Ухвала

від 12.11.2015 по справі 821/1972/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р. Справа № 821/1972/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Шановської М.О.

за участю представника позивача - Андрєєва Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Каланчацький маслозавод» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Каланчацький маслозавод" (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Скадовської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.04.2015 р. № 0000182200, яким, ПАТ "Каланчацький маслозавод" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 13740,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 10992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2748,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року - позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області від 06.04.2015 р. №0000182200, яким Публічному акціонерному товариству "Каланчацький маслозавод" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13740,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 10992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2748,00 грн.

В апеляційній скарзі, Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 02.03.2015 р. по 06.03.2015 р. відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ "Каланчацький маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування ПДВ по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Харсондорінвест" подальшого використання, реалізації придбаних ТМЦ (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 16.03.2015 року №61/22/00447652 (далі - акт). (а.с. 9-16).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р. в частині неправомірно включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 10992,00 грн.

Крім цього, перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Херсондорінвест", встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт придбання товару (нафтопродуктів) позивачем у ТОВ "Херсондорінвест" та використання у власній господарській діяльності, з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 06.04.2015 року, яким ПАТ "Каланчацький маслозавод" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 13740,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 10992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2748,00 грн. (а.с. 17).

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи , між позивачем та ПП "Херсондорінвест" 06.10.2014 року було укладено Договір купівлі продажу нафтопродуктів №0610/01 (а.с. 18). Відповідно до п.1.1 Договору продавець (ПП "Херсондорінвест") зобов'язується передати ПАТ "Каланчацький маслозавод" паливо у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості 7581 літрів на загальну суму 65954,70 грн.

На підтвердження виконання умов даного договору, суду надано наступні докази, а саме: рахунок №144 від 06.10.2014 р. на загальну суму 65954,70 грн. у т.ч. ПДВ 10992,45 грн.; платіжне доручення №1024 від 07.10.2014 р. на загальну суму 34800,00 грн.; податкову накладну №5 від 07.10.2014 р. на загальну суму 34800,00 грн. у т.ч. ПДВ 58000,00 грн.; накладну №081001 від 08.10.2014 р.; податкову накладну №6 від 08.10.2014 р. на загальну суму 31154,70 грн. у т.ч. ПДВ 5192,45 грн.; платіжні доручення №1030 від 08.10.2014 р. на загальну суму 26100,00 грн., №1032 від 09.10.2014 р. на загальну суму 4045,55 грн.; товарно транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0810/01 від 08.10.2014 р.; паспорт якості №15, відповідно до висновку якого за перевіряємими показниками проб паливо пічне відповідає вимогам ТУ У-22310203008-99. (а.с. 19- 27).

В подальшому придбане паливо було використано позивачем при експлуатації печей.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, колегія суддів також вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вірно зазначив, що висновок відповідача щодо порушень п. 185.1 ст. 185, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), безпідставним.

З огляду на зазначене, суд дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 р. № 0000182200 прийнято відповідачем необгрунтовано, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на які він посилається, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Каланчацький маслозавод» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: