Постанова

від 01.10.2015 по справі 826/9358/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9358/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В. І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губська О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Замковенка М. І., представника відповідача Іващенко О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Компанія Агростар» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В4 № 0000031502 від 24.02.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість року позивача з питань перевірки правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року (уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок від 31.01.2015 р. № 9007168109).

За результатами зазначеної перевірки складений акт № 145/1-26-50-15-20-37091711 від 14.02.2015 р., за висновками якого відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, що стало наслідком завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 33 333 333,33 грн.; завищення від'ємного значення (р. 19) на сумму 33 333 333,33 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 198. 2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неподання податкової декларації контрагентом позивача до податкового органу в силу приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України обумовлює відсутність підстав для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту позивача.

З даним висновком колегія суддів категорично не погоджується з огляду на наступне.

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції поставив в залежність долю податкового кредиту позивача від добросовісності його контрагента щодо подання податкової звітності, що є неприпустимим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, на чому неодноразово наголошував Вищий адміністративний суд України.

Так в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

В той же час, неподання контрагентом позивача податкової звітності було єдиною підставою для винесення спірного ППР.

Жодні первинні документи при проведенні перевірки відповідачем не досліджувались, жодних порушень заповнення податкової звітності з боку позивача, що є суттю камеральної перевірки, відповідачем не встановлено.

В той же час, досліджені колегією суддів податкові накладні містять всі необхідні реквізити та відповідають статусу первинних документів, а з витягів з Єдиного реєстру податкових накладних № 26140429 від 26.03.2015 р. вбачається, що ці податкові накладні є зареєстрованими в реєстрі, що спростовує позицію суду першої інстанції

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено винесення ним оскаржуваного ППР, а відтак позовні вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агростар" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми В4 № 0000031502 від 24.02.2015 р.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» (ЄДРПОУ 37091711) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2923 грн. 20 коп. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 20 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 01.10.2015 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.