Ухвала

від 09.07.2015 по справі 327/53/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 327/53/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Кущ Т.М.

Провадження № 22-ц/778/4344/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» до ОСОБА_3 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ТОВ «Агрофірма «Авангард» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 02 червня 2008 року між сторонами по справі було укладено договір оренди належної відповідачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії П-ЗП № 029752 земельної ділянки № 84 на схемі розподілу земельних часток (паїв) загальною площею 6,1800 га з кадастровим номером 2324982000:01:004:0023, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 31 грудня 2014 року.

У вересні-жовтні 2014 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди, позивач, не отримавши згоди власника земельної ділянки - відповідача ОСОБА_3 на продовження дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, здійснив передпосівні роботи та посів озимої пшениці за власні кошти.

ОСОБА_3 відмовляється продовжувати договірні відносини з ТОВ «Агрофірма «Авангард».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати за ТОВ «Агрофірма «Авангард» право власності на врожай озимої пшениці 2014 року, що зростає на земельній ділянці площею 6,1800 га, кадастровий номер 2324982000:01:004:0023, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії П-ЗП № 029752 від 27.02.2001р.

У квітні 2015 року на підставі ст. 31 ЦПК України позивач до початку розгляду судом справи по суті шляхом подання письмової заяви змінив предмет позову, посилаючись на викладені раніше підстави позову, з урахуванням того, що ОСОБА_3 знищила посіви озимої пшениці шляхом проведення культивації на власній земельній ділянці, просив суд стягнути з ОСОБА_3 збитки в розмірі вартості майбутнього врожаю, а саме, в сумі 66 811 грн. 50 коп. та судові витрати (а.с. 72).

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «Агрофірма «Авангард» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки та після припинення дії договору оренди, з 01 січня 2015 року, правомірно користується належною їй на праві власності земельною ділянкою, оскільки інше не встановлено договором або законом. Позивач ТОВ «Агрофірма «Авангард», здійснивши посів озимої пшениці восени 2014 року без врахування умов договору оренди, допустив порушення прав власника земельної ділянки ОСОБА_3, оскільки із закінченням строку дії договору оренди, позивач втратив статус землекористувача спірної земельної ділянки, а відтак, і право власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, а також право на відшкодування будь-яких завданих збитків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХIV.

Відповідно до ст. 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗП № 029752 є власником земельної ділянки № 84 на схемі розподілу земельних часток (паїв) загальною площею 6,1800 га з кадастровим номером 2324982000:01:004:0023, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний державний акт видано на підставі рішення Кузнецівської сільської ради народних депутатів від 27 лютого 2001 року № 3 та зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 25 квітня 2001 року за № 10 (а.с. 5).

02 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Авангард» в особі генерального директора ОСОБА_4 був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком до 31 грудня 2014 року, який був зареєстрований у Розівському відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2008 року за № 040827900061 (а.с. 5-6).

30 травня 2008 року, тобто до укладення договору оренди, орендодавець ОСОБА_3 та орендар ТОВ «Агрофірма «Авангард» в особі генерального директора ОСОБА_4 разом із головою Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та начальником відділу земельних ресурсів у Розівському районі Запорізької області оглянули на місцевості межі земельної ділянки № 84 на схемі розподілу земельних часток (паїв) з кадастровим номером 2324982000:01:004:0023 та встановили, що межі вказаної земельної ділянки визначені між поворотними точками та закріплені межовими знаками встановленого зразка у кількості 5 шт., які в подальшому зберігаються у орендаря, про що був складений ОСОБА_5 визначення меж земельної ділянки від 30.05.2008р., який був підписаний учасниками огляду та скріплений печатками, зокрема, ТОВ «Агрофірма «Авангард». Спірних питань стосовно визначення меж земельної ділянки не виникало (а.с. 7).

На виконання умов договору оренди 03 червня 2008 року об'єкт оренди був переданий орендареві, і останній почав ним користуватись, про що був складений ОСОБА_5 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди землі від 02 червня 2008 року, в якому вказано, що земельна ділянка виділена на місцевості у встановленому законом порядку. ОСОБА_5 прийому-передачі був підписаний сторонами договору оренди та скріплений печаткою ТОВ «Агрофірма «Авангард» (а.с. 7 зворотна сторона).

Таким чином, при отриманні відповідачем спірної земельної ділянки в оренду були дотримані вимоги ст.ст. 123, 124 ЗК України.

Відповідним чином зареєстрований договір оренди землі за правилами ст. 126 ЗК України є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку. Сам факт державної реєстрації, який в будь-якому випадку здійснюється після підписання сторонами договору оренди, не впливає на перебіг строку його дії - за умов, що земельна ділянка була передана в оренду орендарю в установленому законом порядку та він використовував цю землю як орендар з моменту підписання договору оренди, що має місце в даній справі.

Отже, моментом вчинення правочину є момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов по даному договору, тобто 02 червня 2008 року. При укладенні договору оренди строк його дії сторонами було визначено до 31 грудня 2014 року.

Судом також встановлено, що позивачем у повному обсязі та належним чином були виконані зобов'язання, взяті на себе за договором оренди від 02 червня 2008 року. У зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, в липні 2014 року ОСОБА_3 усно повідомила директора ТОВ «Агрофірма «Авангард» про намір самостійно господарювати на належній їй земельній ділянці. В подальшому, до закінчення строку дії договору оренди, а саме, 03 жовтня 2014 року, 04 жовтня 2014 року, 23 жовтня 2014 року та 04 листопада 2014 року, а також вже після закінчення строку дії договору оренди, а саме, 06 січня 2015 року, ОСОБА_3 неодноразово зверталась до орендаря ТОВ «Агрофірма «Авангард» в особі його керівника ОСОБА_4 з письмовими заявами, в яких категорично відмовлялась поновлювати існуючий на той час договір оренди стосовно належної їй земельної ділянки чи укладати будь-які інші додаткові угоди або новий договір оренди, а також повідомляла останнього про свій намір самостійно господарювати на належній їй земельній ділянці та прохала орендаря повернути їй земельну ділянку на умовах, передбачених договором оренди від 02 червня 2008 року (а.с. 9, 10, 13, 16).

Разом з тим, орендар своїми письмовими листами № 78 від 10 жовтня 2014 року та № 99 від 24 жовтня 2014 року повідомив ОСОБА_3 про те, що ТОВ «Агрофірма «Авангард» на належній їй земельній ділянці провело посів озимих зернових культур, збір врожаю озимої пшениці відбудеться у липні 2015 року, у зв'язку з чим ТОВ «Агрофірма «Авангард» прохало орендодавця продовжити термін дії договору оренди (а.с. 11-12, 14-15).

Згідно п. 37 договору оренди його дія припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору оренди).

Як встановлено судом, орендар, всупереч умовам договору оренди та не зважаючи на заперечення ОСОБА_3 після закінчення строку дії договору оренди будь-яких дій щодо повернення власнику спірної земельної ділянки не вчинив, продовжував нею користуватися без згоди орендодавця ОСОБА_3 та в добровільному порядку повертати її не бажав.

Разом з тим, наслідки припинення договору оренди землі визначені законодавцем у ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, із закінченням строку дії договору оренди відповідач втратив правові підстави для володіння спірною земельною ділянкою та статус землекористувача.

Обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

До того ж, рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 до ТОВ В«Агрофірма В«АвангардВ» про повернення земельної ділянки задоволено. Зобов'язано ТОВ В«Агрофірма В«АвангардВ» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку № 84 на схемі розподілу земельних часток (паїв) площею 6,1800 га, кадастровий номер 2324982000:01:004:0023, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області і належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії II-ЗП № 029752.

Ухвалою колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ В«Агрофірма В«АвангардВ» відхилено. Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Так, суд підставно зазначив в оскаржуваному рішенні, що посилання представників позивача на те, що ТОВ «Агрофірма «Авангард» на підставі договору оренди та положень ст. 95 ЗК України, ст. 19 Закону України «Про оренду землі», ст. 775 ЦК України був власником озимої пшениці, посіяної у 2014 році на земельній ділянці ОСОБА_3, є безпідставними, оскільки відповідач належним чином та своєчасно повідомила ТОВ «Агрофірма «Авангард» про припинення спірного договору після закінчення строку його дії, а позивач, незважаючи на такі повідомлення, всупереч умов укладеного договору свідомо здійснив посіви озимої пшениці восени 2014 року, розуміючи неможливість відокремлення ним і використання посівів озимої пшениці на час закінчення дії договору у грудні 2014 року та неможливість збору врожаю пшениці влітку 2015 року після припинення договору оренди.

Також суд дійшов правильного висновку, що посилання представників позивача на порушення відповідачем ОСОБА_3 умов договору оренди, а також не вчинення нею дій щодо визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виділення нею своєї земельної ділянки у присутності директора ТОВ «Агрофірма «Авангард» ОСОБА_4 26.03.2015р., про що свідчить акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 26.03.2015р., що призвело до неможливості вчасного повернення земельної ділянки та, як наслідок, продовження використання її позивачем, спростовуються матеріалами справи, зокрема, самим договором оренди, актом визначення меж земельної ділянки від 30 травня 2008 року та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 03 червня 2008 року (а.с. 5-7).

Діяльність ТОВ «Агрофірма «Авангард» є підприємницькою діяльністю та здійснюється на власний ризик її власника, позивачу було відомо, що договір оренди з ОСОБА_3 закінчується 31.12.2014 року. Проте, товариство провело посів озимої пшениці на земельній ділянці відповідача у вересні 2014 року, а скористалось своїм переважним правом на поновлення договору оренди, як орендар, лише у жовтні 2014 року, надіславши ОСОБА_3 відповідне повідомлення із копією додаткової угоди до договору оренди землі, від підписання якої ОСОБА_3 категорично відмовилась. Укладений сторонами договір оренди не містить положень про подовження строку договору в разі необхідності часу після 31.12.2014 року для збору орендарем врожаю з земельної ділянки ОСОБА_3

Всі докази та обставини, на які посилається ТОВ «Агрофірма «Авангард» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, у разі відмови ТОВ В«Агрофірма В«АвангардВ» у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок ОСОБА_3 судових витрат у вигляді судового збору в сумі 334,06 грн. (а.с. 107), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» відхилити.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: