Постанова

від 14.07.2015 по справі 810/1539/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ 810/1539/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візігод"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Візігод" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001552201 від 15.07.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Візігод" (код ЄДРПОУ 36263179) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Альфа-Київбуд" (код за ЄДРПОУ 38098173) за період роботи з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року" № 288/22-03/36261379 від 17.06.2014 (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає висновки зазначеного Акта безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем незаконно проведено перевірку та зроблено безпідставні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, які виконувалися між ТОВ "Візігод" та ТОВ "Альфа-Київбуд", протягом січня 2014 року, тоді як реальність та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Також, позивач зазначає про індивідуальність відповідальності та звертає увагу на ту обставину, що якщо контрагент позивача не виконав вимоги законодавства не робить позивача співучасником правопорушення.

За наведених обставин, позивач вважає, що ТОВ "Візігод" при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Альфа-Київбуд" було дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством вимог та правомірно сформовано розмір сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами даної господарської діяльності.

В судовому засіданні 14.07.2015 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили адміністративний позов задовольнити. Також надали додаткові пояснення та докази відносно змісту господарських операцій і наявності економічного ефекту.

Від Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу в порядку письмового провадження. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд протокольною ухвалою від 14.07.2015 вирішив розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Візігод", код ЄДРПОУ 36263179, зареєстроване як юридична особа 13.11.2008 року, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Києво -Святошинського району ГУ Міндоходів у Київській області.

Як встановлено судом, у період з 03.06.2014 по 10.06.2014 посадовою особою податкового органу на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області № 489 від 03.06.2014, згідно з п.п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Візігод" (код ЄДРПОУ 36263179) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Альфа-Київбуд" (код за ЄДРПОУ 38098173) за період роботи з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року".

За результатом вказаної перевірки складено Акт № 288/22-03/36261379 від 17.06.2014. У висновках зазначеного Акта зафіксовано порушення ТОВ "Візігод" п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) на загальну суму 47 786,00 грн., у т.ч. за січень 2014 року - 47 786,00 грн.

В свою чергу, директор ТОВ "Візігод" після отримання копії наказу на проведення перевірки, відмовив посадовим особам податкового органу в допуску до проведення документальної виїзної перевірки.

На підставі даного факту, представниками податкового органу, відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, було складено Акт про відмову від допуску до перевірки.

Позивач не погодившись з наказом про проведення документальної виїзної перевірки та скористався своїм правом та звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 03.06.2014 року № 489 та визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року в справі № 810/3474/14, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, вище зазначені позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, а суд дійшов висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача у період з 3 по 10 червня 2014 року за адресою вул. Промислова, буд. 5-а, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область - не проводилась, а Акт перевірки № 288/22-03/36261379 від 17.06.2014 було складено в іншому місці. Вищій адміністративний суд України, ухвалою від 31.10.2015 року відмовив ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у відкритті касаційного провадження.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки ТОВ "Візігод" перебувало у господарських відносинах з ТОВ "Альфа-Київбуд" згідно платіжних доручень № 88 від 27.02.2014 на загальну суму 190080,00 грн. та № 89 від 27.02.2014 на загальну суму 96636,00 грн. На підставі вказаних платіжних доручення ТОВ "Альфа-Київбуд" оформлено на адресу ТОВ "Візігод" дві податкові накладні № 230104 від 23.01.2014 на загальну суму 190080,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 31680,00 грн. та № 310197 від 23.01.2014 на загальну суму 96636,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 16106,00 грн., які підприємство включило до податкового кредиту відповідного періоду та відобразило у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Проте, Акт перевірки містить посилання на Акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альфа-Київбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ "Авіст" та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 року" від 15.04.2014 року № 166/22-03/38098173, який отриманий від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Відповідно до зазначеного Акта податковим органом встановлено, що ТОВ "Альфа-Київбуд" не знаходиться за податковою адресою, на дату написання акту згідно інформаційно аналітичної системи "Податковий Блок" має стан - 28 (триває процедура припинення (подано заперечення органу ДПС), з аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Альфа-Київбуд" за січень 2014 року встановлено, що решта податкових накладних не зареєстровано, оскільки сума ПДВ менше 10 тис. грн., згідно аналізу податкового кредиту встановлено, що за січень 2014 року задекларовано придбання у ТОВ «Авіст» на загальну суму - 48331166,40 грн. в т.ч. 8055194,40 грн., по якому Актом від 03.04.2014 року № 943/26-59-22-03/38781508 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Авіст" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 року" ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено ознаки фіктивності та нереальність здійснення фінансово - господарських операцій.

Згідно Акта перевірки контрагента позивача, працівниками податкового органу зроблено висновок про відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Альфа-Київбуд" за січень 2014 року. У зв'язку з чим, угоди укладені ТОВ "Альфа-Київбуд" протягом перевіряємого періоду не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі викладеного, посадовою особою податкового органу зроблено висновок про неправомірність віднесення ТОВ "Візігод" суми податку на додану вартість сформованої по взаємовідносинах з ТОВ "Альфа-Київбуд" за січень 2014 року до складу податкового кредиту.

Таким чином, на підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001552201 від 15.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47786,00 грн. за основним платежем та 11947,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.188.1 статті Стаття 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач збільшив суму грошового зобовязання податку на додану вартість виходячи з висновку Акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, та встановлено, що позивачем не правомірно віднесено суми податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Альфа-Київбуд", оскільки вони не мали реального характеру, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

02.01.2014 між ТОВ "Візігод" та ТОВ "Альфа-Київбуд" укладено договір № 1-1/14, предметом якого є зобов'язання ТОВ "Альфа-Київбуд" виготовити поліграфічну продукцію на замовлення ТОВ "Візігод", а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити його вартість, яка визначається його кількістю та номенклатурою у Додатку № 1 "Специфікація" до договору. Відповідно до умов вказаного договору, загальна вартість товару складає разом з ПДВ 190080,00 грн.

На підтвердження факту виконання умов договору в матеріалах справи міститься Акт передачі - прийому виконаних робіт № 230104, що підтверджує фактичну передачу товару та його отримання.

Крім того, на виконання умов зазначеного договору позивач здійснив 100 % оплату вартості товару у сумі 190080,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Альфа-Київбуд", що підтверджується платіжним дорученням № 88, яке наявне у матеріалах справи.

02.01.2014 між ТОВ "Візігод" та ТОВ "Альфа-Київбуд" укладено договір № 2-1/14, предметом якого є зобов'язання ТОВ "Альфа-Київбуд" поширювати поліграфічну продукцію на станціях метро м. Києва, а саме рекламних листівок у кількості 22000 примірників, останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити його вартість, яка визначається у Додатку № 1 "Специфікація" до договору. Відповідно до умов вказаного договору, загальна вартість товару складає разом з ПДВ 96636,00 грн., а термін реалізації рекламних листівок складає 29 днів з моменту їх передачі.

На підтвердження факту виконання умов договору в матеріалах справи міститься Акт передачі - прийому рекламних листівок від 23.01.2014 року та Акт передачі - прийому виконаних робіт (наданих послуг) № 310197 що підтверджує фактичну передачу товару та його подальше поширення.

Крім того, на виконання умов зазначеного договору позивач здійснив 100 % оплату вартості товару у сумі 96636,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Альфа-Київбуд", що підтверджується платіжним дорученням № 89, яке наявне у матеріалах справи.

В подальшому, ТОВ "Альфа-Київбуд" було виписано та надано ТОВ "Візігод" податкові накладні № 230104 від 23.01.2014 на загальну суму 190080,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 31680,00 грн. та № 310197 від 23.01.2014 на загальну суму 96636,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 16106,00 грн.

Також представником позивача були надані суду зразки рекламних листівок, що були виготовлені та поширювались ТОВ "Альфа-Київбуд" та надані пояснення стосовно економічного ефекту та ділової мети при здійсненні операцій.

Відповідно до пояснень позивача та наданих ним бухгалтерських довідок, опису вільних приміщень, виписки по особовому рахунку та інших документів, що містяться в матеріалах справи, одним із основних видів діяльності позивача є "надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", станом на грудень 2013 року у ТОВ "Візігод" були вільні 1032,1 кв.м. складських приміщень, після отримання послуг від ТОВ "Альфа-Київбуд" станом на березень 2014 року у позивача залишились вільними 783,14 кв.м., що свідчить про отримання позивачем економічного ефекту від господарських операцій з ТОВ "Альфа-Київбуд".

Суд звертає увагу, що в сукупності всі надані позивачем документи по контрагенту - ТОВ "Альфа-Київбуд" повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Відносно посилань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в Акті перевірки № 288/22-03/36261379 від 17.06.2014 на Акт від 15.04.2014 року № 166/22-03/38098173, відповідно до якого ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області встановлено відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Альфа-Київбуд" за січень 2014 року, суд зазначає про таке.

В листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд звертає увагу, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані з досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", в якому зазначено: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Акт від 15.04.2014 року № 166/22-03/38098173, на який посилається податковий орган в Акті перевірки господарської діяльності позивача, був оскаржений ТОВ "Альфа-Київбуд" в судовому порядку та в матеріалах справи міститься постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року, якою були визнані протиправними дії ДПІ, щодо корегування показників податкової звітності за перевіряємі періоди, а саме: з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року та зобов'язано відновити показники податкової звітності за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, в тому числі зобов'язати відобразити в інформаційній системі податкового органу АІС "Податковий блок", АІС "Система обробки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені у податких деклараціях за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.

У свою чергу, судом встановлено, що ТОВ "Альфа-Київбуд" на час оформлення та проведення господарських операцій з позивачем, мало цивільну правоздатність, було платником податку на додану вартість та одними із основних видів діяльності контрагента позиваяа є "друкування іншої продукції" та "Рекламні агенства" що підтверджується наявним в матеріалах справи документом, а саме: витягом з ЄДРПОУ.

Таким чином, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, по господарським операціям з ТОВ "Альфа-Київбуд", а також наявність цивільної правоздатності ТОВ "Альфа-Київбуд" суд дійшов висновку, що податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Альфа-Київбуд" позивачем сформовано відповідно до вимог законодавства України.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення суду не надав. Доводів позивача відповідач належним чином не спростував.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, не мають доказової сили за відсутності доведення факту нереальності господарських операцій та є лише носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, того факту, що наказ від 03.06.2014 № 489 на підставі якого було проведено перевірку був визнаний протиправним та скасований в судовому порядку, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом за січень 2014 року; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від такого контрагента первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 182 грн. 70 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 0001552201 від 15.07.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візігод" (код ЄДРПОУ 36263179) сплачений судовий збір у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.