Постанова

від 13.10.2015 по справі 802/1807/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1807/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

13 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій голови Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області протиправними, визнання незаконною та скасування відмови у вигляді листа голови Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області №01-19/122 від 16 січня 2015 року у зміні цільового призначення земельної ділянки, зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з "ведення особистого селянського господарства" на "садівництво", яка перебуває у власності ОСОБА_3 за межами населеного пункту на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Лаврівська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,7000 га, кадастровий номер НОМЕР_1

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАТЕРРА" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) для індивідуального садівництва, ділянка за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Лаврівська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,7000 га, кадастровий номер НОМЕР_1

Вказаний проект землеустрою погоджено управлінням Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області.

31.12.2014 року ОСОБА_3 звернулась із письмовою заявою до голови Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, за межами населеного пункту на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, та яка належить їй на праві приватної власності, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва. До заяви було додано пакет документів, необхідних для такого затвердження, зокрема, копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, проект із землеустрою, копії висновків.

Листом №01-19/122 від 16 січня 2015 року Вінницька районна державна адміністрація Вінницької області відмовила у задоволенні заяви позивача, посилаючись на положення ст. 29 Закону України "Про землеустрій" та ст. ст. 16, 19, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а. с. 12).

Не погодившись з отриманою відмовою, ОСОБА_3 звернулась з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Вінницька районна державна адміністрація, розглянувши подану позивачем заяву від 31.12.2014 року в строк, встановлений чинним законодавством - 16.01.2015 року, але під час дії заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, діяла на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як встановлено судом з листа Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області №01-19/122 від 16 січня 2015 року, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою стала відсутність розробленого детального плату території (а. с. 12).

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Ч. 2 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

З аналізу вказаних норм слідує, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на зміну цільового призначення земельної ділянки виключно у випадку, якщо така зміна не відповідає детальному плату території.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, детальний план території Вінницького району Вінницької області не розроблявся та не затверджувався у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з підстав невідповідності детальному плату території, оскільки останній станом на час звернення позивача із заявою розроблений не був.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить такої підстави для відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки, як відсутність детального плату території.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відмови в задоволенні заяви позивача є обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій щодо розгляду заяви ОСОБА_3 та зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з "ведення особистого селянського господарства" на "садівництво".

Позовні вимоги про визнання протиправними дій голови Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області та зобов'язання його затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки голова Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області як посадова особа суб'єкта владних повноважень є окремою особою, яка не брала участі у справі в якості відповідача від початку її розгляду судом першої інстанції.

Крім того, позовні вимоги про зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення задоволенню не підлягають, оскільки задоволення таких вимог позивача призведе до втручання суду в дискреційні повноваження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області та позбавить її, зокрема, можливості перевірити наявність інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, встановлених чинним законодавством України, що регулює порядок розгляду порушеного позивачем питання.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про невідповідність форми відповіді Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, яка була виражена у формі листа, а не у формі розпорядження, виходячи з такого.

Згідно з вимогами ст. 20 Земельного кодексу України орган виконавчої влади приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення приймається місцевою державною адміністрацією у формі розпорядження.

Стосовно відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміни її цільового призначення, Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеві державні адміністрації" не визначено форми документа, в якому повинна бути викладена така відмова.

Судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з "ведення особистого селянського господарства" на "садівництво".

Зобов'язати Вінницьку районну державну адміністрацію Вінницької області розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з "ведення особистого селянського господарства" на "садівництво".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 жовтня 2015 року.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Залімський І. Г.