Постанова

від 23.07.2015 по справі 826/9358/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2015 року                               № 826/9358/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОСТАР"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОСТАР» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення «В4» №0000031502 від 24.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 14.02.2015 №145/1-26-50-15-20-37091711 «Про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» щодо завищеного податкового кредиту та від'ємного значення на суму 33 333 333 грн. є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві – явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи. Поряд з цим, відповідачем не надано суду жодних заперечень проти позову. За таких обставин, справа вирішується на підставі наявних документів в матеріалах справи.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2015р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відповідно до статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість року Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОСТАР» з питань перевірки правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року (уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок від 31.01.2015р. №9007168109).

За результатами зазначеної перевірки складений акт №145/1-26-50-15-20-37091711 від 14.02.2015р., за висновками якого відповідач зазначив про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, що стало наслідком завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 33 333 333,33 грн.; завищення від'ємного значення (р.19) на сумму 33 333 333,33 грн.

Так, прийшовши до висновку про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, відповідач в акті перевірки зазначив, що згідно додатку 5 до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2014 року основним постачальником позивача є ТОВ «Гранд Дейс» ( код ЄДРПОУ 39292511), взаємовідносини з яким відбувалися в вересні 2014 року, з яким і сформовано податковий кредит в сумі 33 333 333,33 грн. Натомість, відповідно до бази даних 1С «Податковий блок» ТОВ «Гранд Дейс» ( код ЄДРПОУ 39292511) не подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 200 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333 333,33 грн., які було включено до складу податкового кредиту ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОСТАР».

На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 24.02.2015 №0000031502 (далі – оскаржуване рішення), яким зменшено позивачу сума від'ємного значення суми податку на додану вартість на 33 333 333,33 грн.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, позивач просить суд скасувати останнє.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Дейс» (код ЄДРПОУ 39292511) був укладений договір поставки №22/09С-14 від 22.09.2014, за умовами якого ТОВ «Гранд Дейс» ( код ЄДРПОУ 39292511) зобов'язалось поставити на користь позивача соняшник, а позивач, в свою чергу, зобов'язався сплатити їх вартість на умовах, визначених в договорі. Окрім того, п.п. 3.3 п. 3 вказаного договору покупець повинен здійснити попередню оплату у період з 23.09.2014 по 30.09.2014 р.

На виконання вказаного договору позивач перерахував на користь ТОВ «Гранд Дейс» грошові кошти в загальній сумі 200 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333 333,33 грн., що підтверджують розрахункові документа про операції на банківському рахунку (а.с. 25-112).

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Дейс» в підтвердження фактів здійснених господарських операцій були видані податкові накладні в загальній сумі 200 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333 333,33 грн., які були включені до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОСТАР» в складі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з додатку на додану вартість від 31.01.2015р. №9007168109.

Згідно матеріалів справи, перерахування коштів за вказаним вище договором здійснювалося у формі безготівкового розрахунку з поточного рахунку позивача на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Дейс», що відкритий в ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», відповідно до розділу «Юридичні та банківські реквізити сторін» Договору поставки №22/09С-14 від 22.09.2014 року. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, «Реєстром дебетових операцій за 24.09.2014р. та 25.09.2014 p.», що виданий ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК».

Податковим кодексом визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту “а” п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Приписи п. 201.10 ст. 201.1 ПК України вказують, зокрема, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної.

Слід зауважити, що підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувало саме не подання ТОВ «Гранд Дейс» декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 199 999 998, в т.ч. ПДВ – 33 333 333 грн., які були включені до складу податкового кредиту ТОВ «Компанія Агростар».

Таким чином, приймаючи до уваги те, що ТОВ «Гранд Дейс» (продавцем) не подано декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 199 999 998, в т.ч. ПДВ – 33 333 333 грн., які були включені до складу податкового кредиту ТОВ «Компанія Агростар» (покупця), що в силу приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України обумовлює відсутність підстав для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту позивача.

Відомостей відносно подачі позивачем скарги на ТОВ «Гранд Дейс» в зв'язку порушення ним порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі у суду відсутні

В той же час, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також судом враховано, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладені в Ухвалі суду від 25.06.2015 року у справі № К/9991/5542/12.

Так, з урахування вищевикладеного, судом з метою повного та об'єктивного дослідження матеріалів адміністративного справи, судовим запитом від 23.06.2015 витребувано від позивача первинні документи , які підтверджують реальність вчинених господарських операцій за договором поставки №22/09С-14 та докази використання придбаних товаро-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

На виконання вказаного запиту позивачем надано наступні документи:

-          копія договору поставки №22/09С-14 від 22.09.2014;

-          копію попереднього договору б/н від 19.09.2014;

-          копії податкових накладних;

-          копію витягу із Єдиного реєстру податкових накладних;

-          копію платіжних доручень;

-          копію довідки «Реєстр дебетових операцій» за 24.09.2014, 25.09.2014.

Суд звертає увагу, що позивачем надано виключно ті документи, які долучалися останнім до позовної заяви.

Поряд з цим, позивачем не надано належного та допустимо доказу, що свідчить про рух коштів на рахунках позивача. Окрім цього, суд відмічає, що «Реєстр дебетових операцій за 24.09.2014р. та 25.09.2014 p.», що виданий ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» не є належним доказом, який підтверджує рух коштів ТОВ «Компанія Агростар»,. Тобто позивачем не надано підтверджуючих документів, які б вказували на списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг – позивача, зокрема, банківської виписки щодо руху коштів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

          Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених дій, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 В. І. Келеберда