сесією Павлоградської міської ради Дніпропетровської області прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює орендні відносини землі, і одночасно порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки він, як орендар належним чином виконував і виконує обов'язки за умовами договорів.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р., позов задоволено повністю.

На постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.11.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. надійшла касаційна скарга Павлоградської міської ради, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 травня 2013 року позивач звернувся до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області з письмовою заявою про поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок, що знаходяться в м. Павлограді по АДРЕСА_1 площами 170,5230 га та 45,5760 га (кадастрові номери відповідно НОМЕР_2 та НОМЕР_4 ).

Зазначені земельні ділянки раніше були надані позивачу в оренду для ведення фермерського господарства відповідно до укладених 15.08.2012 року договорів оренди земельних ділянок строком на один рік кожний, реєстраційні номери відповідно 121240004000198 та 121240004000199 від 15.08.2012 року.

Позивач, маючи намір довгострокового використання земельних ділянок та на виконання вимог діючого земельного законодавства України і за вимогою державного контролюючого органу, за власні кошти, на обидві земельні ділянки розробив та виготовив агрохімічні паспорти, що підтверджується агрохімічними паспортами та договором № 47 від 20.03.2013 року про надання послуг.

На підставі письмових заяв позивача від 20.12.2012 року рішенням 32 сесії VІ скликання Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 871-32/VІ від 19.02.2013 року йому було надано дозволи на розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. На підставі цих рішень позивачем, за власні кошти, були замовлені відповідні проекти у товаристві з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Топогеокад» через Дніпропетровську філію ДУ «Центрдержродючість» Державної установи «Державний науково-технологічний центр охорони родючості ґрунтів «Центрдержродючість».

Рішеннями 35 сесії VІ скликання № 940-35/VІ від 19.06.2013 року (підпунктами 9.4 та 9.5 пункту 9 рішення) у поновленні строків дії договорів оренди вищезазначених земельних ділянок позивачу було відмовлено на підставі голосування депутатів на сесії Павлоградської міської ради та визначено, що договори оренди вважати такими, що втрачають чинність з 15.08.2013 року.

Суд вважає, що дані рішення сесією Павлоградської міської ради Дніпропетровської області прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює орендні відносини землі, і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як орендаря якій належним чином виконував обов'язки за умовами договорів оренди.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди всіх інстанцій виходили з того, що вирішуваний спір належить до адміністративної юрисдикції. Проте, із цим висновком погодитися не можна з огляду на нижченаведене.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За приписами частини другої статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Частинами 1 та 2 ст. 83 цього Кодексу встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Статтею 172 цього Кодексу встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Міська рада у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, міська рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зазначені положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 Земельного кодексу України, згідно якого земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини шостої статті 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Тобто, пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Суди не звернули уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування, а саме права оренди на спірну земельну ділянку.

Так, міська рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом.

Водночас, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 14 лютого 2012 року, 06 листопада 2012 року та 01 жовтня 2013 року (справа № 21-345а13).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За нормою частини третьої статті 22 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Враховуючи викладене, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України, а тому рішення у цій справі підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону із закриттям провадження у справі, з роз'ясненням позивачеві про право на звернення до суду на загальних підставах в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 222, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Павлоградської міської ради задовольнити частково.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.11.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. скасувати, а провадження в адміністративній справі - закрити.

Роз'яснити позивачеві його право на звернення до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: