Постанова

від 17.07.2015 по справі 823/1497/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 року справа № 823/1497/15

м. Черкаси

12 год. 29 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства В«Агро-Транс ІндустріяВ» до державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом приватне підприємство В«Агро-Транс ІндустріяВ» (далі-позивач) в якому просить, скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі (далі - відповідач) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 15.04.2015.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при проведенні перевірки, ДПІ у Черкаському районі перевищила свої повноваження, склала акт перевірки на підставі суб'єктивних припущень та дійшла помилкових та необгрунтованих висновків про господарську діяльність ПП «Агро-Транс Індустрія» з підстав укладення та виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02062 від 02.06.2014 по придбанню у контрагента-продавця TOB «Агрофірма «Насіння» сільськогосподарської продукції, а саме 480 (чотириста вісімдесят) тон соняшника. Відтак, представник позивача вважає висновок контролюючого органу про відсутність факту реальності здійснення господарської операції по купівлі-продажу сільськогосподарської продукції з вказаним контрагентом є помилковим, не відповідає діючому законодавству України та наявним у ПП «Агро-Транс Індустрії» документам по цій господарській операції.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд встановив, що приватне підприємство «Агро-Транс Індустрія» зареєстроване як юридична особа 13.09.2004, ідентифікаційний код 33173418 за видом діяльності «змішане сільське господарство», «діяльність посередників у торгівлі с/г сировиною…» та є платником ПДВ.

Посадовими особами Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія (Код ЄДРПОУ 33173418) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, про що складено акт перевірки від 10.04.2015 № 2/23-25-22-010/33173418.

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення документальної виїзної планової перевірки, зокрема:

- п. 138.8, 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 180766,00 грн. в т.ч. за 2013 рік на суму 42470,00 грн., за 2014 рік на суму 138296,00 грн.

- п.187.1, ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 472363,00 грн., в т.ч. за листопад 2013 року на суму 96363,00 грн. та за вересень 2014 року на суму 376000,00 грн.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № №0000182200 від 15.04.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 225958,00 грн., в тому числі 180766,00 грн. основного платежу та 45192,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № НОМЕР_2 від 15.04.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 590454,00 грн., в тому числі 472363,00 грн. - основного платежу та 118091,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судом з'ясовано, що користуючись правом на податковий компроміс ПП «Агро-Транс Індустрія» скористалося цим правом щодо господарських операцій з ВАТ «Племзавод «Колос», подавши 15.04.2015 відповідну заяву до ДПІ у Черкаському районі (а.с. 91), передбачену підрозділом 9-2 XX розділу Податкового кодексу України.

Крім того, не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесених на його підставі податкових повідомленнь-рішеннь на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Зазначені господарські відносини з TOB «Агрофірма «Насіння» по купівлі ПП «Агро-Транс Індустрія» 480 (чотириста вісімдесят) тон соняшника підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами.

Укладений 02.06.2014р. між ПП «Агро-Транс Індустрія» та TOB «Агрофірма «Насіння» договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02062 відповідає видам діяльності як ПП «Агро-Транс Індустрія» так і TOB «Агрофірма «Насіння» згідно КВЕД.

Так 02.06.2014 між ПП «Агро-Транс Індустрія» та TOB «Агрофірма «Насіння» був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02062, відповідно до умов якого TOB «Агрофірма «Насіння» зобов'язалось продати і передати у власність ПП «Агро-Транс Індустрія» соняшник урожаю 2013 року в загальній кількості 480 (чотириста вісімдесят) тон (+/-10%), надалі - «Соняшник» або «Товар», а ПП «Агро-Транс Індустрія» зобов'язалося оплатити та прийняти вказаний товар в обумовлений договором строк.

Виконання умов вказаного Договору купівлі-продажу підтверджується належним чином складеними первинними, податковими та банківськими документами, а саме: книгою обліку довіреностей (з відповідним записом про видачу довіреності уповноваженій особі підприємства на отримання товару), видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, договором на транспортно-експедиційне обслуговування, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Реальна наявність у TOB «Агрофірма «Насіння» соняшника урожаю 2013 року в кількості, достатній для виконання умов Договору купівлі-продажу із ПП «Агро-Транс Індустрія», підтверджується статистичними даними, викладеними в самому ОСОБА_3 перевірки.

Придбання у TOB «Агрофірма «Насіння», передача та реальна наявність вказаного товару у ПП «Агро-Транс Індустрія» підтверджується як вищевказаними первинними документами, так і договорами поставки, відповідно до яких придбаний та отриманий у TOB «Агрофірма «Насіння» соняшник, ПП «Агро-Транс Індустрія» поставило на TOB «Красногірський олійний завод» та TOB «Катеринопільський елеватор».

Так, 08.09.2014 між ПП «Агро-Транс Індустрія» та TOB «Красногірський олійний завод» був укладений договір поставки №37, відповідно до умов якого ПП «Агро-Транс Індустрія» зобов'язалося поставити і передати у власність TOB «Красногірський олійний завод» сільськогосподарську продукцію соняшник в асортименті за ціною, якістю та на умовах узгоджених сторонами в договорі, а TOB «Красногірський олійний завод» зобов'язується здійснити прийняття та оплату цього товару.

На виконання вказаного договору поставки ПП «Атро-Транс Індустрія» в період з 09.09.2014 по 20.09.2014 здійснило поставку на TOB «Красногірський олійний завод» соняшника, який по вищевказаному Договору купівлі-продажу було придбано у TOB «Агрофірма «Насіння».

Вказане підтверджується договором поставки №37 від 08.09.2014, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними накладними (додаються).

Також, 18.09.2014 між ПП «Агро-Транс Індустрія» та TOB «Катеринопільський елеватор» був укладений договір поставки №4933/к, відповідно до умов якого ПП «Агро-Транс Індустрія» зобов'язалося поставити і передати у власність TOB «Катеринопільський елеватор» сільськогосподарську продукцію - соняшник, на умовах узгоджених сторонами в договорі, а TOB «Катеринопільський елеватор» зобов'язується здійснити прийняття та оплату цього товару.

На виконання вказаного договору поставки ПП «Агро-Транс Індустрія» в період з 19.09.2014 по 22.09.2014 здійснило поставку на TOB «Красногірський олійний завод» соняшника, який по вищевказаному Договору купівлі-продажу було придбано у TOB «Агрофірма «Насіння».

Вказане підтверджується договором поставки №4933/к від 18.09.2014 видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Таким чином, вищевказані господарські операції ПП «Агро-Транс Індустрія» із контрагентами TOB «Красногірський олійний завод» та TOB «Катеринопільський елеватор» підтверджують реальну товарність укладеного із TOB «Агрофірма «Насіння» Договору купівлі-продажу, так як отриманий по цьому Договору соняшник ПП «Агро-Транс Індустрія» реалізувало вказаним контрагентам.

Крім того, перевезення придбаного товару, підтверджується ТТН виданими на підставі договору про надання послуг від 03.01.2014 № ТЕ-030114 з ФОП ОСОБА_3

Вказане узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка зазначена у Довідці від 02.06.2011 №742/11/13-11, про те, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків».

Статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а його правові наслідки встановлюються законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Цивільним кодексом України закріплена презумпція правомірності будь-якого правочину. Зокрема відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між ПП «Агро-Транс Індустрія» та TOB «Агрофірма «Насіння» договір купівлі-продажу не віднесено законом до нікчемного правочину, судового рішення щодо визнання цього договору недійсними відсутні.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV від 16.07.1999 р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу №2755-VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товару. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Так, згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу №2755-VI зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ч. 1 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичними підставами податкового органу для невіднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача стали акт перевірки контрагентів позивача.

Слід наголосити, що відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 зазначено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року В«Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону В«Про податок на додану вартістьВ» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, фактичне виконання вказаних господарських операцій свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом, що тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на прибуток.

Суд звертає увагу, що неприпустимість притягнення до відповідальності особи, у випадку неправомірних дій іншої особи підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі В«БулвесВ»АД проти БолгаріїВ» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: В«…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власностіВ» .

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі В«Бізнес Сепорт Сентре проти БолгаріїВ» , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» , як зазначалося вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Підсумовуючи викладе, суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню повністю.

Проте, суд зазначає, що сума визначена в ППР щодо завищення податку на прибуток за 2013 рік у сумі 42470 грн. та ПДВ за листопад 2013 року в сумі 96363 грн. є чинною. Тобто, вказані ППР скасовуються лише в частині що стосується TOB «Агрофірма «Насіння» по податку на прибуток за 2014 рік в сумі 138296 грн. та ПДВ за вересень 2014 року на суму 376000 грн.

З приводу заниження податку на прибуток та ПДВ з контрагентом ВАТ "Племзавод Колос" за 2013 рік що також включено в суму ППР, вказані висновки та суми заниження податків є визнаними, що вбачається з заяви про застосування податкового компромісу.

Згідно з ч. 3 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України процедура досягнення податкового компромісу протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу. Якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов'язань вважається узгодженою. У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов'язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу.

З даного приводу суд зазначає, що скасовуючи повністю ППР виходив з того, що контролюючий орган не позбавлений можливості винисення додаткового повідомлення рішення у разі порушення позивачем ч. 8 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.04.2015 № НОМЕР_1.

Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.04.2015 № НОМЕР_2.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства В«Агро-Транс ІндустріяВ» 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 21.07.2015