Постанова

від 22.07.2015 по справі 821/1972/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1972/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтович І.І.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

при секретарі - Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Каланчацький маслозавод"

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Каланчацький маслозавод» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Скадовської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.04.2015 р. № НОМЕР_1.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві та пояснили, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважає прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Каланчацький маслозавод» зареєстроване 17.07.1997 р. Каланчацьким районним управлінням юстиції Херсонської області за №22/166. На податковий облік взято в Каланчацькому відділенні Скадовської ОДПІ як платника податків 17.07.1997 р. №9.

Також, судом встановлено, що у період з 02.03.2015 р. по 06.03.2015 р. відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Каланчацький маслозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування ПДВ по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Харсондорінвест» подальшого використання, реалізації придбаних ТМЦ (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 16.03.2015 року №61/22/00447652 (далі - акт). (а.с. 9-16).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р. в частині неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 10992,00 грн.

Крім цього, перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Херсондорінвест», встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт придбання товару (нафтопродуктів) позивачем у ТОВ «Херсондорінвест» та використання у власній господарській діяльності, з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 06.04.2015 року, яким ПАТ «Каланчацький маслозавод» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 13740,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 10992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2748,00 грн. (а.с. 17).

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням- рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ПАТ «Каланчацький маслозавод» відсутні документи щодо здійснення господарських операцій (придбання товару) з ТОВ «Херсондорінвест», судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Між позивачем та ПП «Херсондорінвест» 06.10.2014 року було укладено Договір купівлі продажу нафтопродуктів №0610/01 (а.с. 18). Відповідно до п.1.1 Договору продавець (ПП «Херсондорінвест») зобов'язується передати ПАТ «Каланчацький маслозавод» паливо у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості 7581 літрів на загальну суму 65954,70 грн.

На підтвердження виконання умов даного договору, суду надано наступні докази, а саме: рахунок №144 від 06.10.2014 р. на загальну суму 65954,70 грн. у т.ч. ПДВ 10992,45 грн.; платіжне доручення №1024 від 07.10.2014 р. на загальну суму 34800,00 грн.; податкову накладну №5 від 07.10.2014 р. на загальну суму 34800,00 грн. у т.ч. ПДВ 58000,00 грн.; накладну №081001 від 08.10.2014 р.; податкову накладну №6 від 08.10.2014 р. на загальну суму 31154,70 грн. у т.ч. ПДВ 5192,45 грн.; платіжні доручення №1030 від 08.10.2014 р. на загальну суму 26100,00 грн., №1032 від 09.10.2014 р. на загальну суму 4045,55 грн.; товарно транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0810/01 від 08.10.2014 р.; паспорт якості №15, відповідно до висновку якого за перевіряємими показниками проб паливо пічне відповідає вимогам ТУ У-22310203008-99. (а.с. 19- 27).

В подальшому придбане паливо було використано позивачем при експлуатації печей.

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару (нафтопродуктів) та перевезення вантажу.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень порушення п. 185.1 ст. 185, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р. в частині неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 10992,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п. 185.1 ст. 185, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), безпідставним.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 р. № НОМЕР_1 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області від 06.04.2015 р. №0000182200, яким Публічному акціонерному товариству "Каланчацький маслозавод" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13740,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 10992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2748,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Каланчацький маслозавод" ( код ЄДРПОУ 00447652 ) судовий збір в сумі 1827,00 грн. (Одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 липня 2015 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3