Ухвала

від 23.07.2015 по справі 313/2033/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 313/2033/14

Провадження № 22-ц/778/4908/15 Головуючий у 1 інстанції: Нагорний А.О.

У Х В А Л А

23 липня 2015 року м. Запоріжжя

Суддя апеляційного суду Запорізької області Пільщик Л.В. при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора Веселівського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого представляти інтереси держави, Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнаннч права власності на цілісний майновий комплекс селянського (фермерського) господарства у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадщину - фермерське господарство «Трояда» у порядку спадкування за законом спадщини, що відкрилась після смерті його батька ОСОБА_5, померлого 31 грудня 2013 року.

13 липня 2015 року прокурор Веселівського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого представляти інтереси держави, Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Наведені прокурором порушення прав або охоронюваних законом інтересів держави в особі органу - Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій областіу даній справі не можуть бути прийняті, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Реалізація цього права здійснюється в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст.ст. 13, 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження судових рішень мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст. ст. 20, 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 45 ЦПК України, відповідно до якої прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або держави чи суспільних інтересів.

Статтею 36-1 Закону установлено, зокрема, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалене рішення у справі, в якій участі не брали ні прокурор, ні Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області.

В апеляційній скарзі прокурор Веселівського району Запорізької області зазначає, що відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України та положення про Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 18, питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області

Обґрунтовуючи захист інтересів держави, прокурор посилається на те, що визнання судовим рішенням за ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га для ведення фермерського господарства у порядку спадкування за законом, порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області щодо володіння та розпорядження землею.

Наведені прокурором Веселівського району Запорізької області доводи в обґрунтування права на апеляційне оскарження рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року не відповідають змісту спірних правовідносин та вимогам закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України , Земельним кодексом України , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідності до статей 2 та 3 Земельного кодексу України , земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частинами першою та другою, п'ятою статті 7 Земельного кодексу України 1990 року, яка діяла на час виділення земельної ділянки у користування ОСОБА_5, передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 9 Земельного кодексу України 1990 року до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції діючій на дату прийняття рішення районною радою) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.

15 вересня 1992 року Менчикурівська сільська Рада народних депутатів на десятій сесії двадцять першого скликання прийняла рішення № 3 про виділення ОСОБА_5 земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі 50,0 га в пожиттєве успадковане володіння, і на підставі зазначеного рішення видано державний акт на право пожиттєвого успадковуваного володіння земельною ділянкою (а.с.18-21).

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив судам, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно з ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України у редакції, що діяла на час відкриття спадщини, та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Отже, вказана земельна ділянка належала до земель сільськогосподарського призначення, розпорядження якими відповідно до статей 7 , 9 , 19 Земельного кодексу України 1990 року та абзацу 5 частини 2 статті 4 , статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» , чинних на час виникнення спірних правовідносин, було віднесено до повноважень Менчикурівської сільської ради.

Державний акт право довічного успадковуваного володіння землею, виданий на ім`я ОСОБА_5, надавав останньому право користуватися земельною ділянкою.

При цьому, в силу закону спадкоємець не позбавлений можливості звернутися до власника цієї земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування нею.

ОСОБА_1 пред'явив позов до Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області.

Частиною другою статті 19 Конституції України 1996 року передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 та пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України , цим та іншими законами до їх відання. Питання регулювання земельних відносин, які відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування, крім випадків делегування цих повноважень виконавчому комітету сільської ради, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади, якою є жителі села чи добровільне об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно зі статтями. 142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Оскільки земельна ділянка, яка розташована на території Менчикурівської сільської ради, була передана радою у користування ОСОБА_1, учасниками даних земельних правовідносин є Менчикурівська сільська рада та спадкоємець.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" особою, що уповноважена представляти інтереси територіальної громади, визначена відповідна місцева рада.

Отже,твердження прокурора, що спірна земельна ділянка є державною власністю, і Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області уповноважено державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є неприйнятними.

Інших доводів в обґрунтування наявності порушень або загрози порушень майнових інтересів держави у даній справі апеляційна скарга не містить.

У відповідності до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особою, яка не має права на апеляційне оскарження, у тому числі, особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя доповідач постановляє ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги.

З огляду на викладене та у відповідності до положень ст.ст. 292,297 ЦПК України необхідно у прийнятті апеляційної скарги відмовити та повернути її прокурору.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 14, 292, 294,297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті та повернути прокурору Веселівського району Запорізької області апеляційну скаргу прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого представляти інтереси держави, Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності на цілісний майновий комплекс селянського (фермерського) господарства у порядку спадкування за законом.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя: Л.В. Пільщик