Рішення

від 21.07.2015 по справі 910/14949/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/14949/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТ БУД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"

про стягнення 233 421,37 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Кисельов В.М.(дов. від 05.01.2015)

Від відповідача: Медецький М.Л.(дов. від 14.07.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 077911 від 08.04.2011 у розмірі 233 421,37 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2015 порушено провадження у справі №910/14949/15 та призначено до розгляду на 30.06.2015.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 30.06.2015 прибув представник позивача, дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 14.07.2015.

14.07.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 21.07.2015 для подання додаткових доказів по справі.

Представник позивача з'явився в судове засідання 21.07.2015, надав пояснення по суті справи та подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача:

- 163 240,65 грн. - заборгованість по договору поставки №077911 від 08.04.2011;

- 67 745,94 грн. - інфляційні збитки, нараховані у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання;

- 2 434,78 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Суд прийняв дану заяву.

Уточнені позовні вимоги позивач підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача також прибув в судове засідання та дав пояснення по справі, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, обґрунтовуючи це тим, що він не є належним відповідачем у даній справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2011 між ТОВ «ТОТ БУД» (далі - позивач) та ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» був укладений договір поставки №077911 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» товар, а ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» зобов'язалось прийняти та оплатити поставлений позивачем товар у відповідності до умов договору.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 24.03.2015 до договору, у зв'язку із заміною сторони у зобов'язанні всі договірні зобов'язання ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» перешли до ТОВ «ТД «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» (далі - відповідач), у тому числі зобов'язання щодо розрахунків за товар, який відповідно до умов договору був поставлений позивачем до ТОВ «Практікер Україна».

Однак, представник відповідача заявив про те, що ТОВ "ТД "Практікер Україна" не є належним відповідачем у справі, а відповідачем є ТОВ "Практікер Україна", обґрунтовуючи це умовами додаткової угоди №1 до договору.

Також представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача ТОВ "Схід Відбудова".

Проте суд вважає зазначені твердження відповідача безпідставними, у зв'язку з таким:

Як вже зазначалось, з 24.03.2015 відбулась заміна сторони в зобов'язанні, а саме замість ТОВ "Практікер Україна" Новим покупцем по договору стало ТОВ "Торговий дім "Практікер Україна".

Так, відповідно до умов п.1 Додаткової угоди №1 до договору з метою врегулювання відносин, що склались, сторони домовились про заміну однієї зі сторін в зобов'язанні по договору, в результаті чого всі права та обов'язки, якщо інше не передбачено додатковою угодою, переходять від ТОВ "Практікер Україна" до Нового покупця по договору, яким є ТОВ "ТД "Практікер Україна" (відповідач).

Відповідно до умов п.5 Додаткової угоди №1, сплата зобов'язань ТОВ "Практікер Україна", які виникли за договором, в якому відбувається заміна сторони, з моменту укладання цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється ТОВ "Практікер Україна" до їх повного виконання. При цьому Новий покупець (відповідач - ТОВ "ТД "Практікер Україна") поручається за виконання ТОВ "Практікер Україна" визначених зобов'язань.

З 25.03.2015 ТОВ "Практікер Україна" змінило своє найменування на ТОВ "Схід відбудова", а у квітні 2015 року змінило свою адресу - замість: 02660, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 8-Б, 2-й поверх стала нова адреса: 87547, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. 50 років СРСР, буд. 61.

Але, як зазначив позивач, про зміну найменування та про зміну адреси ТОВ "Практікер Україна" його не повідомило, зате під час підписання додаткової угоди №1 позивачу було повідомлено про те, що правонаступником ТОВ "Практікер Україна" стало ТОВ "ТД "Практікер Україна", якому передано всю торгівельну мережу, до якого переведено працівників, передані залишки товару та всю бухгалтерську документацію, а тому подальші розрахунки по договору буде здійснювати ТОВ "ТД "Практікер Україна".

Зазначені обставини підтверджуються також і тим, що ТОВ "Практікер Україна" та ТОВ "ТД "Практікер Україна" на той час фактично знаходились за однією адресою, а саме: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 3 поверх, про що вказано у додатковій угоді №1 у розділі "Реквізити".

Як свідчать матеріали справи, останній розрахунок ТОВ "Практікер україна" здійснило 10.03.2015, сплативши 20 000,00 грн., після чого заборгованість за поставлений по Договору Товар склала 170 062,90 грн. - саме на цю суму на адресу відповідача (Нового покупця - ТОВ "ТД "Практікер Україна") було надіслано вимогу про оплату №19 від 05.05.2015 (завірена копія вимоги в матеріалах справи), а також два примірники акту звірки взаєморозрахунків, підписаних з боку позивача.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, акт звірки не підписав, але починаючи з 06.05.2015 почав сплачувати заборгованість незначними платежами, перелік яких наявний в матеріалах справи, сплативши позивачу в період з 06.05.2015 по 22.06.2015 грошові кошти на загальну суму 6 822,25 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, завірені копії яких є в матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що відповідачу (ТОВ "ТД "Практікер Україна") відомо про існування заборгованості по договору, яку він після заміни сторони у зобов'язанні і прийняття на себе обов'язків ТОВ "Практікер україна" почав сплачувати, тобто фактично визнав умови договору і додаткової угоди №1 і своїми діями підтвердив прийняття обов'язків покупця по договору.

Таким чином, ТОВ "ТД "Практікер Україна" є належним відповідачем у справі.

Що стосується взаємовідносин між ТОВ "Практікер Україна" та ТОВ "ТД "Практікер Україна", то п. 5 додаткової угоди №1 визначено, що вони несуть солідарну відповідальність за виконання договірних зобов'язань, а їх взаємовідносини з цього питання регулюються окремою угодою між ними.

Отже, на виконання умов договору, протягом його дії в період з 01.06.2011 по 11.11.2014 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 1 790 691,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме № 44 від 21.01.2013 на суму 4 367,57 грн., № 45 від 21.01.2013 на суму 3 295,32 грн., № 46 від 21.01.2013 на суму 5 605,32 грн. та іншими.

Відповідач частково розрахувався, здійснив зарахування та повернув поставлений товар на загальну суму 1 626 258,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 08.01.2013 про перерахування 21 227,51 грн., від 14.02.2013 про перерахування 23 470,49 грн. та іншими; заяви про зарахування зустрічних вимог або акту прийомки-передачі № 1 від 08.01.2013 на суму 3 275,41 грн., заяви про зарахування зустрічних вимог або акту прийомки-передачі № 1057 від 14.02.2013 на суму 2 089,69 грн. та іншими; накладною на повернення товару № 7000018759 від 03.04.2013 на суму 388,08 грн., накладною на повернення товару № 7000019768 від 16.04.2013 на суму 281,76 грн. та іншими.

Станом на 31.05.2015 заборгованість відповідача перед позивачем складала 164 432,40 грн.:

1 790 691,10 - 1 626 258,70 = 164 432,40 грн.

Крім того, за період з 03.06.2015 по 22.06.2015 відповідач частково погасив заборгованість перед відповідачем на суму 1 191,75 грн.

Отже, основна заборгованість відповідача з урахуванням цих оплат становить:

164 432,40 грн. - 1 191,75 грн. = 163 240,65 грн.

Сума основного боргу також підтверджується підписаним позивачем і відповідачем актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 по 25.12.2014 (завірена копія Акту звірки в матеріалах справи), за вирахуванням сум платежів та зарахувань, здійснених Відповідачем після 25.12.2014.

Так, згідно зазначеного Акту звірки, станом на 25.12.2014 заборгованість відповідача перед позивачем складала 222 246,30 грн.

Отже, борг відповідача за поставлену продукцію станом на 30.06.2015(дата уточнення позовних вимог) становив 163 240,65 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 163 240,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2434,78 грн. та інфляційні збитки в сумі 67 745,94 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача 3% річних становлять 2434,78 грн., а інфляційні збитки - 67 745,94 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТ БУД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5, оф. 7, код ЄДРПОУ 39320208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТ БУД" (40022, м. Суми, вул. 1-ша Залізнична, буд. 1/2, код ЄДРПОУ 35742560) основний борг в сумі 163 240 (сто шістдесят три тисячі двісті сорок) грн. 65 коп., 3% річних в сумі 2434(дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 78 коп., інфляційні збитки в сумі 67 745(шістдесят сім тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 94 коп. та судовий збір в розмірі 4 668 (чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 43 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення -24.07.2015