Постанова

від 21.10.2015 по справі 908/1521/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.10.2015 справа №908/1521/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі за участю представників сторін від позивача: від відповідача: Агапова О.Л. Сгара Е.В., Склярук О.І. Дьома К.Г. не з'явився не з'явився розглянувши апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь,Донецька область на рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2015р. у справі за позовом до про 908/1521/15-г (судді Соловйов В.М.,Корсун В.Л.,Смірнов О.Г) Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокспецсервіс», м.Донецьк Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь,Донецька область стягнення 279 461,83 грн ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Востокспецсервіс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПАТ "Азовзагальмаш" про стягнення заборгованості за договором № ПСН-04981 від 28.05.2013р. у розмірі 283 674, 77 грн.

15.07.2015р. позивачем уточненні позовні вимоги, відповідно до яких ТОВ «Востокспецсервіс» просило суд стягнути з відповідача на його користь: 275 456,28 грн. основного боргу та 4 005,55 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 року у справі №908/1521/15-г позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокспецсервіс" 270 469 (двісті сімдесят тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 38 коп. основного боргу, 4 001 (чотири тисячі одну) грн. 45 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 5 489 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 4 986 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 90 коп. основного боргу та в частині стягнення 4 (чотири) грн. 10 коп. - 3 % річних відмовлено.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати у встановлені договором строки. Позовні вимоги щодо стягнення боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних, перевірені та задоволені частково, оскільки позивачем не надана до суду видаткова накладна №115 від 05.06.2014р.

Відповідачем у справі подана апеляційна скарга у якій заявник просить «скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 року по справі №№908/1521/15-г в частині стягнення з ПАТ «Азовзагальмаш» на користь ТОВ «Востокспецсервіс» 97,98 грн. 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення,яким у задоволені позовних вимог ТОВ «Востокспецсервіс» відмовити. Стягнути з ТОВ «Востокспецсервіс» на користь ПАТ «Азовзагальмаш» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.».

Спірною є сума 3% річних у розмірі - 97,98 грн.

В обґрунтування скарги відповідач у справі посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, чим були порушені вимоги ст. 598, 599 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, відповідач вказує на те, що до розрахунку 3% річних, проведеним господарським судом не виходячи за межі строків визначених позивачем , дні фактичної сплати (28.11.2013, 29.11.2013, 04.12.2013, 06.12.2013, 09.12.2013, 11.12.2013, 13.12.2013, 24.12.2013, 11.03.2014, 31.03.2014, 08.04.2014, 02.06.2014), в порушення ст. 598, 599 ЦК України та п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013, були включені в період часу,за який здійснюється стягнення 3% річних. З відповідача було стягнуто 3% річних в сумі 4001,45 грн., тоді як з урахуванням положень ст. 598, 599 ЦК України та п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 за цими видатковими накладними підлягало до стягнення 3% річних в розмірі 3903,47 грн.

Розпорядженням від 31.08.2015 року №04-08/476/15 у зв'язку з находженням у відпустці визначеного за результатами автоматичного розподілу справи №908/1521/15-г судді Мартюхіної Н.О. на підставі ч.5 ст.26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.10.1, 17 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, затверджених рішенням загальних зборів суддів від 23.06.2015р, змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А, Кододова О.В.

Розпорядженням від 20.10.2015 року №04-08/836/15 у зв'язку з находженням у відпустці судді Кододової О.В. та відрядженням судді Малашкевича С.А. на підставі ч.5 ст.26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.10.1, 17 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, затверджених рішенням загальних зборів суддів від 23.06.2015р, змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Сгара Е.В., Склярук О.І.

Сторони у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду 21.10.2015р. не з"явились.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи Донецький апеляційний господарський суд встановив.

Між ТОВ "Востокспецсервіс" (Постачальник) та ПАТ "Азовзагальмаш" (Покупець) укладений договір № ПСН-04981 від 28.05.2013р. за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості згідно специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, постачання Товару здійснюється на умовах СРТ склад Покупця м. Маріуполь згідно правил «Інкотермс 2000»..

Відповідно до п.5.1, 5.2 Договору, поставка партії Товару здійснюється протягом 10 днів з дати надходження заявки Замовника.

За згодою сторін допускається дострокова поставка Товару, а також поставка узгодженими партіями.

Загальна сума договору складає 3 490 647,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 698 129,44 грн.

Згідно Додатку № 1 до Договору, в Специфікації сторони визначили найменування Товару, його кількість, ціну на загальну суму 3 490 647,20 грн.

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 191 839,04 грн.

Як зазначено у пункті 7.1 Договору, оплата буде здійснюватись в національній валюті України на протязі 30 календарних днів з моменту поставки Товару.

Проте, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за Договором, у зв'язку із чим утворився борг в сумі 270 469, 38 грн. за наступними видатковими накладними:

за видатковою накладною № 423 від 23.10.2013р. на суму 34 777, 80 грн. - частково сплачено 28 626,60 грн., отже борг складає 6 151,20 грн.;

за видатковою накладною № 443 від 30.10.2013р. на суму 19 473, 60 грн.;

за видатковою накладною № 466 від 22.11.2013р. на суму 78 532, 08 грн.;

за видатковою накладною № 492 від 11.12.2013р. на суму 56 867, 28 грн.;

за видатковою накладною № 500 від 17.12.2013р. на суму 162, 96 грн.;

за видатковою накладною № 11 від 22.01.2014р. на суму 828, 00 грн.;

за видатковою накладною № 35 від 12.02.2014р. на суму 108 454, 26 грн.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені ст.174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст.175 ГК.

Частинами 1-3 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № ПСН-04981 від 28.05.2013р.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст.692 ЦК, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку сторони в пункті 7.1 Договору передбачили, що оплата буде здійснюватись на протязі 30 календарних днів з моменту поставки Товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання відповідача зі сплати товару, отриманого за договором № ПСН-04981 від 28.05.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідач не в повній мірі виконав свої грошові зобов'язання за Договором, у зв'язку із чим утворився борг в сумі 270 469, 38 грн. за видатковими накладними № 423 від 23.10.2013р. на суму 34 777, 80 грн. (борг складає 6 151,20 грн.) № 443 від 30.10.2013р. на суму 19 473, 60 грн., № 466 від 22.11.2013р. на суму 78 532, 08 грн., № 492 від 11.12.2013р. на суму 56 867, 28 грн., № 500 від 17.12.2013р. на суму 162, 96 грн., № 11 від 22.01.2014р. на суму 828, 00 грн., № 35 від 12.02.2014р. на суму 108 454, 26 грн., позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 270 469, 38 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Так, суд першої інстанції відхилив вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставку продукції за видатковою накладною № 115 від 05.06.2014р. на суму 4 986, 90 грн.

Судом зазначено, що частинами 1, 2 ст.4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.36 ГПК).

Видаткова накладна № 115 від 05.06.2014р. на суму 4 986, 90 грн. позивачем суду не надана з посиланням на те, що видаткова накладна та товарно-транспортна накладна на отримання ТМЦ у позивач відповідачем йому надана не була.

Натомість, підтверджуючи господарську операцію за цією накладною, позивач посилається на рахунок №188 від 05.06.2014р.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рахунок №188 від 05.06.2014р. не є тим первинним документом, що підтверджує факт господарської операції щодо передачі Товару від позивача відповідачу.

Не свідчить про поставку партії товару за відсутньою видатковою накладною №115 від 05.06.2014р. довіреність № 1003 від 05.06.2014р. на ім'я Куцевляк Ірини Миколаївни, оскільки ця довіреність лише виписана на отримання ТМЦ, а не свідчить про їх фактичне отримання відповідачем.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 4 986, 90 грн. суми основного боргу.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що строк дії Договору встановлений сторонами з дати укладання до 30.05.2014р. і згідно п. 12.1 Договору. Додаткових угод до Договору не підписувалось, спростовується Додатковою угодою № 1 від 30.05.2014р. до договору № ПСН-04981 від 28.05.2013р., згідно якої строк дії договору продовжений до 31.12.2014р.

Також, суд звернув увагу відповідача на те, що позивачем надано суду до матеріалів справи видаткові накладні № 443 від 30.10.2013р. на суму 19 473,60 грн. та № 500 від 17.12.2013р. на суму 162,96 грн., які підтверджують факт здійснення поставки вказаного в них товару на адресу відповідача.

Твердження відповідача про те, що ним сплачено за отриманий за Договором товар на загальну суму 921 369,66 грн., а оскільки в призначенні платежу зазначений лише Договір та відсутнє посилання на конкретні видаткові накладні чи рахунки, встановити, що відповідач частково сплатив саме за видатковою накладною № 423 від 23.10.2013р. не вбачається можливим, спростовується матеріалами справи.

Цей висновок суду підтверджується наданими 15.07.2015р. позивачем копіями всіх первинних документів, оформлених за весь період часу здійснення господарсько-фінансової діяльності позивача та відповідача за Договором, письмовими поясненнями позивача від 15.07.2015р. з аналізом у вигляді таблиці черговості зарахування сплачених коштів за кожну партію товару за кожною видатковою накладною, платіжними документами, наданими самим відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором № ПСН-04981 від 28.05.2013р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних Донецький апеляційний господарський суд вважає вірним наступний розрахунок (в розрахунку суду першої інстанції, вказаному у мотивувальній частині рішення, допущені технічні помилки (описки), які не призвели до прийняття незаконного рішення):

від суми боргу 6 151,20 грн. за період з 23.11.2013р. по 21.05.2014р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 91, 00 грн.;

від суми боргу 19 473, 60 грн. за період з 30.11.2013р. по 28.05.2014р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 288,10 грн.;

від суми боргу 78 532, 08 грн. за період з 24.12.2013р. по 21.06.2014р. (180 днів прострочки) 3% річних складає 1 161, 84 грн.;

від суми боргу 56 867, 28 грн. за період з 11.01.2014р. по 09.07.2014р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 841,32 грн.;

від суми боргу 162,96 грн. за період з 17.01.2014р. по 15.07.2014р.(180 днів прострочки) 3 % річних складає грн. 2,41 грн.;

від суми боргу 828,00 грн. за період з 22.02.2014р. по 20.08.2014р.(180 днів прострочки) 3 % річних складає 12, 25 грн.;

від суми боргу 108 454, 26 грн. за період з 15.03.2014р. по 10.09.2014р. (180 днів прострочки) 3 % річних складає 1 604, 53 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 4 001,45 грн. - 3 % річних. В частині стягнення 3 % річних в розмірі 4, 10 грн. в задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, підстав для задоволення скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Запорізької області у справі судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного,керуючись ст. 33,34,99,101-103,105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 року у справі №908/1521/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя : О.Л.Агапов

Судді: Е.В.Сгара

О.І.Склярук

Надруковано 5 прим

1-позивачу

1-відповідачу

1 -у справу

1-ДАГС

1-ГСЗО