Постанова

від 20.07.2015 по справі 802/1807/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 липня 2015 р. Справа № 802/1807/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області

про: визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3І.) з адміністративним позовом до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області (далі - відповідач, Вінницька РДА) про:

- визнання дій голови Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області - протиправними;

- визнати незаконною та скасувати відмову у вигляді листа голови Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області №01-19/122 від 16.01.2015 року у зміні цільового призначення земельної ділянки;

- зобов'язати Вінницьку районну державну адміністрацію Вінницької області в особі голови районної державної адміністрації затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення з "ведення особистого селянського господарства" на "садівництво", яка перебуває у власності гр. ОСОБА_3 за межами населеного пункту на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити адміністративний позов. Окремо зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 0520682600:01:010:0055 згідно Державного акту серії ЯЛ №698645) цільове призначення якої змінюється з «ведення особистого селянського господарства» на «садівництво» громадянці ОСОБА_3 за межами населеного пункту Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області пройшов державну експертизу землевпорядної документації на відповідність вимогам законодавства України, встановленим нормам і правилам. За наслідками такої експертизи управлінням Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області було надано позитивний висновок від 30.12.2014 року за №50-14.11167 в. Крім того, ТОВ «ВІАТЕРРА» на замовлення позивача було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та розроблено обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на садівництво за межами населеного пункту на території Лаврівської сільської ради Вінницького району. Так, отримавши необхідні для зміни цільового призначення земельної ділянки документи позивач 31.12.2014 року звернулась до Вінницької районної державної адміністрації із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,7000 га з ведення особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво на території Лаврівської сільської ради Вінницького району. Проте, відповідач, розглянувши заяву ОСОБА_3, відмовив їй у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, посилаючись при цьому на відсутність у поданому проекті землеустрою завдання на виконання робіт та відсутність детального плану території Вінницького району, наявність якого передбачена ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного, посилаючись на правомірність дій Вінницької РДА та зазначила, що з 01.01.2015 року Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" накладено заборону на зміну цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, оскільки такий детальний план території Вінницького району відсутній, що унеможливлює затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Лаврівська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,7000 га, кадастровий номер 0520682600:01:010:0055.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАТЕРРА" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) для індивідуального садівництва, ділянка за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Лаврівська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,7000 га, кадастровий номер 0520682600:01:010:0055.

Вказаний проект землеустрою погоджено управлінням Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області.

Так, 31.12.2014 року ОСОБА_3 звернулась із письмовою заявою до голови Вінницької РДА про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється за межами населеного пункту на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та яка належить їй на праві приватної власності, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва. До заяви було додано пакет документів, необхідних для такого затвердження, зокрема, копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, проект із землеустрою, копії висновків.

16.01.2015 року листом №01-19/122 Вінницька РДА відмовила у задоволенні вище вказаної заяви, посилаючись на положення ст. 29 Закону України "Про землеустрій" та ст. ст. 16, 19, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"(а.с.12).

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Абзац 2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Разом з тим, частиною 4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 25 вищезазначеного Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Так, в судовому засіданні представник відповідача додатково зазначила, що у відповідності до вимог чинного законодавства, на територіях з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розміщуються за межами населених пунктів, допускається розміщувати садові будинки.

З матеріалів проекту землеустрою, наявних в матеріалах адміністративної справи, видно, що на території земельної ділянки зі зміною цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на садівництво, позивач має намір здійснити будівництво та передбачається розміщення будівель і споруд: садовий будинок, господарська будівля, надвірний туалет та шахтна криниця (а.с. 24-26, 29).

Отже, для зміни цільового призначення земельної ділянки, на якій планується забудова, необхідно розробити детальний план території з урахуванням майбутнього плану забудови, який на час розгляду заяви ОСОБА_4 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та на даний час Вінницькою районною державною адміністрацією не розроблений у зв'язку із браком бюджетних коштів на його розроблення.

Щодо доводів відповідача, що у поданому проекті землеустрою від 31.12.2014 року завдання на виконання робіт було відсутнє.

Дані висновки відповідача суд оцінює критично, оскільки в судовому засіданні судом було оглянуто оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється з «ведення особистого селянського господарства» на «садівництво» громадянці ОСОБА_3 за межами населеного пункту Лаврівської ради Вінницького району Вінницької області, в якому на сторінці 40 було наявне завдання на виконання робіт, додаток до договору № 154 від 18.12.2014 року, затверджене представником замовника.

У той же час, спростувати наявність зазначеного завдання представник відповідача в судовому засіданні не змогла, оскільки оригінал відповідного проекту був повернутий позивачу, а його копії у відповідача відсутні.

Проте, зазначена підстава не є основною, яка слугувала для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення з "ведення особистого селянського господарства" на "садівництво", тому при прийнятті рішення у даній справи до уваги судом не береться.

Щодо доводів позивача, що ОСОБА_3 звернулась до Вінницької районної державної адміністрації 31.12.2014 року, тобто до набуття чинності ч.4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частин третьої та четвертої статті 24, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Водночас Законом України "Про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"" № 2363-1 перенесено набуття чинності ч.3 та 4 ст. 24 вищезазначеного Закону до 01.01.2015 року.

Отже, з наведеного випливає, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає детальному плану території заборонена з 01.01.2015 року.

Так, судом встановлено, що позивач звернулась до Вінницької районної державної адміністрації 31.12.2014 року з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво на території Лаврівської сільської ради Вінницького району та зареєстрована за вх. №324 від 31.12.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

А частиною 5 вищезазначеної статті передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Отже, здійснивши системний аналіз вищенаведених норм та наданих у справу доказів, суд доходить висновку, що Вінницька районна державна адміністрація, розглянувши подану позивачем заяву від 31.12.2014 року в строк, встановлений чинним законодавством - 16.01.2015 року, але під час дії заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, діяла на підставі в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, розглядаючи заяву позивача 16.01.2015 року під час дії заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки без детального плану території Вінницького району у відповідача були відсутні законні підстави винести розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення з "ведення особистого селянського господарства" на "садівництво", яка перебуває у власності позивача.

Окремо суд звертає увагу позивача, що набрання чинності ч. 3 та 4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було двічі відтерміновано Верховною Радою України з метою недопущення обмежень прав громадян у реалізації їх прав у сфері земельних правовідносин, проте позивач, зловживаючи своїми правами, звернувся до Вінницької районної державної адміністрації саме 31.12.2014 року, в останній день двохрічного терміну, який надавався громадянам для реалізації своїх законних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна