Рішення

від 16.07.2014 по справі 317/4045/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/4045/14-ц

пр. №/п 2/317/146/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» липня 2015 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.,

при секретарі Балковій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Світточ», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Світточ», про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі, який під час розгляду було уточнено, в якому зазначила, що вона на підставі державного акту на землю є власником земельної ділянки площею 6,5402га кадастровий 2322187200:01:001:0022, розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області. 24 березня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, строком на десять років, зареєстрований відповідно до вимог законодавства у ЗРФ "Центр ДЗК" 11.02.2010 року. Відповідно до договору, земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції; цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Пунктом 9 договору оренди, укладеного між сторонами, розмір орендної плати в грошовому виразі визначено у грошовому вигляді в розмірі 1980 грн., або в натуральному вигляді: зерно очищене - 2 000кг., насіння соняшника - 100 кг., солома (2ПТС-4) - безкоштовно, тракторні послуги для обробітку присадибної ділянки до 0,5 га безкоштовно, допомога на ритуальні послуги 300 грн. При цьому річна орендна плата не є меншою ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно до додаткової угоди, укладеної між позивачем та ПП "Світточ" 30.10.2011 року до Договору оренди від 25.09.2008 року, укладеного між позивачем та ПП "Світточ", за оренду земельного паю "Орендар" проводить розрахунок з "Орендодавцем" у грошовому вигляді, або в натуральному вигляді: зерно очищене - 3000 кг., насіння соняшнику - 100 кг., солома - безкоштовно; тракторні послуги - безкоштовно, допомога на ритуальні послуги - 500 грн. Згідно з п. 11 Договору орендна плата вноситься у грошовому або у натуральному вигляді у такі строки: у випадку внесення плати в грошовій формі - один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця; у випадку внесення плати в натуральній формі - до 20 числа останнього у звітному році місяця.

Однак, в порушення вимог договору за 2012-2013 роки відповідач повністю не виконав свої зобов'язання щодо виплати позивачеві орендної плати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати за 2012-2013 р.р. в розмірі 22 034,11 грн., з яких 9 268,40 грн. - основна заборгованість, 11 629,94 грн. - пеня, та 1 135,77 грн. - розмір інфляційних витрат.

Також позивач послався на те, що земельна ділянка, передана відповідачеві в оренду позивачем не використовується за цільовим призначенням, є занедбаною та не обробляється, за час користування земельною ділянкою показники землі знижені у порівнянні з 2005 роком, у зв'язку із чим, позивачка була вимушена звернутися до суду із позовом.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причин неявки суду не зазначили.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Суд всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", тощо.

Із матеріалів цивільної справи вбачається і судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП № 033624 від 10.12.2007 року належить земельна ділянка, площею 6,5402га, кадастровий 2322187200:01:001:0022 розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області (а.с. 13).

24 березня 2008 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки, строком на десять років, зареєстрований відповідно до вимог законодавства у ЗРФ "Центр ДЗК" 11.02.2010 року, що підтверджується договором оренди землі від 24.03.2008 року, (а.с. 9-11).

В момент укладення договору земельна ділянка була передана орендареві, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 24.03.2008 року, підписаним сторонами. Земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, за оренду земельного паю орендар проводить розрахунок з орендодавцем в грошовому вигляді або в натуральному вигляді. (а.с. 7)

Згідно з п. 11 Договору оренди землі розрахунок по орендній платі проводиться: у випадку внесення плати в грошовій формі один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця; у випадку внесення плати в натуральній формі до 20 числа останнього у звітному році місяця.

Пунктом 9 договору оренди, укладеного між сторонами, розмір орендної плати в грошовому виразі визначено у грошовому вигляді в розмірі 1980 грн., або в натуральному вигляді: зерно очищене - 2 000 кг., насіння соняшника - 100 кг., солома безкоштовно; тракторні послуги - безкоштовно, допомога на ритуальні послуги - 300 грн.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди, укладеної між позивачем та ПП «Світточ» 30.10.2011 року до Договору оренди від 24.03.2008 року, укладеного між позивачем та ПП «Світточ», за оренду земельного паю Орендар проводить розрахунок з Орендодавцем в натуральному вигляді: зерно очищене - 3000 кг., насіння соняшнику - 100 кг., солома безкоштовно; тракторні послуги - безкоштовно, допомога на ритуальні послуги - 500 грн. (а.с. 8).

Відповідно до умов договору оренди сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після укладення договору, внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні попередити прийнятими заходами (повінь, пожежа, землетрус, осідання ґрунту та інші явища природи, а також війна або військові дії, які призвели до неможливості виконання цього договору (форс-мажорні обставини).

У позові позивач, як на одну з підстав розірвання договору посилалась на те, що вона не отримала орендну плату за 2012-2013 роки.

Відповідно умов вказаного договору оренди, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після укладення договору, внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні попередити прийнятими заходами (повінь, пожежа, землетрус, осідання ґрунту та інші явища природи, а також війна або військові дії, які призвели до неможливості виконання цього договору (форс-мажорні обставини).

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати від 17.09.2012 року внаслідок сильних морозів у січні-лютому 2012 року на площах ПП "Світточ" загинули посіви озимої пшениці на площі 240 га., а внаслідок посухи весняно-літнього періоду 2012 року на площах ПП "Світточ" загинули посіви озимої пшениці на площі 162 га., проса на площі 170 га., соняшнику на площі 176 га., кукурудзи на зерно 137 га., що підтверджується відповідними актами, затвердженими управлінням агропромислового розвитку Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області та протоколом № 16 засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області ( а.с. 172).

Таким чином, вищевказані несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах ПП "Світоч" станом на 25 квітня 2012 року, 21 травня 2012 року та 01 серпня 2012 року є форс-мажорними обставинами.

З огляду на викладене та відповідно до умов договору, враховуючи, що відповідач за вказаних форс-мажорних обставин не тільки не міг розрахуватись з позивачкою натуральною формою оплати, а і отримати дохід в наслідок загибелі посівів, відповідач не звільнений від сплати орендної плати за 2012 рік, проте мав право відтермінувати остаточний розрахунок до нового врожаю та звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату.

За змістом ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В матеріалах справи міститься платіжна відомість про сплату ПП "Світточ" орендної плати за оренду землі за 2012-2013 рік відповідно до якою, позивач отримала орендну плату за 2012 рік - 100 кг. зерна та 100 кг. соняшника, за 2013 рік позивач отримала 100 кг соняшника. Підписи під зазначеними розрахунковими відомостями позивачем не спростовані належними доказами. (а.с.111-116)

Як вбачається зі змісту додаткової угоди, укладеної між позивачем та ПП "Світточ" 30.10.2011 року грошова форма виплати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За оренду земельного паю «Орендар» проводить розрахунок з «Орендодавцем» у грошовому вигляді або у натуральному вигляді.

Згідно до п. 5 договору оренди земельної ділянки вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача становить 65963 грн. 20 коп., звідси 3% від 65963,20 грн. складає 1978,89 грн.

В рахунок доплати орендної плати за 2012-2013 року відповідач здійснив на ім'я позивача грошовий переказ від 15.12.2014 року на загальну суму 6490 грн., які позивачка отримала (а.с. 150-151).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином, відповідач надав суду допустимі докази, які підтверджують виконання останнім своїх обов'язків згідно договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

При цьому сплата орендної плати за умовами додаткової угоди, яка є неукладеною, оскільки не пройшла відповідну державну реєстрацію, є лише правом відповідача, яке не може вказувати на порушення ним умов договору.

Доводи позивача про те, що розрахункова відомість про виплату орендної плати у натуральному виразі не є належним підтвердженням її отримання, на тій підставі, що відсутні відповідні акти, є безпідставними, оскільки згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Водночас, розрахункові відомості підтверджують факт отримання позивачем частково орендної плати за 2012-2013 роки відповідно, що засвідчено її особистим підписом.

Таким чином, беручи до уваги розрахункові відомості та квитанції про переказ позивачці 6490 грн., суд приходить до висновку у даному випадку є не систематична несплата орендної плати, а лише затримка у виплаті орендної плати в повному обсязі за 2012 рік та 2013 рік, а тому договір оренди, укладений між сторонами, не може бути розірваний з підстави, яка зазначена позивачем, а саме, систематична несплата, оскільки не є обґрунтованою, і не може відповідно до п."д" ч. 1 ст. 141 ЗК України бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна вимога щодо розірвання договору оренди, укладеного між сторонами не підлягає задоволенню.

Також суд не погоджується з посиланням позивача в частині наявності підстав для задоволення вимог про стягнення орендної плати та пені з інфляційними втратами, оскільки, як вже зазначалося вище, орендна плата за 2012 та 2013 роки, розмір якої відповідно до п. 9 договору оренди, хоча і з порушенням строку її несплати отримана позивачем в повному обсязі.

Пеня є відповідальністю за несвоєчасну сплату орендної плати, а тому відповідно до розділу форс-мажорної обставини договору відповідач звільняється від такої відповідальності з обставин, які встановлені у ході розгляду справи, а саме погодних умов, які склалися у 2012 році.

Як на підставу розірвання договору оренди, позивач також посилається на те, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, вона є захаращеною бур'яном, що виснажує землю та робить її непридатною для подальшого використання за цільовим призначенням, що фактично передбачено п. 38 зазначеного договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 32 зазначеного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. ґ ч.1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням потрібно розуміти її використання з порушенням правил, передбачених ст.19 Земельного Кодексу України.

З аналізу зазначеного вбачається, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не власне невикористання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, землі, які передані в оренду ПП "Світточ" є землями сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо нецільового використання земельної ділянки позивач посилався на лист сільського голови Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району від 24.04.2014 року №02-12-01/295 (а.с. 35), згідно якого земельна ділянка, яка є в оренді Приватного підприємства "Світточ" не використовується за цільовим призначенням, посів сільськогосподарських культур не проводиться, заходи боротьби з бур'янами не застосовуються, земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані, до сівби не підготовлені, не засіяні, під паром не перебувають та відповідні фотографії (а.с. 100- 102).

При цьому, матеріали справи не містять доказів, щодо невикористання земельної ділянки за призначенням станом на 01.04.2014 рік або інший період 2014 року, що унеможливлює подальше використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур. Зазначене не спростовує і надана позивачем суду довідка Дніпропетровської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" ДФ ДУ "Держгрунтохорона" по результатах досліджень вибіркових пайових ділянок ПП "Світточ" Запорізького району, без № та дати складання, без посилання саме на земельну ділянку позивача, а також з якої не вбачається, що на час укладення договору оренди показники землі булі інші ніж показники 2014 року (а.с. 124-125).

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач посилається в позові на те, що орендарем істотно порушено їх умови - зобов'язання щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Натомість з матеріалів справи суд не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки відповідачем такого порушення в розумінні визначеному у законі не було.

Зокрема, відсутнє будь-яке заподіяння шкоди позивачу діями або бездіяльністю відповідача в рамках укладених договорів оренди землі.

Тому, посилання суду в обґрунтування задоволення позовних вимог на ст. 651 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов цього договору.

Згідно ст.15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі визначено, зокрема: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди, плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; є) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення;є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням означає здійснення на земельній ділянці з певним цільовим призначенням діяльності, яка виходить за межі цього цільового призначення (земельна ділянка використовується з метою яка передбачає досягнення результату, який відповідає іншому, ніж те цільове призначення, до якого віднесена земельна ділянка). Тобто, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням передбачає дію, натомість зі змісту позовних вимог та поданих доказів видно, що, як на підставу розірвання договору, позивач посилається на бездіяльність відповідача, а саме: на не використання ним у 2014 році земельної ділянки позивача, за що закон не передбачає позбавлення права користування земельною ділянкою.

Тому, позивач фактично ототожнив різні поняття: «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» та «невикористання земельної ділянки», які по суті є різними поняттями та не охоплюються диспозицією ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» і є взаємовиключними.

Верховний Суд України звернув увагу у листі від 01.07.2013 року на те, що використання землі не за цільовим призначенням (дія) є підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку. А за невикористання земельної ділянки (бездіяльність), що фактично в даному випадку має місце, оскільки земельна ділянка не обробляється, не засіяна, заросла бур'янами, чинним законодавством не передбачається позбавлення права власності чи користування земельною ділянкою.

Крім того, слід зауважити, що порушення обов'язку орендаря приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку (ст.25 ЗУ «Про оренду землі»), є окремою підставою для розірвання договору оренди, який є відмінним від обов'язку орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди (ст. 24 ЗУ «Про оренду землі»).

В даній справі орендар не допускав порушення обов'язку використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, а договором оренди строки виконання цього обов'язку не встановлені, а тому орендар має право приступити до використання на протязі всього часу дії договорів, в зв'язку з чим з цих підстав укладені договори оренди також не можуть бути розірвані.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. «а» п.1, п.5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011 року , Держсільгоспінспекція України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, з цією метою її органи та посадові особи в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати у встановленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №503 від 16.07.2013 року затверджено уніфіковану форму акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства (акта перевірки) з питань здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства.

Отже, єдиним уповноваженим органом на здійснення державного нагляду (контролю) дотримання вимог земельного законодавства є Державна інспекція сільського господарства України та її територіальні органи, а формою фіксації порушень цього законодавства - акт перевірки, складений за уніфікованою формою.

З огляду на зазначене, суд не може прийняти до уваги фотознімки (а.с. 100 - 102), як допустимі докази невикористання відповідачем земельної ділянки, до того ж, матеріали справи не містять доказів, що невикористання земельної ділянки за призначенням станом на 24.04.2014 року унеможливлює подальше використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

За таких обставин суд не вбачає порушення відповідачем обов'язків орендаря, а посилання позивача на наявність підстав для розірвання договору оренди землі, передбачених ст.ст. 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України вважає необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 141 ЗК України, ст.ст. 2, 13, 21, 24, 25, 32 ЗУ «Про оренду землі», суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Світточ», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р.В. Мінгазов