Постанова

від 21.07.2015 по справі 910/9216/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа№ 910/9216/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Бившев С.В., довіреність №9 від 22.01.2014р.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду міста Києва від 08 червня 2015р.

у справі №910/9216/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто»

до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 257 117,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юніком Авто» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 257 117,16 грн. (а.с.6-11).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08 червня 2015 року по справі №910/9216/15 позовні вимоги задоволено частково (а.с.68-73).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі №910/9216/15 від 08 червня 2015 року та постановити нове рішення, відповідно до якого зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача та розстрочити виконання рішення.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2015 року апеляційну скаргу ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2015 року передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Чорногуза М.Г., суддів Рудченко С.Г., Агрикова О.В.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. від 08 липня 2015року у зв'язку з знаходженням судді Рудченко С.Г. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги по справі №910/9216/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року апеляційну скаргу по справі №910/9216/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В., справу призначено до розгляду на 21 липня 2015 року.

Представник ТОВ «Юніком Авто» в судовому засіданні 21 липня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва по справі №910/9216/15 від 08 червня 2015 року без змін.

Представник ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» в судове засідання 21 липня 2015 року не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи, витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Враховуючи належне повідомлення ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представника ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України».

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

13.01.2014 р. між ТОВ «Юніком Авто» та ДП «Нафтогазобслуговування» «НАК «Нафтогаз України» укладено договір «Про надання послуг» №0002 (а.с.11-15).

Відповідно п.1.1. Договору: «Виконавець зобов'язується у відповідності до умов даного Договору надати послуги з технічного обслуговування та ремонтування ДТЗ Замовника, зазначених у Переліку автотранспортних засобів, що є додатком №1 до Договору, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі Послуги. Код послуг згідно ДК 016:2010 - 45.20.1».

Ціна (загальна вартість) Договору становить 1 995 368,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 332 561, 33 грн. (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 4.1., 4.2 Договору: «Розрахунки між Сторонами проводяться шляхом перерахування Замовником грошових коштів в сумі підписаних Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг на рахунок Виконавця, визначений у Договорі, не пізніше 120 (ста двадцяти) банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата послуг здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі на підставі виставленого Виконавцем рахунку-фактури згідно відповідного акту приймання-передачі наданих послуг».

Пункти 12.1 та 12.3 Договору передбачають: «Цей Договір набирає чинності з дати підписання Договору уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє до 31.12.2014р. Закінчення строку дії або розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які виникли під час дії договору».

31.12.2014р. між ТОВ «Юніком Авто» та ДП «Нафтогазобслуговування» «НАК «Нафтогаз України» укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг №0002 від 31.12.2014р. про продовження терміну дії договору до 31.03.2015р. та визначено вартість послуг відповідно до умов договору з 01.01.2015р., в сумі, що не перевищить 20% вартості послуг, визначеної у Договорі, і становить 399070, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 66511, 67 грн.(а.с.16).

ТОВ «Юніком Авто» виконало свої зобов'язання по Договору, здійснивши ремонт автомобілів на суму 205 677,87 грн., що підтверджується нарядом-замовлення №ЮА-0130 від 29.01.2014р. (а.с.32), №ЮА-0132 від 29.01.2014р. (а.с.25), №ЮА-0894 від 30.06.2014р. (а.с.21-22), №ЮА-1364 від 30.09.2014р. (а.с.19), які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також податковими накладними та виставленими рахунками-фактури №ЮА-0132 від 29.01.2014р. на суму 35 222, 00 грн.(а.с.25), №ЮА-0130 від 29.01.2014р. на суму 19 818,05 грн.(а.с.26), №ЮА-1364 від 30.09.2014р. на суму 34 787,12грн.(а.с.18), №ЮА-0894 від 30.06.2014р. на суму 115 850,70грн.(а.с.21-22).

ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» не надав суду доказів виконання даних зобов'язань по Договору на суму 205 677,87 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України: «За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором».

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає: «Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України: «Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом».

Колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг №0002 від 13.01.2014р., а тому позовні вимоги про стягнення 205 677,87грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

ТОВ «Юніком Авто» у позовній заяві просить стягнути з відповідача 24 367,69 грн. - пені, 25267,03 грн. - індексу інфляції та 1 804,57 грн. - 3% річних.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 9.6. Договору визначено: «В разі несвоєчасного виконання зобов'язань з оплати за цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю (на його письмову вимогу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період несвоєчасного виконання зазначеного зобов'язання, за кожен день такого несвоєчасного виконання від суми простроченого платежу».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія судді погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, згідно якого обґрунтованою є сума пені у розмірі 23 592, 61 грн., 3 % річних у сумі 1 760,73 грн. та індексу інфляції у розмірі 25 267,03 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача та розстрочити виконання рішення (а.с.63-64).

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до п. 3.17.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність грошових коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі №3-28гс12.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України : «Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.»

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку відмови у клопотанні про зменшення розміру неустойки, оскільки воно є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище станом на день розгляду спору, а також зважаючи на те, що відповідачем не наведено суду обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що надані сторонами докази та пояснення є необґрунтованими та документально не підтверджені, тому у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду суд також відмовляє.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 08 червня 2015 р. у справі №910/9216/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 08 червня 2015 р. у справі № 910/9216/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 08 червня 2015 р. у справі №910/9216/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2015 р. у справі № 910/9216/15 залишити без змін.

3.Справу №910/9216/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова