Рішення

від 20.07.2015 по справі 925/971/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа № 925/971/15

За позовом приватного підприємства «Мале підприємство «Дана»

до Черкаської міської ради

про визнання угоди недійсною

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Волна С.В.

Представники сторін:

від позивача: Науменко М.С. за довіреністю від 22.06.2015;

від відповідача: Луговський О.С. за довіреністю від 05.01.2015.

Приватне підприємство «Мале підприємство «Дана» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про визнання недійсною укладеної між приватним підприємством «Мале підприємство «Дана» та Черкаською міською радою угоди про справляння плати за користування частиною при будинкової території від 03 лютого 2006 року.

В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність спірної угоди вимогам чинного законодавства, яке на момент укладення цієї угоди не передбачало такого виду землекористування як користування прибудинковою територією за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в користування і такої плати за землю як плата за користування прибудинковою територією.

Ухвалою від 08.06.2015 господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву приватного підприємства «Мале підприємство «Дана» до розгляду, порушив провадження у цій справі і призначив її розгляд у судовому засіданні на 9 годину 30 хвилин 23.06.2015 у приміщенні господарського суду Черкаської області.

Ухвалами від 23.06.2015 та від 07.07.2015 господарський суд Черкаської області відкладав розгляд справи відповідно на 10 годину 07.07.2015 і на 9 годину 20.07.2015.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши при цьому у відзиві на позов на сплив трирічної позовної давності за вимогою позивача про визнання спірної угоди недійсною, на обов'язковість для виконання рішень Черкаської міської ради і її виконавчого комітету, на підставі яких укладалася спірна угода, на передбачене ст. 6 Цивільного кодексу України право на укладення договорів, які не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства, на зарахування плати за користування прибудинковою територією до бюджету як орендної плати за землю і неможливість встановлення відповідачем нового, не передбаченого законом платежу до бюджету.

13 липня 2015 року позивач звернувся до господарського суду із письмовою заявою від 09.07.2015 про зміну предмету позову, у якій фактично просив змінити одночасно предмет позову - визнання угоди недійсною на стягнення коштів у сумі 40692 грн. 19 коп. і підставу позову - невідповідність спірної угоди вимогам законодавства на нечинність (закінчення строку дії) спірної угоди після 01.03.2009 і безпідставне набуття відповідачем коштів за рахунок позивача.

Частина 4 ст. ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає право позивача до початку розгляду судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки позивач в порушення вимог ч. 4 ст. ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся із письмовою заявою від 09.07.2015 до господарського суду після початку розгляду останнім справи по суті і просив у ній одночасно змінити як предмет так і підставу позову, то господарський суд відмовив у задоволенні вказаної заяви позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.07.2015р. за участю представників обох сторін, представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав, а представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у позові.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2006 року Черкаська міська рада як землевласник і приватне підприємство «Мале підприємство «Дана» як землекористувач уклали між собою угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території (далі - угода від 03.02.2006).

22 лютого 2006 року угода від 03.02.2006 була зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради.

У п. 1.1 угоди від 03.02.2006 визначений її об'єкт як частина прибудинкової території по вул. Леніна, 2 у м. Черкаси, яку використовує землекористувач шляхом розташування на ній свого магазину продовольчих товарів - добудови до житлового будинку.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.3 угоди від 03.02.2006 остання укладена на строк до 01.03.2009 і набирає чинності з дати її реєстрації в книзі реєстрації угод про справляння плати за користування частиною прибудинкової території. У разі, якщо землекористувач продовжує використовувати частину прибудинкової території після закінчення строку дії цієї угоди, то за відсутності письмових заперечень землевласника протягом одного місяця після закінчення строку дії угоди, ця угода вважається продовженою на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені угодою.

Пунктом 3.1 угоди від 03.02.2006 її сторони встановили, що за користування частиною прибудинкової території, землекористувач сплачує плату у грошовій формі у розмірі, визначеному згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 №793.

У п. 3.2 угоди від 03.02.2006 сторони визначили, що з 01.01.2006 по 31.12.2006, але не пізніше вводу об'єкта в експлуатацію щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території на період проведення будівельних робіт складає 69 грн. 07 коп. З 01.07.2007 щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 345 грн. 34 коп. та вноситься землекористувачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.3 угоди від 03.02.2006 встановлено , що на будь-яку суму плати за користування частиною прибудинкової території, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виникнення боргу за кожний календарний день прострочення.

05 червня 2007 року Черкаська міська рада і приватне підприємство «Мале підприємство «Дана» уклали між собою угоду про внесення змін до угоди від 03.02.2006. Згідно з цими змінами сторони у п. 3.2 угоди від 03.02.2006 передбачили, що щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає: на період проведення реконструкції, але не пізніше вводу об'єкта в експлуатацію з 01.01.2006 по 31.12.2007 - 71 грн. 48 коп., а з 01.01.2008 - 357 грн. 42 коп.

05 червня 2007 року угода від 05.06.2007 про внесення змін зміни до угоди від 03.02.2006 була зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Оцінивши угоду від 03.02.2006, господарський суд Черкаської області дійшов висновку, що ця угода на день її укладення не відповідала вимогам законодавства з огляду на таке.

З пункту 1.1 угоди від 03.02.2006 вбачається, що вона була укладена між сторонами у зв'язку з розташуванням магазину продовольчих позивача у вигляді добудови до житлового будинку №2 по вул. Леніна у м. Черкасах.

За змістом угоди від 03.02.2006 частина прибудинкової території, за користування якої позивач має сплачувати відповідну плату, фактично є частиною земельної ділянки комунальної власності, що примикає до будинку №2 по вулиці Леніна у м. Черкасах, до якого прибудований магазин позивача.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

На день укладення угоди від 03.02.2006 питання плати за землю регулювалося Законом України «Про плату за землю», статті 2, 4, 5 якого передбачали такі норми:

Стаття 2. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 4. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Рішень про передачу позивачу у власність чи у користування земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Леніна, буд. 2, м. Черкаси, Черкаська міська рада не приймала і такої земельної ділянки у власність чи у користування позивачу не передавала.

Відтак позивач на день укладення спірної угоди від 03.02.2006 не був власником, постійним користувачем чи орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Леніна, 2, м. Черкаси, тому він не зобов'язаний був сплачувати земельний податок чи орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають чинному законодавству.

Встановлення угодою від 03.02.2006 та згадуваним у цій угоді рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території» обов'язкового платежу за земельну ділянку у вигляді плати за користування прибудинковою територією без передачі у власність чи у користування позивачу земельної ділянки суперечить Земельному кодексу України та Закону України «Про плату за землю».

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності такого правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, невідповідність угоди від 03.02.2006 вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про плату за землю» є підставою для визнання цієї угоди на підставі ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України недійсною.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування господарським судом до позовної вимоги позивача трирічного строку позовної давності.

Укладаючи спірну угоду від 03.02.2006, позивач міг і повинен був знати про її невідповідність вимогам законодавства і відповідно про порушення нею свої прав.

Отже, у даному випадку перебіг строку позовної давності за вимогою про визнання угоди від 03.02.2006 недійсною почався 03.02.2006.

Відтак станом на 05.06.2015 - день подання позивачем позову встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності сплив.

Позивач причини пропущення ним строку позовної давності не назвав, тому господарський суд вважає, що у даному випадку причини пропущення строку позовної давності за заявленими у позові вимогами не є поважними.

За таких обставин відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Сплачений позивачем за платіжним дорученням від 03.06.2015 №59 за подання позовної заяви судовий збір у сумі 1218 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача.

Сплачений позивачем за платіжним дорученням від 09.07.2015 №74 судовий збір у сумі 609 грн. є зайво сплаченим судовим збором, який відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повернути приватному підприємству «Мале підприємство «Дана» (вул. Хрещатик, 196, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 14190487) із держаного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору, сплаченого ним за платіжним дорученням від 09.07.2015 №74.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 24.07.2015.

СУДДЯ М.В. Дорошенко