Рішення

від 20.07.2015 по справі 908/1521/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/13/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 Справа № 908/1521/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокспецсервіс" (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, пр-т. Маяковського, 2А, кв. 45; адреса для листування: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Катеринича, 17, кв. 59, ідентифікаційний код 34849703)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код 13504334, електронна пошта - vostokspezservis@rambler.ru)

про стягнення 279 461,83 грн.

Колегія суддів: головуючий суддя Соловйов В.М.,

судді Корсун В.Л., Смірнов О.Г.,

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Васильєва К.О., довіреність № 1 від 05.01.2015р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Востокспецсервіс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПуАТ "Азовзагальмаш" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № ПСН-04981 від 28.05.2013р. у розмірі 283 674, 77 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 10.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Особливості визначення територіальної підсудності в районі проведення антитерористичної операції встановлено статтею 1 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Зокрема, частиною 1 цієї статті унормовано, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд:

господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

За приписами ч. 2 ст. 6 "Прикінцеві положення" Закону № 1632-VII, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами:

господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області.

Визначення територіальної підсудності в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції встановлено статтею 3 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції":

Державна судова адміністрація України на підставі прийнятих в установленому законом порядку рішень про зміну меж або завершення антитерористичної операції в разі відновлення належних умов діяльності місцевих судів, апеляційних судів, які знаходяться в районі, де проводилася антитерористична операція, направляє до відповідного вищого спеціалізованого суду подання про можливість відновлення роботи відповідного місцевого, апеляційного суду. Голова відповідного вищого спеціалізованого суду видає розпорядження про відновлення роботи визначеного в поданні Державної судової адміністрації України місцевого або апеляційного суду.

Визначення територіальної підсудності справ, розгляд яких розпочинається після видання головою відповідного вищого спеціалізованого суду розпорядження про відновлення роботи місцевого, апеляційного суду у зв'язку із зміною меж району або завершенням антитерористичної операції, здійснюється без урахування положень цього Закону.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 24.04.2015р. № 21-р "Про відновлення роботи господарського суду Донецької області" відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", Указу Президента України від 12.11.2014р. № 868/2014 "Про внесення змін до мережі господарських судів України" та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015р. № 8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області визначено:

1. Відновити роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015р. за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 5.

2. Господарському суду Запорізької області забезпечити розгляд справ (проваджень; за виключенням справ про банкрутство), підсудних господарському суду Донецької області, що надійшли на розгляд господарського суду Запорізької області до 27.04.2015р. на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" та розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р.

Позовна заява ТОВ "Востокспецсервіс" надійшла до господарського суду Запорізької області 10.03.2015р.

Отже, за територіальною підсудністю справа № 908/1521/15-г підлягає розгляду у господарському суді Запорізької області.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані Конституцією України, ст. 526, 538, 625, 629 ЦК України, ст. 20, 193, 232 ГК України, ст. 1, 2, 12, 54 ГПК України.

Ухвалою від 11.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1521/15-г, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 02.04.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалами суду від 02.04.2015р., 27.04.2015р. розгляд справи відкладався на 27.04.2015р. та 21.05.2015р.

Розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Запорізької області Гогулі І.Б. від 21.05.2015 № 01-04/165/15 у зв'язку із особливою категорією справи, а саме знаходження позивача на території проведення АТО в Донецькій області, куди УДППЗ "Укрпошта" призупинено приймання та пересилання поштових відправлень, необхідністю витребування додаткових доказів, а також для дотримання загальних та основоположних засад судочинства, зокрема, змагальності, рівності перед законом і судом, справу № 908/1521/15-г передано на розгляд колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Соловйов В.М., судді Корсун В.Л. та Смірнов О.Г.

Ухвалою від 21.05.2015р. колегією суддів справу прийнято до свого провадження та розгляд справи відкладений на 02.07.2015р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 02.07.2015р. оголошено перерву до 20.07.2015р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 20.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 23 .07.2015р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 20.07.2015р. представник позивача підтримала позов з урахуванням заяви від 15.07.2015р. про зменшення розміру позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 275 456,28 грн. основного боргу та 4 005,55 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначає, що на виконання договору від 28.05.2013р. № ПСН-04981 він поставив ПуАТ "Азовзагальмаш" товар в кількості, асортименті, що зазначені у Специфікаціях до Договору.

Поставка товару здійснюється на умовах пункту 4.1 Договору: СРТ склад Покупця місто Маріуполь, згідно Інкотермс 2000, тобто є обов'язком позивача.

При цьому, позивач повинен надати відповідачу до початку приймання товару оригінали відповідних документів, зокрема: товарно - транспортну накладну, рахунок, видаткову накладну, податкову накладну тощо.

Поставка кожної партії товару супроводжувалась пакетом оригіналів вищевказаних документів, котрі або залишались у відповідача для подальшої передачі уповноваженим особам для підпису та завірення відтиском печатки підприємства, або підписувались відразу відповідачем (уповноваженою особою) та повертались позивачу.

Позивач, зі свого боку, надав під кожну партію товару відповідний перелік документів, але зворотньо не отримав ряд документів, серед яких: довіреності, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

За час обопільної співпраці по Договору, позивач здійснив багато поставок товару на адресу відповідача, серед яких спірні поставки, а саме:

за видатковою накладною № 423 від 23.10.2013р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 34 777,80 грн. За цією накладною відповідач сплатив 28 626,60 грн., отже борг складає 6 151,20 грн.;

за видатковою накладною № 443 від 30.10.2013р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 19 473,60 грн. Оплати за цією накладною не відбувались;

за видатковою накладною № 466 від 22.11.2013р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 78 532,08 грн. Оплати за цією накладною не відбувались;

за видатковою накладною № 492 від 11.12.2013р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 56 867,28 грн. Оплати за цією накладною не відбувались;

за видатковою накладною № 500 від 17.12.2013р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 162,96 грн. Оплати за цією накладною не відбувались;

за видатковою накладною № 11 від 22.01.2014р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 828,00 грн. Оплати за цією накладною не відбувались;

за видатковою накладною № 35 від 12.02.2014р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 108 454,26 грн. Оплати за цією накладною не відбувались;

за видатковою накладною № 115 від 05.06.2014р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 4 986, 90 грн.

Термін поставки товару вказується у пункті 5.1 Договору та складає 10 (десять) днів з моменту отримання позивачем заявки від відповідача.

З огляду на відсутність на дату подання цієї позовної заяви від відповідача будь-яких рекламацій (претензій) щодо кількості, якості, упаковки, маркировки товару та вчасності чи комплектності надання супровідних документів (п.4.2 Договору), позивач вважає свої договірні обов'язки виконаними належним чином та в повному обсязі.

У відповідності до умов пункту 7.1. Розділу 7 "Порядок розрахунків" Договору, оплата повинна здійснюватися в національній валюті України протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Проте відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 275 456,28 грн., яка до теперішнього часу відповідачем не сплачена.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2015р. не з'явився.

В судовому засіданні 02.07.2015р. відповідач, заперечуючи проти позову з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву від 27.04.2015р., зазначив наступне.

28.05.2013р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) був укладений договір № ПСН-04981, згідно якому Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості згідно Специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Строк дії Договору встановлений сторонами з дати укладання до 30.05.2014р. згідно п. 12.1 Договору. Додаткових угод до Договору не підписувалось.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В позовній заяві позивач посилається на те, що загальна сума договору складає 3 490 647,20 грн., проте не надає доказів на підтвердження здійснення поставок за цим Договором на вказану суму.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні № 423 від 23.10.2013, № 443 від 30.10.2013, № 466 від 22.11.2013, № 492 від 11.12.2013, № 500 від 17.12.2013, № 11 від 22.01.2014, № 35 від 12.02.2014, № 115 від 05.06.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 зазначеного Закону).

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, на позивача покладений обов'язок доказування та надання доказів обґрунтованості позовних вимог саме в заявленому розмірі.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Проте, на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості, позивачем не надано до матеріалів справи видаткових накладних № 443 від 30.10.2013р. (19 473,60 грн.), № 500 від 17.12.2013р. (162,96 грн.), № 115 від 05.06.2014р. (4 986,90 грн.).

Крім того, видаткова накладна № 115 від 05.06.2014р. в будь-якому випадку не може відноситися до спірного Договору, адже строк дії договору сплив 30.05.2014р., а спірна накладна датована вже після його закінчення.

Надані позивачем рахунки-фактури № 679 від 30.10.2013р., № 790 від 17.12.2013р., № 188 від 05.06.2014р. не підтверджують саме факту поставки товару.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги в сумі 24 623,46 грн. (основного боргу) та нараховані на цю суму 3 % річних, не підтверджені позивачем належними та допустимими доказами.

Крім того, в позові позивач посилається на часткову оплату товару з боку відповідача на суму 24 475,08 грн. (за видатковою накладною № 423 від 23.10.2013р.).

Проте, за весь період дії Договору (з 28.05.2013р.) відповідачем були здійснені оплати за отриманий товар (з посиланням в платіжних дорученнях на Договір № ПСН-04981) на загальну суму 921 369,66 грн.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що оскільки в призначенні платежу зазначений лише Договір та відсутнє посилання на конкретні видаткові накладні чи рахунки, встановити, що відповідач частково сплатив саме 24 475,08 грн. за видатковою накладною № 423 від 23.10.2013р. не вбачається можливим.

Платіжними дорученнями підтверджено факт оплати відповідачем за отриманий за Договором товар на загальну суму 921 369,66 грн., а не 24 475,08 грн., як вказує позивач.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача та в судовому засіданні 02.07.2015р. представника відповідача, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Між ТОВ "Востокспецсервіс" (Постачальник) та ПуАТ "Азовзагальмаш" (Покупець) укладений договір № ПСН-04981 від 28.05.2013р. за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості згідно специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, постачання Товару здійснюється на умовах СРТ склад Покупця м. Маріуполь згідно "Інкотермс 2000".

Відповідно до п.5.1, 5.2 Договору, поставка партії Товару здійснюється протягом 10 днів з дати надходження заявки Замовника.

За згодою сторін допускається дострокова поставка Товару, а також поставка узгодженими партіями.

Загальна сума договору складає 3 490 647,20 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 698 129,44 грн.

Згідно Додатку № 1 до Договору, в Специфікації сторони визначили найменування Товару, його кількість, ціну на загальну суму 3 490 647,20 грн.

Як встановлено колегією суддів з наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 191 839,04 грн.

Як зазначено у пункті 7.1 Договору, оплата буде здійснюватись в національній валюті України на протязі 30 календарних днів з моменту поставки Товару.

Проте, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за Договором, у зв'язку із чим утворився борг в сумі 270 469, 38 грн. за наступними видатковими накладними:

за видатковою накладною № 423 від 23.10.2013р. на суму 34 777, 80 грн. - частково сплачено 28 626,60 грн., отже борг складає 6 151,20 грн.;

за видатковою накладною № 443 від 30.10.2013р. на суму 19 473, 60 грн.;

за видатковою накладною № 466 від 22.11.2013р. на суму 78 532, 08 грн.;

за видатковою накладною № 492 від 11.12.2013р. на суму 56 867, 28 грн.;

за видатковою накладною № 500 від 17.12.2013р. на суму 162, 96 грн.;

за видатковою накладною № 11 від 22.01.2014р. на суму 828, 00 грн.;

за видатковою накладною № 35 від 12.02.2014р. на суму 108 454, 26 грн.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № ПСН-04981 від 28.05.2013р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку сторони в пункті 7.1 Договору передбачили, що оплата буде здійснюватись на протязі 30 календарних днів з моменту поставки Товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання відповідача зі сплати товару, отриманого за договором № ПСН-04981 від 28.05.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідач не в повній мірі виконав свої грошові зобов'язання за Договором, у зв'язку із чим утворився борг в сумі 270 469, 38 грн. за видатковими накладними № 423 від 23.10.2013р. на суму 34 777, 80 грн. (борг складає 6 151,20 грн.) № 443 від 30.10.2013р. на суму 19 473, 60 грн., № 466 від 22.11.2013р. на суму 78 532, 08 грн., № 492 від 11.12.2013р. на суму 56 867, 28 грн., № 500 від 17.12.2013р. на суму 162, 96 грн., № 11 від 22.01.2014р. на суму 828, 00 грн., № 35 від 12.02.2014р. на суму 108 454, 26 грн., позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 270 469, 38 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів відхиляє вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставку продукції за видатковою накладною № 115 від 05.06.2014р. на суму 4 986, 90 грн.

Частинами 1, 2 статті 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

Видаткова накладна № 115 від 05.06.2014р. на суму 4 986, 90 грн. позивачем суду не надана з посиланням на те, що видаткова накладна та товарно-транспортна накладна на отримання ТМЦ у позивач відповідачем йому на надана.

Натомість, підтверджуючи господарську операцію за цією накладною, позивач посилається на рахунок № 188 від 05.06.2014р.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.07.1999р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рахунок № 188 від 05.06.2014р. не є тим первинним документом, що підтверджує факт господарської операції щодо передачі Товару від позивача відповідачу.

Не свідчить про поставку партії товару за відсутньою видатковою накладною № 115 від 05.06.2014р. довіреність № 1003 від 05.06.2014р. на ім'я Куцевляк Ірини Миколаївни, оскільки ця довіреність лише виписана на отримання ТМЦ, а не свідчить про їх фактичне отримання відповідачем.

За таких обставин колегія суддів відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 4 986, 90 грн. суми основного боргу.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що строк дії Договору встановлений сторонами з дати укладання до 30.05.2014р. і згідно п. 12.1 Договору. Додаткових угод до Договору не підписувалось, спростовується Додатковою угодою № 1 від 30.05.2014р. до договору № ПСН-04981 від 28.05.2013р., згідно якої строк дії договору продовжений до 31.12.2014р.

Також колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що позивачем надано суду до матеріалів справи видаткові накладні № 443 від 30.10.2013р. на суму 19 473,60 грн. та № 500 від 17.12.2013р. на суму 162,96 грн., які підтверджують факт здійснення поставки вказаного в них товару на адресу відповідача.

Твердження відповідача про те, що ним сплачено за отриманий за Договором товар на загальну суму 921 369,66 грн., а оскільки в призначенні платежу зазначений лише Договір та відсутнє посилання на конкретні видаткові накладні чи рахунки, встановити, що відповідач частково сплатив саме за видатковою накладною № 423 від 23.10.2013р. не вбачається можливим, спростовується матеріалами справи.

Цей висновок суду підтверджується наданими 15.07.2015р. позивачем копіями всіх первинних документів, оформлених за весь період часу здійснення господарсько-фінансової діяльності позивача та відповідача за Договором, письмовими поясненнями позивача від 15.07.2015р. з аналізом у вигляді таблиці черговості зарахування сплачених коштів за кожну партію товару за кожною видатковою накладною, платіжними документами, наданими самим відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором № ПСН-04981 від 28.05.2013р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем у письмових поясненнях від 15.07.2015р. № 15/07-1, господарський суд, не виходячи за межі строків визначених позивачем, вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 6 151,20 грн. за період з 23.11.2013р. по 21.05.2014р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 91, 00 грн.;

від суми боргу 19 473, 60 грн. за період з 30.11.2013р. по 28.05.2014р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 288,10 грн.;

від суми боргу 78 532, 08 грн. за період з 24.12.2013р. по 21.06.2014р. (180 днів прострочки) 3% річних складає 1 161, 84 грн.;

від суми боргу 56 867, 28 грн. за період з 11.01.2014р. по 09.07.2014р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 2, 41 грн.;

від суми боргу 828,00 грн. за період з 22.02.2014р. по 20.08.2014р.(180 днів прострочки) 3 % річних складає 12, 25 грн.;

від суми боргу 108 454, 26 грн. за період з 15.03.2014р. по 10.09.2014р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 1 604, 53 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 4 001,45 грн. - 3 % річних. В частині стягнення 3 % річних в розмірі 4, 10 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 279 461,83 грн. в частині 4 991,00 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 274 470,83 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 1,79 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 5 489,19 грн. судового збору (98,21 % від належних до сплати 5 589,24 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код 13504334, електронна пошта - vostokspezservis@rambler.ru) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокспецсервіс" (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, пр-т. Маяковського, 2А, кв. 45; адреса для листування: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Катеринича, 17, кв. 59, ідентифікаційний код 34849703) 270 469 (двісті сімдесят тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 38 коп. основного боргу, 4 001 (чотири тисячі одну) грн. 45 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 5 489 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 19 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 4 986 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 90 коп. основного боргу та в частині стягнення 4 (чотири) грн. 10 коп. - 3 % річних в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення виготовлено 23.07.2015р.

Головуючий суддя Соловйов В.М.

судді Корсун В.Л.

Смірнов О.Г.